Сузір'я, назване моїм ім'ям

БінґоGSF

#MoonChaiStory #MCSЛіс #Марена_Ярослав #Марена #Ярослав #Ярена #G #A #Міні #Закінчений #Флафф #Романтика

Ми зустрілися під зоряним небом і воно стало нашим провідником. Я пам'ятаю, як вперше подивилася в твої очі на цьому схилі. Як ти розповідав мені про зорі. Ти був захоплений ними. А я захоплювалася тобою.

Ми часто зустрічалися тут. Подалі від твоєї общини, від твого батька. Ми ховалися від усього світу під цими зорями. Ти подарував мені їх. Знайшовши на небосхилі нове сузір'я, назвав його моїм ім'ям. І я завжди згадувала тебе, коли дивилася в небо.

Ми відчували одне одного. Нам не треба було говорити, щоб розуміти. Нам не треба було бути поряд, аби відчути... Я завжди знала, що ти відчуваєш. Ти відчував мене. Наші серця були єдині, наші душі тягнулися одна до одної, наші тіла прагнули торкатися. Ми прагнули бути разом і на землі, і на небі. Тоді я назвала найяскравішу зірку свого сузір'я твоїм ім'ям. Але жодна зірка не світилася яскравіше за твою усмішку.

Я із нетерпінням чекала на кожну нашу зустріч. На краю прірви я падала в твої обійми. Я слухала твої розповіді аби лише чути твій голос, перебирати темні пасма між пальцями. Ти тримав у полоні мої думки. Увесь час, кожну мить мого життя. Я приходила на наше місце навіть у дні, коли ти не міг зустрітися зі мною. Я сиділа над прірвою й дивилася в нічне небо, згадуючи назви зірок, яким ти мене навчив.

Ти тікав від усіх. Я тікала від себе. І ми зустрілися на краю прірви, аби врятувати одне одного. Коли ти поряд, мені не треба тікати. Коли ти усміхаєшся мені, я відчуваю себе вдома.

Ми мріяли про наше кохання й життя. Коли ми були разом, ми хотіли жити. Ми знаходили спокій одне в одному. Ти ховав мене у своїх обіймах, я ховала твої переживання у своїй любові. Я дивилася на небо, яке відображалося у твоїх очах. Бо саме там воно ставало по-справжньому прекрасним. Кожна зірка по-особливому мерехтіла у твоїх очах. Ти був ніби однією з них.

Я боялася відпускати тебе. Боялася, що ти, немов пісок, просочишся крізь пальці і зникнеш. Кожного разу, коли ти перетворювався на вовка, я боялася, що місяць забере тебе в мене. Але ти тікав від зграї до мене і лежав на моїх колінах допоки сонце не сходило на небосхил. Ти знов ставав людиною, але не покидав моїх рук. Ми залишались одні в обіймах світанкових променів. Бо ти не хотів покидати мене. Я не хотіла відпускати тебе.

Ми зустрічались у снах. Тоді, коли не могли побачитися під зоряним небом. Ти приходив до мене у найщасливіші сни. Ти ніби обирав їх, ти створював ці світи. Ми літали між хмарами, продирались крізь хащі, омивались водоспадами. Ці світи були прекрасні. Прекрасним був і ти. І прокидаючись, я не відчувала себе так самотньо. Ти був поруч у моїх думках.

Твій образ живе під моїми скронями, твоє тепло — під ребрами, твоє кохання — у всій мені. Я пам'ятаю кожну нашу мить і кожну зустріч. Я чекаю на них, немов на ковток свіжого повітря. У твоїх обіймах тепло і завжди так безтурботно. У твоїх руках немає Лиха...

Я боюся ранити тебе, але ти не боїшся ходити по краю цієї прірви. Ти був тим, хто запевнив мене, що я гідна твого кохання, що я не маю боятися. Я благала тебе закритися від мене, але ти все одно відчинив для мене двері до свого серця. Завдяки тобі я не боюся Лиха в собі. І я не боюся за тебе, за мою яскраву зорю.

Тут, під сузір'ям, яке ти назвав моїм ім'я, під зіркою, що носить твоє, я поклялась кохати тебе допоки не згасне остання зоря. Ти поклявся бути моїм, допоки Місяць освічує землю ночами.

— Коли я зустрів тебе, я став заручником твоїх синіх очей. Більше за все в цьому житті я любив зорі. Ти стала яскравішою за сузір'я, що я назвав твоїм ім'ям. Ти світила мені, коли я був поглинутий темрявою і ставала моїм путівником. Я клянуся бути твоїм чоловіком у радості й горі. Я клянуся присвятити своє життя тобі. Клянуся кохати тебе допоки Місяць освічує цю землю...

— Коли я зустріла тебе, я боялася бути твоєю. Але ти став невід'ємною частиною мого життя. Ти знищив усі мої сумніви, і я потрапила в полон твоєї усмішки. Я клянуся бути твоєю дружиною у радості й горі. Я клянуся бути твоїм компасом у цьому житті. Клянуся кохати тебе, допоки остання зоря на небі не згасне.

— Я кохаю тебе, Марено.

— Я кохаю тебе, Ярославе.