#BungouStrayDogs #БродячіПсиЛітератури #ДазайОсаму_НакаджімаАцуші #S #Б #Міні #Закінчений #Ангст #Драма #Романтика #Hurt/Comfort #ГарнийКінець #Притулок #Сироти #ДазАцу
Всіх дітей випроводили гуляти у двір притулку. На вулиці була весна. Квітень. Скоро у хлопчика на ім'я Ацуші буде день народження. Йому виповниться тринадцать років, але сам юнак про це не знає. Поки що. Пізніше він планує дізнатися у вихователя яке сьогодні число. А зараз він сидить вдалині від усіх під великим дубовим деревом і задумливо дивиться на інших дітей. Он хлопці і дівчата приблизно віку Ацуші грають в якусь гру. Під час гри вони переглядаються, посміхаються один одному, а деякі навіть ніяковіють. Парубки і діви старшого віку, поки не бачать вихователі, утікають в укромні місця тримаючись за руки. Ацуші здається дивним поведінка цих дітей адже він завжди був один і не відчував подібних почуттів. Чому вони такі щасливі поруч одне з одним? Чому вони так ніяковіють? Запитував хлопець у себе в думках. Але так і не знаходив відповіді. Так пройшла година, дві, і вихователі, підізвавши всіх дітей до себе, почали заводити їх назад у притулок. Перед тим як пройти в будівлю Ацуші обернувся і подивився на небо де сонце почало повільно опускатися за небокрай. Уже вечеріє, - подумав він, - отже зараз ми підемо їсти, а потім спати. Треба буде дізнатися про сьогоднішню дату перед сном. І переставши дивитися на небо Ацуші нарешті зайшов у приміщення разом з усіма. Діти пройшли в кімнату для роздачі їжі. На вечерю було трохи вареного рису, декілька ломтиків різної городини і стакан води. Почекавши в черзі Ацуші пройшов до грізної тітки яка роздавала їжу, отримав свою порцію, сів у куточку їдальні і подивився в тарілку. - Як завжди дали в два рази менше, ніж іншим, - Ацуші ані трохи не здивувався, адже він прекрасно знав, що директор притулку і всі вихователі ненавиділи його, відносячись до нього гірше, ніж до собаки, - Щось апетиту зовсім немає, - Хлопчик вирішив не сидіти й страждати над їжею, а знайти вихователя. Ацуші встав, і знайшовши одного з вихователів трохи боязко до нього підійшов. – М.. Можете будь ласка сказати яке сьогодні число? Вихователь скептично поглянув на Ацуші, але на подив другого відповів. – Шістнадцяте квітня, а зараз геть звідси. Тепер, отримавши потрібну інформацію, парубок вирішив піти з їдальні. Пізніше, лежачи на старому, пошарпаному спальному місці хлопець задумався. - Виходить, що скоро у мене буде день народження, хоча, будучи в притулку я ніколи не святкував його, але все ж таки думаю потрібно почати вести відлік днів до нього. Гм. - Ацуші подивився на стінку біля якої він лежав, і провів по ній нігтем, царапаючи фарбу і залишаючи за собою білу лінію. Юнак позіхнув, - Щось уже спати хочеться, - і поступово провалився в сон.
