Розділ другий
«Незнайомка з хвостом»
Ранком коли всі прокинулися з коридору пролунав гучний голос, який запросив всіх охочих зібратися в холі через пів години для проведення екскурсії містом.
- Скука, архітектура то не моє… - Відповів невдоволено Шедоу.
- А я думаю це круто , нам покажуть місто яке в майбутньому прийдеться патрулювати. – Висловив свою думку коротун Джон.
- Я їсти хочу, хлопці!!! – З буркотінням в животі сказав Чед.
- Як ви можете думати про такі дурниці коли на носі екзамен, треба готуватися і ми тут зовсім не друзі , щоб веселитися разом! Я піду тренуватися замість дурних гулянь містом.
Ніхто не очікував, що хтось відмовиться від відпочику, але за мавпоподібним хлопцем на ім’я Чхень пішов і Есмерай.
- Дурні, перед екзаменом краще відпочити. – Заговорив Блек Орбітіус з яким погодилась більша частина.
***
Коли всі бажаючі увійшли до великого хола, який виглядав як кімната аристократів з великими книжковими полицями , дорогими меблями та картинами з героями.
На дивані коло малого столика сиділи колишні члени команди Дикої кішки – героїні яка зникла безвісти. Вже знайома всім учасникам «Темна відьма» Жизель Браун , «Райдужник» Йорген Юхансен та донька зниклої супергероїні Йоланда Грант яку також називають Дикою риссю. Вони сиділи за чашечкою кави та розмовляли про щось ,якщо це можна назвати розмовою більшість уваги забирала Жизель яка балакала без паузи та багато перебивала Йоланду, яка досить уважно слухала її , а Йорген просто сидів не можна було сказати , що він сидів з ними, він знаходився десь далеко і дивився на вогонь в каміні , але так здавалося лише з першого погляду він дивився не на вогонь, він дивися в порожнечу.
Коли учні увійшли до холу Жизель одразу повернулася до них , вчителі привіталися з учнями та коротко розповіли про екскурсію яка чекає на них.
Криштал-Сіті було дуже гарним містом, в якому вже з давніх давен живуть герої та боронять його. Архітектура вражала новітніми спорудами які гармонічно співіснували з стародавніми фортецями, баштами та стінами.
Оглянувши деякі пам’ятки та прикраси міста було вирішено зробити перекус.
- Я знаю одне місце в якому можна перекусити і не збанкротіти, але я забула гаманець вдома тому… Ви не можете не пригостити мене ! – Милим голосом сказала Жизель , яка насправді не забула гаманець , а просто хотіла поїсти на халяву.
- Я пригощу вас , для мене честь пригостити Темну відьму. – Погодився з пропозицією Чед.
- Дурень! – Штовхнув його Шедоу. – Вона полюбому бреше ,що забула гаманець.
Не втрачаючи часу відьма вхопила Чеда під руку зі словами:
- Є ще в світі джентельмени!
Чед пошкодував про своє рішення лише на виході закусочної з пустим гаманцем.
Всі були трохи втомлені та було вирішено повертатися до гуртожитку, як з даху закусочної прямо навпроти них зістрибнула жінка схожа на кішку.
- Згинь звідси якщо не хочеш проблем! – Досить агресивно закричала Жизель та стала в бойову стійку.
- Не поспішай, Жижа! – Замурчала Йоланда. – Можливо це непорозуміння… Хто ви така?
Темний силует в якого блистіли очі зробив крок вперед з пітьми , це була жінка років двадцяти не більше, з темним волоссям та ознаками кішки , чим трохи нагадувала Йоланду.
Всі учні стояли позаду трьох вчителів не розуміючи , що відбувається. Вигляд жінка мала досить дивний , бо вела себе як дикий звір, а коли вона присіла Йорген закричав нам.
- Відійдіть назад! – Після чого його чоботи перетворилися на ролики і за лічені секунди він зупинив незнайомку , яка летіла прямо на нього. Вони сціпилися руками він утримував її з усіх сил ,як вона зробила кувирок держа його за руки і тут вмішалися Жизель з Йоландою . Вони схопили її та притиснули до землі.
- Хто ти така? – Закричала чекаючи відповіді Жизель.
Йоланда з криком відскочила «Не може бути!Чому?!» закричала в повний голос вона.
- Це не вона… Ти повинна заспокоїтися!!! – Намагався заспокоїти її Йорген.
- Але вона так схожа…
- Йоландо, закрий рот та краще виклич копів. Не може бути , щоб це була вона… - Закричала нервово Жизель.
Поки вони сперечалися Йорген зв’язав руки незнайомці.
- Дідько!!! – Закричав Шедоу.
