#MCS #Youcandoit #G #Сільвіо_Норма #B #Міні #Закінчений #Романтика #азартніігри #казино #PWP+18 #AU
Фанфік не несе точної інформації❗️
❗️про азартні ігри
.Всі місця в роботі є вигаданими
Бризкає шампанським в море
Я напився, відпливаю
Вже назад не відпускай
І других таких немає.
©️Скрябін — "Шампанські очі"
***
Нічого не буває гарнішого за італійську ніч. За молодих й енергійних сеньйор та старших, але все ж таких самих енергійних й доволі цікавих дам. Нічого не буває кращого за нічні італійські пейзажі. Та за юнаків, що фліртують на кожному кроці або за джентльменів, що галантно відкривають двері та подають руки жінкам. Італія — місце де можна себе відчути будь-ким, але тільки не знедоленою, покинутою дитиною. Італія, це прекрасно, Італія — хороше місце для гри в карти...
***
Дрескод вимагає від неї більшого чим вона могла собі уявити та це не заважає їй виглядати прекрасно. Підбори, бордова атласна сукня до колін, пару дрібничок з біжутерії, проста, але елегантна зачіска й от, вона вже в середині казино. Так, це саме те, про що мріє кожен турист-багач й просто італієць знаходячись в Сицилії — казино "Farfalla dorata" [золотий метелик]. В середині все імпонувало назві. Маленькі й великі крилаті золото-чорні створіння були розсіяні по всьому закладі. Самі стіни відлунювали золотом й блищали не гірше деяких присутніх дам. Всередині пахло випивкою, азартом, грошима й, саме головне, безтурботністю. Всі безтурботно тринькали гроші не бажаючи думати, що буде завтра. Всі ті, що багато думають або не можуть піддатися безтурботності — в казино не ходять. Й правильно роблять, воно б їх придавило своєю неправдивою свободою. Чому неправдивою? А хіба можна назвати свободу, яка залежить тільки від випадків правдивою? Ні, й вона навряд змінить свою думку прямуючи поряд з людьми, що повністю забули про зовнішній світ й про справжню свободу — вони вже стали рабами гри. Та її це мало турбувало, вона прийшла сюди розважитися й все, сьогоднішній вечір тільки її й вона проведе його з повним відривом.
***
Білий костюм, туфлі, чорна сорочка, червона краватка — все сиділо на ньому добре. Сорочка контрастувала з його блідою шкірою, костюм був таким же білосніжним, як і його волосся, а краватка підходила до кольору його очей. Юнак не був впевнений, що хоче йти кудись, але водночас йому б дуже не хотілося пропустити можливість піти з друзями в казино "Farfalla dorata". Бути в Італії, мати таку можливість й не використати її — гріх. Він ніколи собі не пробачить, якщо упустить цей вечір. Ще раз глянувши в дзеркало — все чудово — він виходить з номера готелю й перестрибує через дверцята червоного кабріолета всідаючись на переднє сидіння. За кермом його товариш — Альфред, який теж, звісно, був в костюмі, тільки бордовому. На задніх сидіннях сиділи Джулія й Марго. Марго одягнена, як завжди, у своєму фірмовому стилі — криваво червона довга сукня зі звабливим вирізом на стегні та глибоким декольте. Джулія — його мила подруга дитинства — не відставала від Марго. На ній була чорна сукня до колін з тоненькими бретельками, яка щільно облягала її тіло. Волосся в дівчат було розпущене. Оглянувшись на всіх він мило привітався з дівчатами й червоний кабріолет стартонув прямуючи кудись, якомога далі від готелю, кудись, де можна безтурботно злити гроші й повеселитися. В Італійське казино "Farfalla dorata".
***
Для початку треба було випити, яке ж казино без дорогої випивки перед іграми. Треба збудоражити кров й придати щокам рожевого відтінку. Треба бути готовою перемагати суперників і психологічно й математично й естетично. Хто зна, можливо, хтось задивиться за неї й пропустить можливість на виграш. Рішення прийнято, треба йти до бару. По дорозі вона роздивлялася присутніх. Всі в дорогих костюмах або сукнях, сиділи за столами чи стояли й розмовляли про щось своє. Казино елітне й гравці в ньому такі ж самі. Як сюди попала вона? Секрет. Не всі секрети бажано відкривати спочатку й, взагалі, відкривати. Охорони було не мало, скрізь стояли чоловіки з беземоційними лицями. Багато з них, звісно, були не робочими казино, а супроводжували якихось важливих шишок. Головне питання, чи була тут мафія? Була, навіть більше вона знала, що мафія опікає господаря цього казино. Та чи цікавила вона її? Ні.
