Дощ,який вбиває людей. 2 Розділ. - " Я - експеримент дощу"

Прокинувшись серед темної ночі дівчина зрозуміла,що вулиці уже абсолютно порожні - 23:00?? - поглянувши на телефон дивувалась Хната. - Господи, який холод ... - тримаючись руками біля плечей,щоб хоч трошки зігрітися. Дівчина хотіла викликати таксі, та грошей на нього у неї зовсім не було. - Навіть,якщо я й викличу його, воно не зможе довести мене до будинку,там занадто вузькі вулиці, думаю в зливу там буде небезпечно проїжджати машині - Думала дівчина. - Мені доведеться йти самотужки - встала з лавки на зупинці і рушила додому. - Дівчина постійно озиралась і реагувала навіть на найменші звуки, - Хнато,дихай,просто дихай !! - бурмотіла про себе Хната, б'ючи себе по грудях. Хната уже майже підійшла до будинку, йдучи посеред вузької вулиці, вмить почула звуки стоготів. - трішки прислухавшись до звуків,вона відчула ті самі відчуття ніг, ті самі трусіння рук, та німі і холодні губи. - Погляд дівчини різко впав на землю де була багнюка з дощу. Подивившись у воду, яка повільно переливалась в повній темряві, вмить десь побачила світло з далеку. В цей момент вона побачила тінь у воді, тінь яка була їй уже знайомою - очі дівчини були такими великими,що здавалось займали пів обличчя, а кліпання було таким частим,що повіки складались... Та в цю хвилину,помітивши світло, чоловік бере велику сумку Хнати і б'є по голові, що вистачить сили. Після чого дівчина втрачає свідомість. ........... Тіло,холодне тіло Хнати,яке лежало на вузькій самотній вулиці було повністю змокле, біля неї лежала парасолька, а руки ніби тяглись до речей поряд. Дощ не припиняв падати, а ніч ставала все холоднішою. - Цей день змінив моє життя, саме 22 листопада я стала не звичайною студенткою з болючим минулим, а експериментом в руках Всесвіту. - На годиннику 5:00 ранку, Хнату розбудив будильник на телефоні. Дівчина з порізами на руках від падіння та кривавою головою починає рухати м'язами через відчуття болі в тілі. - Я нічого не пам'ятаю,як я тут опинилася? - питала себе Хната. Піднявшись дівчина взяла телефон і у відображенні екрану побачила своє брудне,мокре волосся, трішки пізніше вона почала придивлятись до обличчя і прикладати руки, на руках були залишки сухої крові. - Боже, це від падіння? - Я знепритомніла ? - Хната не могла повірити в те,що з нею трапилось,у дівчини ніколи не було проблем з втратою свідомості. Врешті Хната добралась додому, після прийняття душу вона випила таблетка від головної болі та лягла спати. Пошкодження були не настільки важкі, як більше кров'яними,ніби хтось навмисно пошкоджував шкіру. Дівчину розбудив дзвінок Пана Оста,він знайомий з її батьком,та наразі не спілкується з ним,як і Хната. Вона для нього наче племінниця, іноді Хната заздрила дітям Оста,вона завжди хотіла бути донькою саме Пана Оста, а не свого батька Ітана. - Так ? - Відповідає на дзвінок Хната. - Хнато, я чув,що ти не була сьогодні на парах, з тобою усе гаразд ? - Так, - тихо пробормотіла дівчина кинувши слухавку. - Що з нею таке ? - дивується Пан. Ще трішки поспавши, Хната встала з ліжка і попрямувала на кухню - Боже, уже вечір, скільки я не їла ? - Дівчина готувала свою улюблену домашню піцу - Боже, тут не вистачає солі. - куштуючи,зауважила дівчина. Хната підійшла до шафки, взяла сіль і почала крутити нею над піцою - * звук сильного хрусту * - О боже - злякалась Хната - Що це ще ? Хната завжди була слабка на руки,проте сьогодні ледь не зламала сільничку. Поївши,вона попрямувала до ноутбуку,щоб перевірити свої оцінки,надіслані поштою. - Це середній результат, бляха, я так багато працювала задля цього ? - засмучено промовила дівчина. Під час сну дівчина весь час крутилась і не могла заспокоїтись,їй снились постійні жахіття. Біля 3 ночі,вона встала,щоб попити води, обличчя було мокрим від поту,тому вона пішла вмитися. Відкривши двері до кімнати,вона схопилася за кран потягнувши його різким ривком вверх - А най його ! - вигукнула вона. Верхівка крану просто злетіла з корпусу, ручка відлетіла і кран розломився на великі,але акуратні деталі. - Що зі мною в біса відбувається? - після цієї ситуації, Хната вирішила піти до лікаря. ... Наступний день .... Доброго ранку, дядьку. - тепло привіталась Хната. - Не вірю своїм очам,ти нарешті відгукнулася на мої прохання та дала про себе знати ? - Пан Ост