#N #A #Міні #Закінчений #Дружба #Ангст
Опис: Прогулянка з подругою. Насолода кожним моментом. Яскраві деталі, що ми згадуватимемо потім, навіть у погані часи.
Тепла погода. Пухнасті білі хмари повільно летять по небу. Такі м'які на вигляд, що хочеться на них заснути. Сонце яскраво світить, пропливаючи поміж гладкими та ніжними листочками, які гойдає вітер. Лесь співають пташки. Може на деревах, що нещодавно вкрилися зеленню чи на землі, що застелена свіжою травою. Раптом птахи полетіли геть. Чому? Невеликою стежкою між дерев йшли дві дівчини. По ним і не скажеш, яка зараз погода. Одна вдягнена в сині джинси, чорну футболку та світло-жовту спортивну кофту. На рукавах написано "Calvin Klein". Вона і не знала про цей бренд, поки їй не розповіла подруга. На іншій чорна футболка та сині шорти на підтяжках. Вони гуляли парком та вже виходили на бетонну доріжку. Людей тут, як і завжди, не так багато. – Соню, давай присядемо? – запитала дівчина в шортах. – Звісно, Маш. – з усмішкою відповіла подруга. Вона знала, що Маша не може довго гуляти, тому часто просить перепочити. Дівчата знайшли вільну лавку та сіли. Пощастило, що вони були в тіні, бо Софія не могла дивитися на яскраві речі, від цього в неї боліли очі. Маша щось із захватом розповідала, а Софія її уважно слухала. Вона дивилася на темне волосся Марії, що лізло на обличчя, на темно-коричневі очі, що з блиском спостерігали за всім попереду, на елегантні рухи її рук. І така щаслива дівчина робила і її щасливою, сповненою спокоєм та просто неймовірними почуттями. І тут до неї пригорнулися. – Тобі холодно? – спитала Соня. – Трохи. – відвівши погляд, мовила дівчина. Соня зняла кофту та протягнула її подрузі. – Ось. Тримай. – Дякую. – зніяковіло сказала Маша. – Немає за що. – відмовила Соня. – А дід казав тобі брати кофту. – Я думала буде тепліше. – Не так сталося, як гадалося. – А тобі не буде холодно? – запитала Маша, одягнувши теплу річ. – Звісно ні. Ти ж знаєш. – Точно. Ти в нас Термінатор. – Ха-ха! Соня дивилася на дерева, гілки яких махали. Чому? Певно хмарам чи сонцю, а може маленьким квітам. Вітер приємно дув, створюючи прохолоду та затишок. Соня та Маша розмовляли про все, що проходило в голову. Вони були дуже раді проводити цей час разом, і не важливо, що чекало їх після цього. Цікаво, якою буде їхня наступна зустріч?