В мафії не було нічого цікаво, якщо ти не в їхній сім'ї. Просто цю тему занадто роздувають, а для мафіозі це й на краще. Відрізнити злочинців від звичайних аристократів не так вже просто. Ведуть вони всі себе однаково, та всього одна маленька деталь їх відрізняла — відношення до гри. Аристократи бажали виграти й показати свою перевагу над іншими, молоді мафіозі й мафіозі похилого віку, не вважали це за потрібне, бо й так мали все. Тому одні більш переживали за гру, а інші ставили ставки на право й на ліво не рахуючи за потрібне обов'язково вигравати. Як не крути, але коли ти завжди в усьому перемагаєш, то часом, хочеться в чомусь програти, наприклад, в азартних іграх.
— На ваш смак, сер, — звернулася вона до чоловіка за барною стійкою. Він не погано підбирав випивку для відвідувачів, навіть говорили, що він якийсь телепат або ще щось типу того.
Він поставив перед нею напій коричневого кольору — коктейль "Хрещений батько". Для його приготування використовують шотландські віскі й лікер Амарето. Напій налитий в "Олд фешн" форму склянки, поданий, звісно ж, з льодом, прикрашений цитрусовою шкіркою та вишенькою. Вона вже була потягнулась за ним, але стакан перехопив якийсь напрочуд білявий молодик. Вона нахмурилась, але її обурення перервав бармен.
— Коктейль для bella signora [прекрасної пані], — і він підсунув їй її стакан с коктейлем. Англійська в нього була непогана, а от італійська ще краща. Дівчина просто танула від італійської мови з вуст чоловіків.
— Grazie [дякую], — відповіла вона й посміхнулася. Потім звернула увагу на свій коктейль. Він був світлішим чим минулий, так само з льодом, й так само налитий у форму стакана "Олд фешн", але прикрашений вже тільки самою вишенькою. Дівчина елегантно взяла стакан й відпила трішки. Горілка й все той самий мигдалевий лікер Амарето — "Хрещена мати". Що ж, непоганий початок вечора.
Спокійно попиваючи свій напій вона все ще роздивлялася залу. В що пограти першим?
Рулетка?
Блекджек?
Чи можу в покер?
Треба ще подумати над цим...
Раптом вона почула за спиною голос якоїсь дівчини.
— Нормо? Це ти, mio cara [моя люба]?
Тяжко було не впізнати цей милий голос.
— Sì, mio caro e vecchio amico [так, моя люба стара подруго]!
***
Припаркувавши кабріолет Альфред допоміг вийти дамам, поки інший джентльмен шукав свій телефон. Знайшов все-таки, хвала небесам. Коли всі проблеми були вирішені вони пішли до казино. Охорона побачивши світловолосого хлопця кивнула й пропустила їх всередину. Що поробиш, його мати жила в Італії та мала тут... зв'язки. Він одразу пішов до барної стійки, поки Марго з Альфредом побігли витрачати свої грошенята. А Джулія відлучилася у вбиральню, жаль, тільки вона його розуміла.
— Хрещеного батька, — тихо кинув він. Поки готувався коктейль, чоловік вивчав залу. Як завжди всі ці люди в гарному вбрані, не любив він їх усіх, нічого було про це й говорити. Єдине, що він чекав, так це смаку віскі з Амарето в роті. Він потягнувся за своїм стаканом й побачив що якась дівчина тягнеться теж за ним. Тому швидко забрав його й відвернувся. Не вистачало ще, щоб якісь signore, забирали в нього коктейлі. Та Dio sia con lei [Бог з нею], краще треба подумати в що пограти, він же ж сюди не штани прийшов протирати, а розважатися.
Ось вже й Джулія до нього йде, ну нарешті. Але вона раптом зупинилася біля якоїсь дами, Схоже, вони знайомі, й, схоже, треба йому ще чекати поки він зможе заволодіти увагою Джулії.
***
Норма підійшла до Джулії й обіцяла її. Вона була безмежно рада зустрічі з подругою. Ця мила дівчина колись зробила її будні дні в Італії яскравішими. Джулія несла в собі світло та радість, Норма її обожнювала. На жаль Джулія приїжджала сюди не часто, хоча раніше жила в Італії, а потім, за розповіддю самої дівчини, поїхала вчитися в іншу країну зі своїм другом дитинства.
— Джулія! Ти така гарна в цій сукні просто — Una donna divina! [божественна жінка!].