Роздалися крики учнів , з усіх боків почали з’являтися силуети з очами, які світилися. Йорген кинувся до студентів, щоб захистити їх , але він не зміг би ніяк встигнути опередити кішко-подібного мутанта , який летів на Тарту Кремпсон. Тарта вся в крові почала кричати , а перед нею стояв Руді Ді , який кинувся її захистити. Шедоу та Чед атакували з обох сторін мутанта , але було вже пізно бо він рукою пробив живіт Руді наскрізь.
Руді вже падав як його схопив Йорген та відскочивши поклав його на землю в більш безпечне місце , де інші учні намагалися надати йому першу допомогу.
Вчителі та деякі учні почали захищатися від десятку озвірілих мутантів, щоб не допустити більших втрат Йорген лазером з очей знищив одразу більшість ворогів, а Жизель, Йоланда та учні оборонялися від тих які залишилися.
Всі подивилися в гору бо прозвучав гучний шум вертольоту , з нього зіскочили загін Альфа та Зоряний лицар які за лічені хвилини розібралися з ворогами. Лише від одного стрибка лицаря земля затряслася , одним ударом він відкидував ворогів.
- Хутко сюди! В нас поранений , стан критичний.
Загін швидко відправив пораненого в відділення невідкладної допомоги , а інші учні та герої чекали поліцію та відділ зачистки.
***
На наступний день після такого інциденту директором асоціації героїв, було вирішено перекласти другий етап іспиту на дві неділі.
Всіх хто мав легкі поранення було вилікувано за допомогою відділу медицини , а точніше сказати їх зцілила медсестра на ім’я Медуза.
Коли всі в палаті прокинулися вони побачили перед собою жінку в одязі медичного працівника , з блідою зеленою шкірою та фіолетовим волоссям світлим настільки , що здається ніби воно сиве. В неї був відьомський ніс великі круглі окуляри та родинка над губою.
- Святий Рах!!!!! – Закричав Шедоу.
– Хто ти така?! Ти зомбі? Рятуйте тут пожирач мізків,господи! – Прозвучав голос Шедоу.
- Заспокойся , дурненький дурню. Я Медуза медсестра асоціації героїв, якщо б мені був потрібен твій мозок ,я б вирвала його тоді коли каструвала тебе.
Вона почала сміятися сміхом, який був притаманним божевільним вченим.
- Господи … - Швидко заглянув він під простирадло.
- Фу-у-ух… Заспокоївся Шедоу. – Стара божевільна відьма, ще й бреше! Та я пожаліюся директору , у вас тут відьминський шабаш…
Всі почали сміятися з агресивного , але смішного Шедоу який продовжував жалітися.
- На що ти хотів пожалітися, хлопче?
Всі почули голос старого директора , який прийшов навідати поранених.
- Він говорив про те що хоче особисто подякувати вам за вашу роботу та спробувати вашу знамениту страву , про яку ходять легенди! Дуже хороший хлопець… Хо-хо-хо... – Сказала Медуза.
В палату також увійшла Жизель, яка підійшла до Шедоу потиснувши йому руку , але пошепки вона розказала , що з ним зробить пізніше. Хлопець вкрився холодним потом та нервово ковтнув.
- Хо-хо-хо! Який розумний хлопець, я одразу помітив тебе на іспиті. Але відверто кажучи ти склав про себе не кращу думку, хлопче… Ти ледар як і мій син , але я знаю як навчити вас уму-розуму. Ось в цьому котлі справжнє пекло, це моя фірмова страва названа мною як «Тартар»! – Всі слова директора супроводжувалися аніме ефектами.
Страва чи точніше сказати «отрава» виглядала як помиї перемішані з лавою , які виблював пес. Вся кімната вкрилася пекельним смородом , який наніс величезний урон по чутливому носу Тарти, яка вибігла з палати.
Чед дивився на страву та директора з виразом лиця притаманному справжньому герою.
- Слухайте , це хіба їстівне? Я вегетаріанець , я не їм таке… - Відповів Шедоу.
- Ти будеш їсти! – Заговорив він з тоном сердитого дідугана.
- Чому ця страва зветься легендарною, діду? – Запитав з цікавістю Чед.
-Кого ти дідом назвав? Я ще не такий старий… Так , я приготував це вперше коли заблукав в джунглях дикої Арізонки , де мене проковтнув двадцяти метровий змієголов на цілий місяць. Ох , складно було знайти сухі гілки в череві потвори, але я вижив…
І навіть через багато років коли мені переламали кінцівки та скинули в каналізацію , я вижив завдяки «Тартару» яким харчувався, і хоча науковий відділ не визнає цілющі сили цієї ЇЖІ БОГІВ!!! Я вважаю ,що вижив завдяки їй. Дурній науці це не пізнати…
Тому кожний поранений мусить спробувати якщо хоче вижити!
