соукоку в кафешці

18:20 офіціянт: пане Чюя, Вам щось принести? - Так, води, будь ласка. *Де ж ти є, чортів Дадзаю, придушу як побачу.* звучить дзвіночок на дверях, він прийшов. Вальяжно пройшовшись залою, Дадзай підійшов до хлопця, який чекав його вже хвилин 20, ховаючи за спиною щось...цікаве. - ага, ось ти де, вилупку! Де ти був?! ти час бачив та щоб я ще раз..! га..? Дадзай дістав з-за спини вино. та й не просто вино. напій 45 років витримки, солодке, червоне з невеликою терпкістю. Осаму посміхнувся. -Я шукав його 2 години..саме такий, як ти казав. Об'їздив пів міста. Хотів здивувати тебе, у мене вийшло? Чюя застиг на місці і почервонів. *Мені. шукав. 2 години, я. а..* - ти..дякую. кхем. а, прошу до столу! Чюя зняв шляпу і жартівливо вклонився. Шатен хіхікнув. -ану, не смійся! цить кажу! -ти дуже милий) -... -як твій день Осаму? - чесно, гарно. Сьогодні я ледь не втопився, уявляєш? заплив собі у річку, дихання перекрило, відчуваю задихаюсь. полегшення. утопія. але ні. Розумієш, Чює, життя настільки несправедливе, що саме в цей момент, поруч велося розслідування вбивства і шукали докази в річці, а натомість знайшли мене. Та не дуже то я й засмутився, бо знав, що питиму з тобою вино. Ти— сонце в моїй темряві. - ха, шкода що не помер, Дадзаю) Та все ж дурник ти Осаму, або таким здаєшся, я не знаю, та втім розділяю твою радість, пити вино з таким як ти, мрія не кожного, та точно моя. -хм) то вип'ємо за це?) -вип'ємо за що? - за нас з тобою, Чює, за нас. 21:15 знову звучить дзвіночок дверей, та на цей раз ніхто не прийшов. Вийшло двоє. Рудий з шатеном. трохи під шафе, а Чюя може і не трохи. Вечір був холодним. Що й не дивно, грудень місяць все ж таки на дворі. їх йшло двоє перший співав пісні на весь проспект Шевченка, інший підспівував з п'яною головою, переплутуючи слова, вони щасливі, бо разом, бо поруч. вони щасливі, бо прийшла зима і живуть тепер вони в одній квартирі, та втім не про квартиру мова. йшло двоє, дійшли до зупинки автобусної і стоять. -Дадзаю..гик, а ти мене кохаєш? -Ні, що ти, просто опікуном найнявся, ще й квартиру купив, і вина найшов та то так, по дружньому звичайно ж. - придурок ти Дадзаю, гик. Дивився Чюя йому в очі, і спокушали його ті тонкі бліді вуста. Піддалися наші двоє спокусі, розпуста поглинула їх серця. так і цілувались хлопців двоє, на автобусній зупинці, на проспекті Шевченка і приїхавши додому вляглися спати в обіймах ніжних, закинув ногу Накахара на Дадзая, а той все роздивлявся його лице, таке гарне, таке миле, і волоссям грався тим рудим та Чюя спав, йому хоби Осаму поруч, більшого не треба. щасливі були ці двоє, щасливо спали та й жили, прокинулися зранку і буденні сварки їх чекали, травив Осаму як завжди жарти свої, Чюя кричав на нього, отак по справжньому жили. за те кохали, за те були.