#БродячіПси #АкутаґаваРюноске_АцушіНакадзіма #S #А #Міні #Закінчений
Він був тією самою загадковою особистістю, що, здається, лякала людей тільки одним поглядом. Хоча, чому здається. Так було насправді. Страшні, сірого кольору очі завжди, ніби, спостерігали за своїми наступними жертвами. Чекаючи на їх, щоб викрасти та десь продати або вбити. Такі були завдання Мафії. Прибирати непотріб з своїх лав або ж якихось зрадників. А, щоб це зробити викликали "Ящірок" або цього самого страшного "пса", як його там називали. З одного боку це прізвисько йому підходило, але з іншого, ніхто не знав, що робиться в серці юнака. Всі инші могли тільки здогадуватись, але не стверджувати. Навіть після довгих років, самим ближнім, прочитати емоції на його обличчі не вдавалося, якби вони не старались. Звичайно, ця реальність засмучувала та жахала. Здавалось, вже ніщо не зможе розтопити серце хлопця і впустити туди когось. Хоча, це були тільки думки його колег, які вже не знали, що й робити. Бо на всі вмовляння, хоч комусь, розкрити свої переживання, були марними. Руки опустились вже в всих. І ніхто не розумiв, як же зарадити ситуації. *** Одного разу, прогулюючись по вулицях мальовничого парку, одна з членкинь "Ящірок" або ж просто сестра нашого героя, Ґін, виявила свого брата, який йшов разом з своїм напарником, тигром. Ви скажете, що тут дивного? Вони могли просто йти на чергове завдання, але ж до себе привернули увагу пару деталь. Перша. Вони були були в повсякденному одягу, що було дуже дивно, як для людей в яких постійний дрескот. Друга. Їхня поведінка була дуже спокійна та розслаблена, точно не на, що не чекаюча. Третя і сама вражаюча. Здається, вони йшли тримаючись за руки. Цей факт неабияк здивував, Ґін. Тому, щоб краще роздивитись всю ситуацію і впевнитись в тому, що перед очами, вона вирішила прослідкувати. Всеодно вихідний, а от подивитись за такою незвичною сценою, хочеться. Вперше за стільки років, дівчина, бачить, щоб Рюноске посміхався комусь ще, крім неї. Виглядало це так не звично. І в середині її серця заполонило полегшення. Напевно, якщо він це робить, то Ацуші багато для його значить. В реальності, він мало проявляє емоції навіть до начальства і деяких ближніх верхівок. Тому, вже можна казати про великий зв'язок парубків. Проте, це можна було й сказати на моменті з скріпленими руками. Не кожен день таке побачиш. Аж не віриться своїм очам. Моментом хотілося їх протерти і ще раз уважно подивитись, правда, те, що вона це справді зробила, ми пропустимо. Продовжуючи слідкувати за ними, Ґін, відкрила ще пару незвичних деталей. Їхні погляди один на одного... Були такими ніжними та лагідними? Страшно уявити. Справді. Але підходячи все ближче, вона тільки впевнилася в цьому. Щось було в цій атмосфері зачаровуючого, юнаки виглядали, прям, як закохана пара, що вийшла на побачення. Насправді, це, напевно, так і було. Ще один пазл склався. На Рюноске була рубашка, яку він прасував зранку і дуже розповідав за ділову зустріч. Так ось, що за зустріч, все зрозуміло. Дівчина засуджуючи похитала головою та насупила брови. Рідний брат і не сказав, що йде на побачення. Нема совісті. Хоча, якби він сказав правду, то Ґін всеодно б пішла за ним. Чисто з цікавості. Дізнатись, хто ж заполонив серце "бездушного пса". Так от, ще одна деталь полягала в діях. Юнаки, не тільки тримались за руки, а й потім почали обійматися та цілуватись. На хвилинку, пані, навіть засоромилась, що підглядає за ними. Але безмежна цікавість, що ж буде далі, перемогла дикий сором. Тому, вона старалась підкрадатись дуже не помітно. Все-таки ж мафіозі і знає як зробить, щоб не бути в полі зору чужих поглядів. Поки все йшло занадто чудово. Принаймні так здавалось. Пара ходила парком і милувалась, цілком не дивлячись по сторонам. Цей тирг видавався таким щасливим, поряд з Акутаґавою. Сяяв як сонечко, поклавши голову на плече мафіозі. А от Ґін вже пускала бісики, бо так кортіла прибити брата за те, що раніше нічого не знала. Так ж мила пара, треба обов'язково зробити пару фото. Диявольськи посміхнувшись, дівчина дістала мобільний телефон з невеликої сумочки та стараючись сфотографувати так, щоб її ніхто не побачив. Зробивши пару світлин на пам'ять про цей день відкриттів та щоб по-злити брата. Вона заховала гаджет назад і стала придивлятись до нових подій. Хлопці присіли на одну з багатьох лавок. В одну мить, зненацька, посмішка на обличчі Акутаґави зникла, а замість неї з'явилось звичний похмурий вираз. Ніби, переклинило і він повернув голову до Ацуші, прошепотівши на вухо, щось, що змусило й його посмішку "впасти" з лиця. Вони обмінялись однаковими поглядами і атмосфера стала якось іншою. А десь в кущах затамувала подих, Ґін. Якесь відчуття їй підштовхувало до того, щоб вона чим швидше йшла з цього місця. Але поклик серця не дозволив це зробити. На перед заглядаючи, я скажу. Дарма вона не послухала "шосте відчуття". Здається, пройшло вже хвилин двадцять. Але ніяких дій взагалі не було. Всі нервово думали, щось про своє, оглядаючи куточки природи. Аж поки, дівчина не відчула, що до її плеча доторкнулося якась істота. З першої ж секунди вона зрозуміла, що то була расьомон, яка своїми щупальцями старалась розповісти про Акутаґаву, який зрозумів про появу сестри і дивився прямо на неї. Поглянувши в відповідь, пані теж зрозуміла одне. Пора тікати. *** А закінчилась ця історія червоними щоками Ацуші і застукавшим зненадцька Рюноске, який потім теж був схожий на помідорку. Також Ґін, яка не могла натішитись новим відкриттям і вже на наступний день вся мафія знала, що в "безстрашного пса" з'явився хлопець.