Нарешті завершив старий свої байки та розлив кожному по мисці «Тартару» з величезною огидою вони намагалися пережувати кістки риби та щось , що ворушилося в роті, а коли Тарта повернулася та їй вручили її порцію , вона впала випустивши дух.
Директор також почав їсти цю «страву-отраву» .
- Які спогади. Яка ностальгія! Цей сморід та огидний смак показують , що у житті буде багато поганого. Нажаль така професія героя…
Якщо у вас з’явилися сумніви , щодо вибору професії то прошу вас після одужання покинути асоціацію героїв. Це не показує вашу слабкість, друзі…
Якщо б я сам вчасно перестав цим займатися то… Але це не важливо!
Їжте та одужуйте! – Закінчив директор.
Почувся стукіт та двері відчинили Есмерай та Цинь , які хвала небесам не пішли на екскурсію, але їх гризло сумління , вони винили себе. А може якщо б я був там такого б не було. – Думав кожен з них , хоча й розумів , що скоріш за все нічого б не міг вдіяти.
- Добрий день, о-о-о , вам напевно вже в рази краще! – Заговорив Цинь з буркотінням в животі. -Що ви тут їсте? Пахне божественно…
Слава Раху подумали деякі з учнів та швидко віддали їжу Циню який з величезним апетитом з’їв практично всі порції.
- Хлопці будете доїдати? – Запитав Цинь у Чеда та Шедоу , які грали хто швидше з’їсть.
- Не мішай !!! – В один голос відповіли вони.
Есмерай оглянувся очима шукаючи пораненого Руді Ді , який був поранений більше за всіх, але його не було в цій палаті.
- Вибачте ми придбали вам фрукти , але ця мавпа дорогою все з’їв… - Заговорив Есмерай.
- Слухайте в мене просто стрес , я нервую та трохи переїдаю…Подумаєш.
Всіх здивувало більше те , що з ними заговорив Есмерай, голос якого був напевно чудом всесвіту , бо говорив той занадто рідко. А те , що мавпа все з’їла всі запам’ятали на майбутнє.
- Директоре Ендрю, а як там Руді Ді? – Запитав Есмерай.
Директор подивився на Медузу та відповів:
- Він в важкому стані , було пошкоджено внутрішні органи , наші кваліфіковані лікарі роблять все можливе, щоб врятувати його.
- Якщо б не він мене б вбили… - Тихо промовила Тарта.
- Так. Хлопець справжній герой…
Пізніше всіх присутніх з палати вигнала Медуза , за словами якої учням ще треба відпочити .
Директор та Жизель повертаючись зайшли в бар випити , де вже сидів супергерой Ковбой .
- Йолопе, що ти тут робиш? Ти маєш патрулювати місто!
- Боже, батьку … - Щикаючи прогорлав п’яний син директора. – Слухай…Папа-а-аша , заплатиш за мене я десь … - Не договоривши впав Ковбой.
- Нічого нехай виспиться та я дам йому прочухана…
Вони сіли за столик коло столика за яким хропів ковбой, та почали розмовляти.
- Дуже погано. Хлопець в важкому стані , рейтинг асоціації впаде ще нижче. Ще й ці мутанти! – Закурив цигарку він. – Звідки вони беруться ? Слідів немає, а самі мутанти навіть говорити не вміють.
- Це прозвучить дивно, але одна з них була дуже схожа на Дику кішку… - Сказала Жизель.
- Так і є. – Погодився директор. – Науковий відділ дослідив ДНК цієї жінки та виявив збіг з ДНК Мії Грант , але поки обставини та зв’язок цих мутантів з Мією нам не зрозумілий. Йоланді не говори – вона може діяти на емоціях , а ці мутанти мають більш досконалі здібності ніж вона.
- Старий, думаєш вона причасна до цього?
- Не виключено.
- Добре… - Запив він пива та продовжив. – З цим ми згодом розберемося, а що думаєш про новачків, Відьмо?
- Дебіли, ідіоти та купка слабаків. Як і всі хто приходить сюди , якісь чудіки!
Жизель вважала новачків заслабкими , щоб стати героями , але бачила в них потенціал.
- Я знаю, насправді ти запримітила деяких. Хо-хо-хо! – Засміявся занадто голосно директор . – Я пам’ятаю , що ви не були кращими аніж вони , досить слабкі, з поганою дисципліною. Та й манери в деяких так собі… - Він має на увазі Темну відьму.
- Все одно. Старий , я можу і побити тебе! Пам’ятай…
Старий посміхнувся та випив залпом все пиво. – Думаєте старий нічого не може? – Став він позу атлета та напружив м’язи.
- Добре , добре ,дивись не перенапружся , бо ще вмреш. – Насміхаючись відповіла Жизель.
