Загублені

#MCS #MoonChaiStory #F #Б #Тизможеш #Норма_Маргарита #Міні #Закінчений

(Сьогодні дарую цей фф сама собі на день народження 🙂)

   Сиджу в барі та тримаю в руках склянку з алкоголем. Вдивляюсь в рідину на самому дні – я навіть не знаю, як називається цей коктейль.

  Надворі ллє як з відра, тому відвідувачів в ресторанчику немає. Сьогодні нудно, навіть надто. Сільвіо витирає склянки. Альфонсо щось робить на кухні, а я одразу ж втекла звідти, щоб не мити брудний посуд. Алекса я знову заблокувала, бо він почав мене діставати. Мама з татом кудись пішли, і навіть не попередили нікого про це.

  Дзвіночок над вхідними дверима сповістив про те, що сьогодні, все ж, хтось вирішив до нас завітати. Я різко підстрибую та одразу ж біжу туди.

  Коли виходжу, то бачу, як Маргарита складає свою парасольку. Її то я точно не сподівалася побачити, тим паче в таку погоду. Думала, що вона занадто переживає за своє дороге вбрання і тому подібне.

  Жінка ставить одну руку вбік, та дивиться на мене зверху вниз з посмішкою, й я впевнена, що вона знає, про те, що я трохи випила.

–Сонце, ти, схоже, не чекала сьогодні на клієнтів взагалі. – Брюнетка чіпляє моє підборіддя пальцем і підіймає голову вверх, змушуючи глянути їй в очі. – Але боюсь, тобі доведеться ще обслужити мене.

  Сама не розумію чому, але моє обличчя червоніє і я не можу вимовити ні слова. Маргарита не відводить від мене погляду ні на секунду. По виразу її обличчя одразу зрозуміло, що вона явно задоволена собою.

  Клієнтка сама прямує до першого вільного столика, яких тут ціле приміщення, і гортає меню.

  –Знаєш, сонце, так не цікаво, може ти мені розкажеш страви, які можна замовити у вашому закладі? Офіціанти ж повинні знати, що у них готують. – Вона глузливо дивиться на мене, чекаючи поки я скажу хоч щось.

  Насправді, в мене навіть не було часу вивчити абсолютно все, лише ті страви, які замовляють найчастіше, так як окрім цього я допомагала працювати на кухні і виконувала всю іншу роботу яку мені доручать.

  Зітхаю і називаю найпопулярніші замовлення. Слідкую за тим, щоб мій голос менше тремтів, але не завжди виходить. Вона ні на секунду не відводить погляду, хоча навіть бачить що мені некомфортно.

–Здається, у вас більше пропозицій доступно, ніж ти мені назвала. – Коментує жінка після того, як я тривалий час мовчу. Маргарита зітхає. – Добре, можеш вибрати те, що тобі більше до смаку. Що стосується напою, то краще, все ж, щось безалкогольне.

  Брюнетка продовжує посміхатися. Її поведінка  здається дивною, адже в нашу останню зустріч вона була не такою... Активною? Того разу вона виглядала більш вразливою.

  Мовчки йду і передаю замовлення – хай роблять все на свій смак, не на мій.

  Поки ми чекаємо, брюнетка манить мене пальцем до себе, і я не можу не підійти, не дивлячись на те, що це вже починає дратувати. Просто стою біля неї чекаючи, поки вона щось скаже, але Маргарита тільки дивиться на стіл, скоріш за все, ще обдумуючи свої слова і те, чи варто їх взагалі говорити.

–Знаєш, я ніколи не думала, що буду комусь казати такі слова, особливо тобі, сонце, але можливо ти хотіла б побути разом зі мною?.. В інтимному плані. – Абсолютно спокійно вимовляє жінка.

  Вона спостерігає з посмішкою за тим, як на моєму обличчі з’являється здивування, і воно червоніє ще більше. Такої пропозиції я ніколи ні від кого не очікувала, тим паче від Маргарити...