завжди хвилюється про свою племінницю, тому її дивна поведінка здалась йому підозрілою. - Що у тебе? Розповідай. - Дядьку, ти ж психотерапевт,вірно? В тебе мають бути якісь знайомі лікарі,правда ж ? - запитала Хната. - Лікарі, для чого тобі це ? Щось трапилось ? - хвилювався дядько. - Та впринципі нічого серйозного.... - бурмотіла дівчина - Кажи правду ! - Еех - насупилась Хната, - я незнаю,незнаю,що зі мною відбувається... - Після короткої історії про свій стан та ніч під зливою Пану Осту. Дівчина направилась по пораді дядька до терапевта. Проте їй нічого таки не змогли пояснити, з дівчиною все було добре. Настав ранок,Пан Ост розмовляє з терапевтом про стан Хнати. Готові аналізи цієї пацієнтки. - мовила медсестра,яка щойно увійшла. - О,саме вчасно, - Терапевт тільки-но береться до паперу,як чується дзвінок - вибачте, я відійду ненадовго. - Звісно - Пан Ост власноруч бере аналізи. - Тільки-но глянувши на зміст, очі дядька виступили і стали переляканими. - Що це за чортівня ? . Пан Ост сидів у кабінеті і чекав на Хнату. - Привіт, мої аналізи уже готові ? - поцікавилась дівчина. - Ок,так,але вони дуже дивні...- тихо мовив Ост. - Дивні ? - не розуміла дівчина, - вони погані ? - Оо,ні, навпаки,вони аж занадто хороші, а точніше ти ніби абсолютно не відходиш від ідеальної норми. - відповів дядько. - То це добре, дядьку? - Ні, це не дуже можливо,тобто в теорії так,але на практиці, дивлячись на твій стан, меня здається є дещо, що нам потрібно перевірити. - Що саме ? - запитала Хната. - Біодинаміка твого тіла. - Але, ми будемо самі, я боюсь,що,якщо твоя надзвичайність тільки буде підтверджена, ми не будемо в змозі це приховати,а можливо це буде потрібно. Опісля деяких тестів сили та тяги м'язів Хнати, Пан Ост зрозумів,що показники дійсно відходять від здорової норми. - Візьми цю дошку - кладе в руки Хнаті. - Навіщо це? - здивувалась Хната. - Розломи її - Що? Розломити ? Вона здається важкою . - Просто спробуй - наполягав дядько. - Ну добре - береться двома руками і ривком змахує руками. - Ей,як у мене вийшло ? - дві частини падають на землю. - Ти не поранилась ? - перелякався дядько - Як я і казав, твої показники змінились, звісно розломити дошку,це не так і складно для людини,але не з твоїм станом підготовки. - Пан Ост вирішив слідкувати за показниками тіла Хнати,аж поки точно не знайде причину такої різкої зміни сили. - Це так дивно... - йдучи з лікарні,думала дівчина. - Як я її зламала ? Для мене колись навіть папір і то важким здавався. Йдучи і довго роздумуючи Хната не помітила як зайшла у маленькі вулички біля свого будинку -, Боже,що це зі мною ? - намагається розвернутись,як чується гавкання собаки. - Хната не боїться собак,але тут вона швидко зрозуміла,що тварина до неї налаштована рішуче, тому одразу ж чкурнула. Дівчина намагалась вибігти з провулків, як сама не зрозумівши,завела себе в кут. - Переді мною сітка, а собак позаду, - І що робити ? - налякано дивиться на собаку. - Хната б з легкістю могла перестрибнути, та паркан був дуже високим. Він був металевим і явно зробленим на совість. - Він не нападе прямо зараз ? - боялась дівчина.. Як в мить собака побігла в її бік. - Хната розвертається та руками вигинає паркан до свого рівня росту, стрибає та біжить з усієї сили. - Фух - пришвидшено дихає - здається я відірвалась . Повернувшись додому дівчина,яка щойно відійшла від шоку. Почала думати про сьогоднішню ситуацію. - Стоп, як я проломила той паркан? - Та ні, він просто був легким та зламаним напевно - розмовляла сама з собою Хната . - Але який ще зламаний ? Він недавно з'явився. - Ну ти ж не думаєш,що в тебе вистачило сили розламати таку річ ? - Ну звісно ні...... - істеричний сміх - Треба перевірити... Дівчина підійшла до металевих ґрат на своєму горищі - Вони металеві та дуже міцні,їх я точно не зламаю. - Бере в руки, починає крутити туди сюди,тягне з важкістю в голосі - ну от бачиш, ти не можеш. - Фух, я вже була перелякалася. - Як тут чується сильний звук від машини на дворі. - Ааа,- налякано крикнула дівчина - Хната завжди боїться таких звуків зненацька. - Все годі,це просто малина - заспокоїла себе Хната. - Вона в мить повертається до решітки і бачить як вона вигнута на дві частини, ледь-ледь тримається одна за одну. У Хнати був шокований погляд та вона не розуміла,що ж відбувається - Я це зробила ? .