Його сухе худорляве тіло якимось чином наросло м’язами , що аж сорочка розірвалася ,а ґудзики розлетілися в різні сторони немов кулі.
- Якого біса? %?*?(?**(І
Одна з них влучила в п’яного Ковбоя , який як прокинувся так і заснув.
- Яка сильна енергія старості! – Вражено подумала Жизель.
- Я займався спортом з дитинства , роки тренувань , десятиліття! Я втратив форму з часом , але тільки но я захочу поверну її! Мої вороги тряслися , як ніжки молодих жіночок при виді моїх вусів, а ти смієш говорити , що я старий?
- Чорт, діда кудись в степи понесло… - Промовила Відьма та напружившись встала , простягнула руку до старого та дала щиглик від якого старий вилетів на подвір’я розбивши стіну, а Ковбой спав спокійно.
- Якого біса?! – Закричав володар закладу. – Вже сьомий раз лагодити цю срану стіну…
- Герої. – Розводячи руками сказав пияка.
Жизель після бару повернулася в гуртожиток, в якому вона жила. Директор відвіз свого сина додому де його чекала розлючена жінка – це була двоюрідна сестра Жизель , супергероїня Буфо. Від якої дісталося і діду й чоловіку, ще під гарячий кулак потрапив тілоохоронець Лі Чанг , який увесь цей час слідкував за директором. До речі , ви можете його пам’ятати , як того знервованого та боязкого чоловіка , який на першому етапі екзамену шукав Темну відьму.
Вже була північ , місто вкрив густий туман в якому герої захищали людей від мутантів та злочинців, які так і норовили вилізти із своїх нор в яких переховувалися цілий день.
В цей пізній час учні вирішили переглянути класику фільмів жахів «Мій хлопець вбивця. Частина дванадцять» .
- Якось зовсім не страшно. Ця франшиза скотилася ще на частині де його воскресив Святий Бубак. – Заговорив Шедоу.
- Тс! – Хором відповіли всі хто дивився.
Насправді ця частина фільму трешова , а випускають його тільки для того щоб відгребсти більше грошей. Бо в першої та другої частини рейтинги були настільки високими , що було оголошено про випуск додаткових фільмів ,які розширяють всесвіт. Навіть більшість акторів думає , що це треш , а головний антагоніст проекту замінявся двадцять п’ять разів за різних обставин, деякі досить містичні… Хоча можливо це піар.
***
Через декілька днів учнів виписали з лікарні та вони розпочали тренування до другого етапу іспиту.
Тим часом директор Ендрю викурював сотні цигарок за секунду , розгрібаючи гору документів. На асоціацію подали в суд батьки деяких учнів, про інцидент пронюхала преса та репутація закладу різко впала , а ще на носі перевірка від королівських фінансистів.
Тарту Кремпсон забрали її батьки , вона не розчарувалася , бо сама зрозуміла , що геройство - не для неї. Також добровільно покинув навчання Блек Орбітіус , який сказав , що не хоче закінчити як Руді Ді – який до цього часу перебуває у важкому стані, асоціація дала запит на медичну допомогу від особистої підопічної короля Артура Морґану Ґорлуа – яка член елітного ордену «Лицарі круглого столу».
Морґана погодилася на допомогу та приїхала в Криштал-Сіті разом з королівськими фінансистами.
- Боже, ви самі це не могли вилікувати ? Так, звісно ситуація страшна, але ви марнуєте мій дорогоцінний час… - Заговорила досить зневажливо Морґана та оглянула більш детально хлопця.
- Мої сили не такі потужні як ваші , а рана була серйозна… І якщо ви такі зайняті чого ви тут? – Відповіла Медуза.
Місцеві лікарі з медичного відділу були вправними , але таку серйозну рану могла вилічити тільки потужна цілюща магія.
Хлопець лежав підключений до апаратів життєдіяльності , які підтримували його життя, але через критичний стан він знаходився в комі.
- Значить його пробили наскрізь… Бідолашний хлопець.
Вона приставила руки до поранення та її кристал почав світитися зеленим кольором ,а через декілька секунд вся кімната світилася приємним трав’яним кольором.
Коли вона підняла руки світіння зникло , а на місці рани залишився тільки великий рубець , як нагадування про цю подію.
- Це все! – Заговорила вона. – В мене цілий день сьогодні вільний. Може влаштуєш мені екскурсію містом?
Коли Медуза почула слово «екскурсія» вона трохи смикнулася , але погодилася на цю пропозицію їй теж треба було взяти перерву від роботи.
- Ой, ти вибач я буваю досить груба. Просто частіше працюю з чоловіками , а як тебе звати? – Посміхаючись говорила Морґана.
- Та нічого , ця робота нас доконає. Я Медуза , а ваше ім’я не знає хіба дурний.