— Я теж рада тебе бачити, люба, — так гарно посміхатися вміла тільки вона. — Ти так змінилася за ці два роки.
— Ти теж, до речі, якими стежками в Італії?
— З друзями, — Джулія глянула кудись позаду Норми, — пам'ятаєш, я тобі розповідала про друга дитинства? Я тебе зараз з ним познайомлю.
І вона підійшла до якогось білявого хлопця. О, це був хлопець з коктейлем "Хрещений батько". Норма помітила, що він був доволі гарний, навіть милий на вид. Схоже в нього був альбінізм, весь його вигляд говорив про це. Боже, схоже вона закохалася в нього, він був схожий на білого кота....
***
— Ну, нарешті, ти підійшла до мене, думав вже ніколи не дочекаюсь, — пробурчав він.
— Ну чому ти завжди бурчиш, краще пішли, я познайомлю тебе з моєю подругою! — Й вона взяла його за руку тягнучи кудись.
— З тією signora italiana[італійкою/італійською пані], про яку ти весь час мені торочиш?
— Саме так!
Вона підвела його до дівчини в бордовій сукні до колін. Та це ж та сама, що коктейль хотіла в ньо забрати! По сукні впізнав! Юнак подивився їй в лице: гарна, як для викрадачки чужих коктейлів, але товаришувати він з нею не бажає.
— Знайомся Сільвіо, це Норма, — представила його Джулія, — Нормо, це Сільвіо.
— Piacere di conoscerti [приємно познайомитись], — залепетала дівчина на італійському й протягнула йому долоню
Він подивився на долоню потім на неї, й повторив жест.
— Reciprocamente [взаємно].
Вони потиснули руки.
***
— Ти вже вирішила в що будеш грати? — Запитала Джулія
— Ще ні, — чесно відповіла Норма.
Сільвіо відійшов від них сказавши, що провідає інших друзів. Тому зараз дівчата зостались абсолютно одні.
— Джуліє, а у твого друга є дівчина? — Вони з хитрою усмішкою подивилася на подругу, заправляючи волосся за вухо.
— О, я тобі не раджу його кандидатуру, він постійно чимось невдоволений, в дитинстві він був добрішим. — Джулія розсміялась. — Але я тобі допоможу, якщо він тобі подобається. Подобається ж?
— Він здається непоганим, але не треба допомагати, я думаю, що справлюсь з ним сама. — Дівчина підморгнула.
— Правильно, mia ragazza [моя дівчинка]!
Коли вони стояли біля бару за порцією випивки й розмовляли на яку гру краще витратити гроші. До них під'єднався Сільвіо. Він уважно послухав кожну з дівчат, а потім промовив:
— Cosa ne pensa del poker, signore [що ви думаєте про покер, дами]?
— В покері мені не має рівних, тому я згодна, — сказала Норма вклавши в цю фразу якомога більше своєї впевненості.
— Ну, це ми ще побачимо, — невдоволено пробубнів Сільвіо. — Укладімо парі, гроші мені не потрібні тому на будь-яке бажання.
— Добре! — Й вони потиснули руки під зацікавлений погляд Джулії.
— А ти Джуліє? — Хлопець повернувся до неї.
— Не маю бажання сьогодні грати в покер, але з радістю послідкую за грою.
Кожен зі своєю вдачею та своїми грошима пішли спочатку обмінювати гроші на фішки, а потім випробовувати вдачу до овального столу, за яким вже сиділо декілька гравців.
***
Що ж, Норма була впевнена в собі на всі тисячу, тому не зважала на бурмотіння Сільвіо. Але це його невдоволення робило хлопця ще милішим. Та час зосередитися на грі.
І так, ставки поставлені. Дилер роздає всім по дві карти. Нервова процедура, бо прямо зараз від поданих карт багато що може вирішитись. Норма акуратно підіймає кутики своїх карти. Це червові п'ять і сім. Тепер зостається надіятися на спільні карти, з цього може вийти непогана комбінація. Норма довго не дивиться на свої карти, бо потім не вийде блефувати, якщо суперники подумають, хоч на мить про те, що в неї погані карти. Норма глянула на Сільвіо, та на його обличчі не було ніяких емоцій суму або радості — добре тримається. Оглянула інших, теж спокійно. Джулія стояла недалеко мовби наглядаючи за ними, як за дітьми, що бавляться. Перед флопом потрібно зробити нові ставки. І Норма підвищує ставки, карти в неї непогані зараз буде флоп і, якщо три наступні карти не розчарують, можна прориватися далі.