–Я зараз, якщо що, не кажу що в мене до тебе є якісь почуття чи щось таке. Просто інколи хочеться забутися разом з кимось, а перша ліпша людина з вулиці мені не підходить, хоча, ти, по факту, нею і є. – Пояснює брюнетка, й це навпаки, тільки погіршує ситуацію.

–Ти зустріла мене не на вулиці. – Розумію, в якому сенсі вона це говорить, але відповідаю перше, що прийшло в голову, зовсім не задумуючись над тим, як це звучить. – І, наскільки я пам’ятаю, наше знайомство не склалося. Чому тобі не попросити про це когось іншого. Альфреда наприклад.

–Сонце, не треба так сильно зважати на мої слова це по-перше, а по-друге, не згадуй навіть цього імені в розмові зі мною. Якщо я пропоную це саме тобі, то значить, що на це є свої причини знати які, тобі не обов’язково. – Вона знову мовчить деякий час, проте продовжує пильно дивитися мені в очі. – Але якщо ти добре попросиш, я можу подумати.

–Я принесу ваше замовлення. – Все що я можу їй відповісти.

  Насправді, я лише використовую це як привід, щоб хоча б ненадовго перервати цю розмову.

  Мені не дуже хочеться продовжувати цей діалог. Може просто виставити її за двері як і в нашу першу зустріч? Але Сільвіо та Альфред думають, що ми знайшли спільну мову... До речі цікаво, чому жінка не хотіла, щоб я згадувала його ім’я? Вони ж ніби нормально спілкувалися...

  Я швидко розвернулася і пішла на кухню. Навіть не розібравши, що це за страва, і не дивлячись на Альфонсо, просто беру її та несу до Маргарити. З коктейлем така ж сама історія.

  Підходжу до неї, ставлю замовлення на стіл і знову швидко намагаюсь втекти, але відчуваю м’яку долоню, яка обхоплює моє зап’ястя.

–Сонце, подумай над моєю пропозицією. Хіба в тебе не буває такого моменту, коли тобі хочеться просто втекти від реального світу? Просто забути про існування всіх людей, окрім того, в чиїх умілих руках ти можеш розслабитися? – Здавалося, що брюнетка майже муркоче всі ці слова. – Я тебе, звісно, ні до чого не примушую, але насправді ти досить мила. Відмовлятися від тебе – просто гріх.

   Після того, що щойно сталося, мене починає дратувати те, що вона називає мене «сонце», але зараз важливіше дізнатися навіщо їй це, а не починати сварку через цю дрібницю.

–Мені здається, що ви намагаєтеся маніпулювати мною. – Я все ж вириваю руку з її долоні. – Мені абсолютно незрозумілий ваш мотив, мені абсолютно незрозуміло, чому ви вирішили звернутися з цим саме до мене, мені не зрозуміло просто навіщо це все. Яка вам з цього вигода? Я впевнена що у вас є багато знайомих, які б вам не відмовили, але ви, чомусь, звертаєтеся саме до мене.

  Вона сидить деякий час здивована, але потім на її обличчі знову з’являється посмішка, яка мені вже набридла, і жінка тихо сміється.

–Мене не цікавлять мої знайомі. Скажімо так, я знаю про них багато цікавих фактів, які мене відлякують, а про тебе я не знаю практично нічого страшного, лише те, що знають і інші. Можливо, в тебе є темні секретики, про які мало хто знає, але мені все одно на них, поки про них не відомо мені.

–З таким успіхом, як я вже казала, можна знайти першого зустрічного з вулиці, й не розпитувати його ні про що, а не намагатися маніпулювати мною. Хоча, ви й самі сказали, що я також перша зустрічна. Тому в цій ситуації це звучить по-дурному.

–Я тобі також вже казала, що мені цікава саме ти, а не інші. Як ви там любите казати? Ах, так – примхи багатих.

   Роблю декілька кроків від неї та дивлюсь на жінку абсолютно холодним поглядом. Маргарита підіймається слідом за мною і йде в протилежну сторону – до виходу.

