#КласВбивць #КармаАкабане_НагісаШіота #S #А #Міні #Закінчений
— Карма, я вдома!—пролунав дзвінкий голос Нагіси з коридору. Сьогодні в нього був важкий день. Його учні не займаються навчанням, а тільки роблять шкоду школі. Як і було цього разу, тому він прийшов пізніше чим хотів. А Карма взяв відпустку і тепер сидить цілими днями за фільмами і різними нудними шоу. Почувши голос свого коханого він хутко вимкнув телевізор, який волав на всю і вийшов його зустрічати. Нагіса саме знімав з себе взуття. При погляді на нього в серці завжди проскакує неймовірне кохання,а в самому погляді просочується ніжність. Тільки подумати, вони кохають один одного стільки років і їхня любов ще ні разу не погасла. Карма схилився біля дверей дивлячись зачарованими очима. Побачивши, що Нагіса справився з взуттям, нарешті підійшов до нього і обійняв за талію зануривши ніс в волосся та згодом поцілував в лоба. — З поверненням, сонечко моє. Я так за тобою сумував, ці дні зовсім ніякі.—Карма дійсно був засмучений через те, що вони так мало часу приділяють увагу своїм стосункам,але розумів, що Нагісі приходиться ще важче з тими учнями. Тому прийням це як невеличкий іспит. Якщо хтось на його роботі дізнався би, який він буває чутливий то тій людині стало б погано. Зараз поки ніхто їх не бачить він може спокійно виціловувати його обличчя. —О, Карма, почекай дай я зніму пальто.—Іноді Нагісі здавалось, що від того Карми, який був в 3-Є класі нічого не залишилося. Його з роками наче підмінили. Мати не дала стільки любові, як Акабане. І він це дуже цінить. Хто ж ще про нього так попіклується. І наскільки б Нагіса не опирався, все одно дозволив себе поцілувати в вуста. З роками він перестав червоніти при проявах любові, але зіставались і такі моменти як цей.-Все, нумо пішли їсти, я такий голодний після роботи, що готовий з'їсти слона!-Він справді був заклопотаний з самого дня і майже нічого не-їв. І йому хотілось би поїсти, а вже потім цілуватися. Та роздуми прирвав сміх. —Так от про, що ти думаєш! Ну добре ідемо їсти. Я приготував запечену індичку з яблуками. —При слові "їсти" очі Нагіси засвітилися не тільки від неймовірного кохання до Карми, а ще й тому, що їжа сама себе незїсть. Він хутко вибрався з обіймів, зняв з себе пальто й зі швидкістю пантери побіг до кухні. Кармі залишилось тільки зрозуміти, що він проґавив цей момент і обернутися, щоб побачити як його сонце вже відрізає м'ясо. —Карма, ти теж іди їсти бо зараз все з'їм і тобі не залишу!—Нагіса був точно в гуморі тепер. —Ееее я готував її для нас двох!—Він підбіг до столу. Тепер за цім столом була своя чарівна атмосфера взаємин та кохання. Поки за вікном почав пролітати перший сніжок.