Один з восьми учасників вийшли зі гри. На це є дві причини або в нього справді погані карти, або він злякалися програшу. Але так навіть краще. Сільвіо зостався, ну що ж, момент викладання трьох спільних карт.
Червові шість та вісім, чудово! Ще б червову дев'ятку й склалася б прекрасна комбінація. Третя карта це хрестовий валет. Непогано. Зосталися ще дві карти.
З гри вийшов ще один гравець. Та після відкриття четвертої карти вийде ще більше, дівчина в цьому не сумнівалась. Сільвіо ще все тут. Вона вловила його погляд й підморгнула йому. Хлопець, схоже, зашарівся.
Четверта карта. Норма затамувала подих адреналін бив їй у вуха та вона зоставалась все ще спокійною. І так, четверта карта це піковий валет. Зовні тиша, але в середині Норма тяжко вдихнула й видихнула повітря. Час ставити ставки й Норма збиралася піти ва-банк.
— All-in, — промовляє Норма і її ставку приймають.
Сільвіо дивиться на неї й посміхається. Невже в нього каре з валетів? Тоді їй життєво необхідна дев'ятка.
— All-in, — повторює Сільвіо.
Як вона й думала ще дві людини покинули гру її зосталось троє. Вона, Сільвіо й чоловік, який фліртував з якоюсь жінкою.
Чоловік теж робить якусь ставку, на яку Норма не звертає уваги, вона лише думає про дев'ятку і все.
Останній шанс на виграш, п'ята, фінальна карта. І це, червова дев'ятка! Святі небеса! У неї стріт-флеш! Якщо у Сільвіо каре з валетів він продув, бо у неї стріт-флеш. Чоловік, що фліртував, продув і лише чекав моменту поки зможе встати з-за столу і піти за покликом жінки. На програш йому було все одно.
Пора розкривати карти. Сільвіо виклав на стіл два вальти червового й бубнового. Так в нього каре. Настала черга Норми, вона виграла цього хлопчака, в цьому не було сумнівів. Вона елегантно розкриває свої дві карти червові п'ять та сім, у неї стріт-флеш — прекрасна комбінація.
— Стріт-флеш, міс перемогла. — Промовляє дилер. Гра закінчена. Всі можуть встати з-за столу й Норма, звісно, забрати свій виграш.
Сільвіо підійшов до неї, як і Джулія.
— Нормо, — радісно сказала вона, — ти така розумниця!
Хлопець спокійно стояв, а потім підійшов занадто близько й тихо промовив:
— Congratulazioni [вітаю], ти й справді грала прекрасно.
— Grazie, signore [дякую, пане]. — Боже, вона хотіла цього молодого чоловіка прямо зараз. — То, що до мого бажання?
— І, що ж signora бажає?
— Тебе, красунчику, ти мій головний приз!
Вони стояли в тиші. Потім він сказав:
— Як забажаєш. — Свльвіо їй підморгнув й потягнув кудись за собою. Джулія, до речі, кудись пішла.
***
Вона так і не зрозуміла куди він її привів, та це був якийсь кабінет чи щось типу того.
— Звідки в тебе ключі від цього кабінету?
— В Італії у мене є ключі від багатьох місць, цей кабінет лиш дрібниця. — Відповів він шепотів прямо на вухо, — та я ніколи не користувався своїми привілеями. Але сьогодні в мене є привілеї набагато більші інших, це ти та твоя увага...
Він цілувався навіть краще ніж вона собі думала, це було ні трохи не ніжно, саме так вона його й уявляла в сексі, але вона не могла уявити наскільки це буде добре. Її помада залишала сліди на його вустах показуючи силу й енергійність їх поцілунку. Свої руки він ніяк не стримував, вони давно зібгали сукню десь на талію й різкими рухами водили по стегнах, моментами переміщаючись на живіт й легко щипаючи дівчину за бік.
— Sei molto sexy con questo vestito [у цій сукні ти виглядаєш дуже сексуально], але без неї буде ще краще. — Сказав він. Й вона думала про те, як буде вже вона над ним домінувати, але сьогодні хай буде так, вона хоче повністю відчути силу його почуттів.
Сукня швидко була знята й акуратно покладена кудись додолу, сам він зняв білі піджак та жилет, краватку йому розв'язала Норма, після чого підвила його до м'якого крісла й всадила туди хлопця сідаючи зверху.
— Ти дуже милий, знаєш?
