#Moonchaistory #Олександа_Марія
#темнамагія #другийшанс #Б #травми #пролог
Темного чаклунства завжди боялися і намагалися його викорінити. А в академії Сирин навіть вголос боялися згадувати, що існує інша магія окрім світлої. Апатія вчителів, директора та міністерства призводить до введення жорстоких методів покарань для тих , хто буде помічений у використанні іншої магії.
Марія та Алана створили групу з учнів, яких таємно навчали темному чаклунству. Та все ж, їхнє маскування було ненадійне. Паралельно з цим, в академії проходить низка дуже дивних подій. Вчителі дізналися про це, і було вирішено всіх учасників цього угрупування відправити до в'язниці, а засновників, що почали все це визнати найнебезпечнішими чаклунами, в яких потрібно забрати магію, а може навіть і життя.
Всі темні чаклуни втекли, і було вирішено створити нову організацію - Мисливці на темних відьом. Минуло 3 роки, і на чолі цієї організації стає Олександра. Та от чи будуть її дії рішучими, коли вона зустрінеться віч на віч з Марією, яку раніше кохала понад усе
ПРОЛОГ
Олександра стояла під дверима судової зали. Сказати що їй було зле - це нічого не сказати.
Новина про те, що Алан та Марія, її дівчина, нелегально проводили уроки з темної магії сколихнула увесь магічний світ. Почалися чутки, що це угрупування студентів готувалося до повстання, і вже проводило безліч темних ритуалів. Та чи правда це чи ні -вияснялося просто зараз.
Олександра чекала кінця судового засідання. Її руки трусилися, вона не знала як себе заспокоїти. Здавалося б їй нема чого хвилюватися : вона участь у цьому не брала, і темною магією не займається. Пів години тому її опитували, бо вона була в колі підозрюваних через близькі стосунки з Марією. Невинуватість Олександри довели, тому її відпустили, але легше їй від цього не ставало.
Саша не могла це все сприймати. Їй здавалося, що це все кошмар, зараз вона прокинеться, і вони з Марі як завжди підуть разом на сніданок, та цього не відбувалося.
- Марі, чому? - бубоніла шатенка собі під ніс - нехай це був би хтось інший, мила моя, будь-хто, та тільки не ти.
Ще більше вбивало Сашу те, що Марія тримала це все в таємниці від неї. Вони були разом з першого курсу, зараз вони обидві вже були на третьому. Весь цей час Олександра думала що їхні стосунки якщо не ідеальні, то точно були комфортними і наповненні довірою. Та якщо весь цей час Марія тримала від неї такі таємниці, то чи може про якусь довіру йти мова...
Дівчина притулилася до стіни. Такого розпачу та паніки вона не відчувала ніколи в житті. Їй хотілося підійти до Марії , а далі...
А далі вона сама не знала
Їй хотілося накричати на неї за це все, і водночас хотілося притулити її до себе і в жодному разі не дозволити, аби Марі посадили за ґрати. В глибині душі Олександра всіма силами виправдовувала Марію, хоча усвідомлювала що є прямі докази, і вона вже нічого вдіяти не може.
Саша почула як наближаються чиїсь кроки. Глянувши в сторону звуку, вона побачила Євгена
"Бляха , зараз почнеться..."
- А я казав тобі! Казав що роль старости має бути не твоя! Ти настільки тупа, що будучи постійно з цим дівчам не змогла дізнатися про ці навчання раніше! Чи може ти прикривала її?
- Євгене, хоча б зараз, вперше за три роки закрий свого рота!
Євгена трохи сіпнувся. Він звик, що Олександра завжди відповідала йому впевненно і грубо, та зараз її тон був інакшим: за всі ці роки він ніколи не бачив її такою пригніченою, і зараз її слова звучали не як погроза, а скоріше як... благання? Хлопця це здивувало, він миттю замовк і притулився до стіни біля Саши.
- Я... Вибач, я не втримався... Я такий же наляканий як й ти я..
- Досить. Давай до суті.
- Я ось що спитати хотів
- Валяй.
- Це все угрупування причетне до зникнення учнів академії, вони могли.. ну... приносити їх в жертву?
- Чому тебе це цікавить?
- Бо серед зниклих є моя дівчина.
Сашу наче током вдарило. Це правда , в академії почали зникати учні. Та думати про те що Марія причесна не лише до темних заклять, а й до ритуалів... ритуалів, бляха, з жертвоприношеннями. У шатенки підкосилися ноги.
Вмить почувся гучний вибух. Стіни та підлога затрусилися. Далі Олександра нічого не пам'ятала. Вона впала, отримавши сильний удар голови.Відчувся сильний головний біль, у вухах почало дзвеніти, єдине що можна було почути це крики:
- ВТЕКЛИ, ВОНИ ВТЕКЛИ!
В очах почало темніти, дівчина бачила лише розмиті картинки того, як з'являлися тріщини на стінах і штукатурка почала обвалюватися. Почулося ще як мінімум три вибухи. Євген втік, залишивши її
"Гад..."
Саша намагалася підвестися, та через сильний біль вона втратила концентрацію. Вона в останню мить помітила, як на неї летить частина стелі. Саша вже попрощалася з життям, аж раптом дивний потім енергії відкинув її вбік. Вона лише дивилася, як та частина стелі розбивалася об підлогу, зі страхом усвідомлюючи, що там могла бути вона. З іншого боку вона побачила фігуру свого рятівника. Це були їй давно знайомі руді кучері з наляканими зеленими очима.
- Пробач! - це було останнє, що викрикнула Марія, і наклала на Олександру закляття, яке перенесло її назовні. Вже будучи надворі Олександоа втратила свідомість.
Прокинулася вона в лікарні, біля неї сидів Даниїл
- О, Шура, ти жива, слава всім кому можна.
- Я ж тобі казала, що голову тобі відкручу, якщо ще раз мене так назвеш.
Дівчина вхопилася за голову.
- Як болить... Що сталось?
- Ти сильно вдарилася головою. Підозра на струс мозку.
- Гаразд... А там? Що сталося в суді?
- Якщо коротко то будівлі суду вже нема.
- Тобто?
- Марія, Алан та інші підірвали її вщент.
- Вони втекли?
- Так.
Саша сама не знала чому, але почувши новину про втечу Марії, вона відчула полегшення. В неї перед очима з'явився наляканий погляд Марії.
- Що... що з ними зроблять, якщо їх знайдуть?
Лице Даниїла миттю посерйознішало.
- Боюся, що їх чекає покарання гірше за тюрму...