#КласВбивць #КармаАкабане_НагісаШіота #S #А #Міні #Закінчений
В печалі покрились думки самохідь. Життя стало не таке вже й бестурботне, як здавалось тоді. В роки дорослішання ти розумієш одне - не все в житті даром дається. Треба багато робить та боротись за долю. Щоб бути забезпеченим потім в своїх роботах над давніми мріями та матеріально. Як би важко не було, треба іти до своїх побажань в житті. І складнощі не поборють тебе, і залишишся ти щасливим. "В твоїх очах, здається безмежних, Я бачу оксамитову даль, чи наче- Це глибина океану, що впадає у рай. Твою ніжну усмішку я вже й не забуду, Ось так, скільки жити залишилось мені." Карма вже й не пам'ятає, коли вперше почав писати вірші для свого коханого. Цей крок виявився напрочуд хорошим. Нагіса із задоволенням їх слухав вечорами, ще з середньої школи і вже тоді його серденько тануло від наче таємного кохання. Він сам нічого не складав, але проявляв свою прихильність до партнера іншими знаками: дотиками, словами, маленькими подарунками. Хоч для Карми сама присутність Нагіси була тим ще подарунком і про, що він ніколи не казав. Вони пройшли багато випробувань через комплекси Нагіси, які проявились через його матір. Було важко доказати йому, що він особливий та неповторний, а не просто занадто "жіночний". З роками тіло так і не стало більш мужнім, і це на думку Нагіси був жах. На, які б тренування він би ходив, нічого не допомагало. Це доволі засмучувало, але з часом прийшло змирення . Кармі було дуже важко дивитись за стражданнями Нагіси і він допомагав як міг. Та врешті-решт після декількох сеансів з психологом все стало на свої місця. Були і інші проблеми, але про них трохи пізніше. Зараз, коли все добре, вони лежать та розповідають про свій день з посмішками, забувши про минуле. Все, як завжди. Це стало ніби маленькою традицією. Вони вже дорослі та майже не спілкуються з батьками-це зайве. Поки Нагіса притиснувся до грудини Карми, який розповідає про свого колегу, що зовсім став лінивим, за вікном була вже глибока ніч. —Мгхмгх, надіюсь ти йому нічого не зробив?—Нагіса був стурбований цим, бо знав характер коханого і частенько переймався за самопочуття Карми. —Звісно ні, навіщо мені цей недолугий?—Він не був здивований запитанням, але знаючи Нагісу, той міг різного подумати. —О, я просив тебе не називай людей поганими словами, коли не знаєш їх нормально.—Ця риса характеру Карми трохи заставляла нервувати та повчати. —Невже мій Нагіса згадав, що він вчитель, а?—Йому було весело спостерігати за нахмуреним обличчям та за секунду до того, коли на його почали сипатись образи Карма втягнув коханого в палкий поцілунок. Так і завершився діалог. Завтра буде новий день з новими спогадами. І також буде про, що розповісти.