#####
Усі знову гуляли на дворі. І ось один із вихователів почав привертати до себе увагу дітей. – Діти, знайомитеся, це Дазай Осаму, йому чотирнадцять років і він перейшов до нас з іншого притулку. Більшого вам знати не потрібно. Багато людей почали кидати зацікавлені погляди на новоприбулого хлопця. – Все, далі розбирайтесь самі. Вихователь розвернувся і пішов до інших співробітників . На Дазая відразу налетіла юрба дітей з розпитуваннями. – А чому ти перевівся до нас? – Що сталося з твоїм притулком? Але Осаму не відповідав на ці питання і зовсім скоро дітям це набридло і вони розійшлись хто куди. У цей час Ацуші знову сидів під деревом глибоко занурившись в себе і не помітив як до нього хтось підійшов. – Вітаю. – Га? - Ацуші перелякався і підняв погляд на того, хто його налякав, - Гм, а ти хто? –Я новенький, перевівся сюди з іншого притулку, моє ім'я Осаму, а твоє? - Хлопець з інтересом подивився на Ацуші. – Мене звати Ацуші, але чому ти підійшов познайомитися саме до мене? Зі мною тут ніхто не дружить. – Ти здався мені цікавим, ось я і підійшов до тебе. Мені все одно на інших тому... станемо друзями? - Дазай усміхнувся Ацуші і протягнув йому руку. Ацуші сидів в ступорі, але відповів. – Д... Давай, - І пожав протянуту руку.
#####
Ацуші, ти любиш читати? Дазай і Ацуші таємно від вихователів проникли в бібліотеку. – Так, тут є такі цікаві книги, читаючи їх можна відволіктись від реальності. Брр, - Ацуші здригнув плечима.. – Тобі холодно? – Т... Трохи. Осаму зняв с себе теплу кофтинку, накинув її на Ацуші і обійняв його за плечі.
– Так краще? – Так, - Ацуші закутався у кофтинку приховуючи рум'янець. А Осаму побачив це й усміхнувся. ##### Хлопці гуляли на дворі окремо від усіх. – У мене ось через два тижні буде день народження, хоча я все одно не буду його відмічати, як завжди... – Не засмучуйся, Ацуші, я обіцяю, що подарую тобі гарний подарунок і ми разом відсвяткуємо! Добре? - Осаму взяв Ацуші за руку. – Добре. ##### – Вже завтра у тебе день народження, чекаєш його? – Ну, не дуже. – Ти чого, день народження це круто, все буде добре, я вже підготував тобі подарунок. Раптом щось доторкнулося до губ. Це виявився невагомий поцілунок. – Га?! – Тобі треба виспатись, на добраніч. – На добраніч, - Зніяковіло відповів Ацуші. І вони розійшлись, так і не помітивши, що весь цей час за ними спостерігала пара очей. ##### Усі в притулку спали цією ніччю, окрім директора, декількох вихователів і одного хлопчика. – Я точно бачив що він поцілував його! - З огидою промовив хлопчик, - А до цього вони таємно обіймалися в бібліотеці й інших місцях! Вони ж обидва хлопці! - він звернувся до директора, - Потрібно їх покарати. Директор почав трястись від злості. – Так, Акіо, йди спати, ми самі розберемося. Він кинув погрозливий погляд на хлопця. – Добре. Акіо вибіжав із кабінета. – Приведіть мені в підвал Дазая, з ним я розберуся зараз, а тигра я залишу, - Сказав директор. – Але чому ви залишите тигра? - Спитав один із вихователів. – Для нього в мене буде особливе знущання. Над ним я буду знущатись кожен день його перебування тут, щоб вбити в його голову істину. А тепер виконувати! ##### Удар. – Припиніть, монстри, що ви робите? - Кричав хлопчик. – Таких нечестивців як ти потрібно карати. Удар. – Відчуй же всім своїм нутром, що ти бридкий, грішник. Богу соромно за тебе і ти соромись себе. – Що? Ви про взагалі, поїхавший? Знову удар. Кожен раз все сильніший. – Щоб ти знав, що твоє кохання огидне й брудне. Удар. Всплеск крові. Крик. – Не смійте... Так казати... Я сам у праві обирати того кого кохати. Побиття продовжувалось до вечора наступного дня. ##### Ранок. Ацуші прокинувся від сторонніх звуків у притулку. - Оу, сьогодні мій день народження. Цікаво, що за подарунок приготував Осаму. ##### Через пів дня Ацуші так і не зустрів Дазая. - Дивно, - подумав хлопчик, - Це на нього не схоже. Настав вечір. Усі діти пішли спати. Накаджіма почав дуже переживати, що сталося з Дазаєм. ##### Кілька вихователів грубо виводили хлопчика до вхідних дверей притулку, вивертаючи йому руки за те, що він чинив опір. Хлопчик намагався щось казати, але не міг. Голос майже зник через багато годин криків до цього. Сльози не зникали з його обличчя.