–Замовлення можеш з’їсти сама, хоча, я тому тебе і попросила підібрати щось саме на твій смак. – Все, що брюнетка каже наостанок.

   Вона забирає свою парасольку і зовсім покидає приміщення, залишаючи мене одну в гніві. Я піднімаю тарілку, щоб прибрати її, проте помічаю, що під низом лежать гроші за замовлення і номер телефону жінки з підписом: «Добре подумай».

  Тільки зараз я розумію, що в неї все було сплановано ще до цього. Вона з самого початку прийшла в ресторан, тільки заради цього, аби зробити цю пропозицію. І вона знала, що я відмовлюся. Ця жінка любить водити за ніс. Від думки, що мене обманули, в мені з’явилось ще більше злості. Я стискаю цей папірець в руках і хочу викинути, але в останню секунду, чомусь не роблю цього й вирішую, що напишу їй невдоволення цією ситуацією.

  Маргарита думає, що я так легко здамся і погоджусь на її пропозицію, але шанс цього мінімальний. Мене таке ніколи не цікавило і навряд чи буде.

  Я забираю все зі столу та ледве стримуюсь щоб не взяти й не кинути тарілку разом з бокалом на підлогу. Мені прямо зараз хочеться кудись подіти свою агресію, і я не знаю, як це можна зробити.

                                    ***

  Деякий час я намагалася викинути це все  з голови, проте, після нашої зустрічі, все стало гірше. Здається, що в мені з’явилось ще більше гніву. Схоже, це також була одна із її стратегій заради того, аби я прибігла до неї.

  Скільки днів  пройшло з того інциденту? Я не знаю – не рахувала. Проте, напевне, я жалкую що з самого початку відмовилася від цієї пропозиції. З рештою, я все одно не витримала...

  І в цей момент я лежу на дуже м’якому ліжку, про яке, зазвичай, мріяла у своїх снах, відчуваючи як вона розсипає короткі поцілунки по всьому моєму тілу. Маргарита казала правду з самого початку. Інколи хочеться забутися разом з кимось.

  Відчуваю як її руки обхоплюю мої груди і великі пальці дражнять соски. Не можу стримати тихенький стогін. Моє тіло завжди було надто чутливим. Жінка як завжди тільки показує свою симпатичну, глузливу посмішку і продовжує діяти.

  Брюнетка кусає мене за шию, і від цієї несподіваності моє тіло тремтить. Цілує ключицю, сонячне сплетіння, живіт, а потім підіймається назад.   

   І так завжди. Вона постійно підводить мене до межі. Їй подобається коли я починаю мало не благати її торкнутися мене. Маргарита грається зі мною не тільки фізично, а й емоційно. Я це розумію, але, чорт, як же з нею поруч добре... Здається, я стаю залежною від її солодких слів, доторків, вигляду – від всього, що з нею пов’язано.

  І жінка часто користується цим. Ми з нею тепер бачимося майже кожен день. Як виявилося, живе вона не так далеко від ресторанчику, тому зустрічатися з нею постійно – більш ніж можливо.    

   Я знаю, що всі помічають мою відсутність – це не можливо не помітити, але мене ніхто не допитує. Ніхто не каже, що я зв’язалась не з тією людиною, ніхто не каже, що вона лише користується мною так, як і я нею, та дивно, що навіть Альфред мовчить й продовжує спілкуватися зі мною так, як раніше, ніби нічого не знає. Можливо вони й справді не знали про це, а якщо й навпаки – мені все одно.

  Це все з самого початку дивно, але зараз закінчувати ці «стосунки» я не збираюсь. Поки що мене все влаштовує. Не знаю, чи зміниться це в майбутньому, але зараз я зробила свій вибір.

  Якщо дивитися з іншої сторони, то ми просто загублені – дві загублені душі, які намагаються знайти розраду одна в одній, не знаючи навіть, куди це може їх привести...