Одеський «Ліс». Розділ 6

#MoonChaiStory #MCSЛіс #S #F #Ворон_Станіслав #Юліан_Єрем #Магда_Єремія #Марена_Зеленоока #Б #Міді #ВПроцесіНаписання

— Ізя! Гдє дєньґі, Ізя? — Юліан навис над хлопцем, якому, здавалося було все одно на претензії чоловіків.

— Будуть, морємани, — кинув Ворон.

— Ізя, ми на унітаз не працюємо, — Єрем кинув невдоволений погляд на нього.

— Та буде вам все, — відмахнувся той.

— Дивіться, який з понтом під зонтом! У штани до мєнта заліз, так вже який ґешефтмахєр став! — обурився Юліан.

— Ой, та закрийтеся вже, — Ізя встав. — Дєло ще не закінчили, щоб дєньґі імєть. Найголовніше попереду.

***

— Той Ворон взагалі клепку в голові має? — Станіслав нахилився до Мавки, відволікаючи ту від розмови з Мареною.

— Він права рука Відьми, що за дурне питання? — відмахнулась дівчина. — Марено, сонце, не розмовляй з цими дєловарами. Візьми глаза в руки, у них навіть "маршрут" через "о" написаний.

— Ой, я навіть не помітила. Дякую, Зіно, — Марена усміхнулася й шахрайка вдоволено обійняла її за плечі.

— А що він міг задумати, не знаєш?

— Піди в нього й спитай, — гиркнула Мавка. — Марено, не хочеш зайти у той заклад? Там такий смачний форшмак!

Зіна зовсім не хотіла звертати увагу на Станіслава. Їй очевидно було цікавіше з Мареною... Як швидко вона забула про власну ж пропозицію. Але Станіслав не був здивований: він і не очікував сильної допомоги від Мавки. Не варто довіряти місцевим...

Хлопець став на вулиці, запалюючи цигарку. За кілька хвилин поряд з ним став ще хтось. У роздумах Станіслав не звернув увагу, і спокійно допалив, викидаючи недопалок у смітник.

— Палити — шкідливо для здоров'я.

Станіслав подивився на людину, що стояла поряд з ним. Він враз впізнав хлопця: це був Ворон. На відміну від учорашнього образу, він був вдягнений куди охайніше. З першого погляду Станіслав подумав би, що це якийсь заможний чоловік. Темне волосся було акуратно зачесане назад. Одяг хлопця складав чорний костюм з такою ж чорною сорочкою, а на руці блищав дорогий годинник.

— Ти... — процідив крізь зуби Станіслав. — Чого ти хочеш?

Ізя кинув погляд на хлопця. Обличчя Ворона виражало абсолютний спокій.

— Прогуляймося? — запропонував він, і вмить рушив з місця.

Станіслав недовго вагався і за два кроки наздогнав Ворона. Він помітив, шо був трохи вищим за хлопця.

— І навіщо це? Вкрасти чергову прикрасу?

— У мене є пропозиція.

— У вас у «Лісі» традиція така? — невдоволено спитав Станіслав.

— Не варто порівнювати наближеного до Відьми із цією бандершою, — скривився Ворон. — Я людина слова.

— О, ну і яка в тебе пропозиція, людино слова? Хочеш, щоб я тихо поїхав? Чи може будеш погрожувати? Це так очевидно...

Ізя раптом зупинився і простягнув руки до Станіслава.

— Заарештуй мене.

— Чого? — хлопець відсахнувся.

— Заарештуй мене. Потім Водяника, Блуда, Відьму... Ти потішиш своє самолюбство. Але потім не ний, коли ті, хто прийдуть на наше місце, перетворять це місто на балаган.

— До чого ти хилиш?

Ворон зітхнув.

— Ти й справді тупий, як пробка... Ти не вирішиш проблему бандитів, якщо заарештуєш «Ліс».

— І яка ж у тебе пропозиція? — Станіслав недовірливо примружив очі.

— Ти розберешся з тими, хто стоїть вище за «Ліс». А я у свою чергу надам тобі усю потрібну інформацію.

— Надто хороша пропозиція. Навіщо тобі це?

— Думаєш, бути бандюком — мрія усього мого життя? Я виріс на смітнику, Станіславе. А зараз я опинився у повному багні. «Ліс» не від хорошого життя був створений.

— Думаєш, мене турбують ваші проблеми?

Ворон вклав у кишеню Станіслава невеликий папірець.

— Приходь, якщо наважишся. Сьогодні опівночі.

Хлопець пішов. Киянин лиш на мить відволікся, а від Ізі не залишилося й сліду. Він витяг з кишені папірець, на якому була написала адреса. Разом з ним у кишені лежала каблучка, яку Ворон вкрав минулого дня біля театру.

— Дивні у одеситів прояви прихильності... — констатував факт Станіслав, вдягаючи каблучку.

***

— Будеш рибний суп? — Магда поралась на кухні, коли до квартири зайшов Ворон.

— Відмова приймається?

— Ні.

— Тоді буду.

Ворон сів за стіл, і незабаром перед ним стояла тарілка запашного супу. Магда поставила ще дві порції, й незабаром з кімнати вийшла заспана Єремія.

— Начальнице, сьогодні вихідний у невловимих злочинців? — засміявся Ізя й отримав по потилиці.

— От малий засранець, — гаркнула дівчина й сіла поряд з Відьмою. — Дякую, люба.

— Обережно їжте, гаряче.

— То який в тебе план, Ізя-дєловар? — Єремія подивилася на хлопця.

— Морємани вже все розпатякали? — скривився Ворон. — Уріжу долю.

— Який ґешефтмахєр, ну, — засміялася Блуд. — То що за план? Я ж не повірю, що ти просто кадриш мєнта.

— Від мєнта чую, — Ізя зітхнув. — За його допомогою накриємо усю бандитську Одесу.

Єремія захлинулась супом. Магда налила їй склянку води. Відьма не була здивована цій інформації. Очевидно, вона знала про це. Або просто підтримує свого любого Ізю.

— І ти так просто дозвояєш йому це? — обурилась Єремія.

— Це треба було давно зробити. Ми не маємо упускати шанс. Чи не про таку велику справедливість ти мріяла, коли вступала на юридичний? — Відьма подивилась на дівчину.

Єремія зітхнула.

— Добре... Розповідай деталі, ґешефтмахєр, я в ділі.