– Відпустіть мене, мені потрібно до Ацуші! - відчайдушно хрипів він. В цей же час Ацуші вирішив перестати шукати Дазая і йти спати, думаючи, що може він просто був зайнятий сьогодні і тому зник, але почувши до болю знайомий голос, який кричав його ім'я, він розвернувся і побіг туди. Прибігши до коридору, який вів до виходу з притулку, Ацуші... Встав на місці від жаху через картину, що відкрилася перед його очима. Світ сповільнився. Ацуші панічно дивився на Дазая. На його побите до жаху тіло, на одну зі зламаних рук, на розбите обличчя, на очі з витікаючою кров'ю з них упереміш зі сльозами, і нарешті Ацуші побачив наляканий і відчайдушний погляд Осама і неушкоджену руку, що тяглася до Накаджіми з потопаючою надією.
– Оса... му... – тремтячим голосом сказав Ацуші.
– Ацуші...
І Ацуші побіг на зустріч до хлопчика, сподіваючись возз'єднатися. Як ззаду до нього підлетів ще один вихователь і схопив його за руки, забираючи Ацуші в глибини притулку. Промені західного сонця висвітлили коридор через вітражні вікна.
Два хлопчики не змогли дотягнутися один до одного. І останнє що бачили обидва були їхні плачучі обличчя та тіла, що билися в істериці.
#####
Светловолосый молодой человек лет 30 одиноко сидел на скамейке в парке возле побережья. Повсюду летали листья сакуры. Было пятое мая. Наступил вечер и закатное солнце садилось за горизонт, освещая город тёплым жёлто - оранжевым светом. Всё как тогда.. Прошло столько лет, а я так и не нашёл его. Надежда начинает угасать окончательно. Парень загрустил и решил просто посмотреть на листья которые гоняет ветер.Через некоторое время на скамейку по соседству кто-то сел и тяжело вздохнул. Наверное, тоже день не задался- Подумал светловолосый. И спустя мгновение он услышал как тот человек сказал в пустоту: – Я всё ещё продолжаю искать тебя. Шансов мало, но ты не переживай, я обязательно найду тебя.. Ацуши.. – Что?! - Невольно громко вырвалось у светловолосого. - Нет, этого не может быть. И молодой человек решил развернуться посмотреть на того человека на соседней скамейке увидев там парня с каштановыми волосами, в официальной одежде и бежевом плаще. От громких выкриков светловолосого этот парень тоже развернулся и сейчас они оба сидели с большим неверием того что они видят. – Осаму? – Ацуші? Удивлённо сказали оба и побежали друг к другу на встречу. – Это реально ты? - прошептал парень в объятиях второго. – Да, Ацуши, это я - Так же тихо ответил он и обнял Накаджиму ещё крепче. - Ох, чуть не забыл, - Дазай снял что-то с шеи, - С днём рождения, - и вложил кулон в руку светловолосого, - Это тот подарок, который я хотел тебе подарить на тот день рождения, но так и не смог, поэтому я все эти года носил его с собой, с надеждой что найду тебя и отдам этот подарок, и как видишь, я нашёл тебя. – Осаму... - Ацуші дивився на кулон на який починали капати його сльози. А згаданий лише посміхнувся. Так вони й простояли, втративши рахунок часу на тлі міста Йокогами, куди обох завела доля і де звела їх разом, не вірячи у своє щастя.
---------------------
Цікавий факт: у цього фанфіку є дві кінцівки, одна гарна, а інша погана, а саме тут я вирішила викласти гарну кінцівку😋