— Й що в мені милого? Якщо ти про альбінізм, то це швидше виглядає страшнувату, ніж мило.
— Ти дуже сильно помиляєшся, ти виглядаєш мило й сексуально, твій альбінізм ніяк тобі не заважає. — Ставало жаркувато й пальці трохи сковзали з ґудзиків на сорочці. Та в неї все ж таки вийшло це зробити. Хлопець лише дивився на неї й нічого не робив.
— То перевірмо, чи виправдовується моя сексуальність, — і він різко затягнув їй руки за спину знову цілуючи, Норма опустила своє лице нижче й поцілувала його оголені груди. Далі без рук рухатися було незручно й вона боляче його вкусила за шию.
— Прибери руку мені так не зручно.
— Ні, тепер моя черга про тебе піклуватися, — одна рука його все ще тримала її обидві. Інша розстебнула бюстгальтер. Через позу рук зняти було його не можливо, та він і не збирався її відпускати, юнаку було достатньо того доступу, що він отримав — їй було достатньо його ласок. Якби у неї був вибір, то вона б хотіла кожен день займатися коханням з цим чоловіком. Те, як він вправно водив язиком по ореолах і як ніжно проводив язиком по ключицях заслуговувало грошової премії у великому розмірі. Кожен раз, коли вона вигиналася й неголосно стогнала він сміявся й голос його здавався не менш сексуальним чим він, його язик, чи пальці. Та в цілому його голос й справді був сексуальним особливо, коли він говорив італійською чи французькою при цьому спускаючись своїми пальцями все ближче до її спідньої білизни. Вона хотіла його ще більше, коли він дражнив її своїми пальцями при цьому виціловуючи її тіло та все дужче стискав її неслухняні руку.
— Prego [будь ласка], відпусти мої руки.
— Bene [добре], — він відпустив її й вона нарешті змогла зняти з нього сорочку й побачити повністю татуювання що йшло від плечей та закінчувалось перед долонями, з'єднане воно було на ключицях.
— Dio [Боже], я обожнюю чоловіків з татуюваннями.
— А я обожнюю жінок, які пожирають мене поглядом.
Більше вони не розмовляли, було чутно лише їхні стогони, та, можливо, якісь нерозбірливі слова. Коли він входив в неї, це відчувалося, як ейфорія, коли він разом з цим ласкав її це відчувалося як те, що вона б воліла відчувати знову й знову. Якщо це їхня остання зустріч, то вона жадатиме його опісля, кожен день, згадуючи кожен подих, кожне слово й кожен стогін. Якщо їхня зустріч повториться, то вона зробить все, щоб він зостався з нею, щоб знову так само тримав її за зап'ястя, так само цілував, стискав стегна й так само кохав її, бажано до хрипу в голосі й дрижання колін.
Він, своєю чергою, хотів би відчути її аромат знову, знову взяти її за лице, поцілувати її груди, шию, ключиці, залишити на її тілі багато червоних плям й почути її стогони, знову відчути, як вона стискає його волосся. Він жадав її як воду або їжу, він хотів аби вона була з ним поруч. Він мріяв проводити з неї італійські вечори, ночі, ранки й просто все життя. Ця дівчина в червоній атласній сукні була наче мрія і він був готовий несамовито молитися аби ця мрія погодилася стати його, аби вона й далі кидала на нього хтиві погляди, й далі цілувала залишаючи ці моменти в його пам'яті й далі зоставалася з ним. Хлопець був готовий цілувати її руки та ноги, її всю, аби тільки вона дозволила.
І вона дозволить.
Він це відчував навіть краще ніж стукіт серця.
Навіть краще за шум у вухах.
Ця жінка була богинею і він з радістю стане її рабом.
***
— Треба спускатися в низ, я ще хочу випити й можливо в щось зіграти. — Говорила Норма застібаючи бра та надягаючи сукню. — І помаду треба стерти, тобі теж, до речі. — Сільвіо вже був одягнений не вистачало тільки краватки. Дівчина йому її подала.
— Добре, тут недалеко вбиральня, заскочимо.
— Ти збираєшся ще в щось грати?, — Норма кинула на нього зацікавлений погляд.
Сільвіо знизав плечима, а потім відповів:
— Giochiamo a poker, ragazza?[зіграємо в покер, дівчинко?]
— Тільки якщо з таким кінцем. — Вона йому посміхнулася й вийшла з кабінету, Сільвіо потупотів слідом. Обоє зникли за дверима вбиральних. Й зустрілися знову біля барної стійки, щоб, можливо, знову зіграти в покер.