На добраніч, Джейкобе

#Б #M #HurtComfort #ТурботаПідтримка #Романтика #Драббл #Боги #БожественніСутності #Морфей #БогСновидінь #БогЛюдина #БожествоЛюдина #МорфейЛюдина #МорфейДжейкоб #Міфи #Міфологія

Опис: Ти лежиш, розмірено дихаючи і безтурботно посміхаючись. Я посміхаюсь у відповідь, хоча ти цього і не побачиш.

Ти лежиш на ліжку, склавши руки на грудях, коли я заходжу навідати тебе.

Як боляче бачити тебе таким, любий Джейкобе.

Ти втомлений, роздратований і пригнічений. Ти не знаєш, на що очікувати далі. Життя жорстоке, і воно ніби прокрутило тебе через м'ясорізку, розмоловши на пил. Тобі хочеться вити й ридати, але все, що ти можеш видавити із себе — лиш скупа сльоза, що стікає вниз по скроні кудись за вухо. Ти так перевтомився від усього, що відбувається останнім часом, що твоя втома, яка стала нестерпно величезною, заважає тобі заснути.

Усе, про що ти зараз мрієш — лише декілька годин щасливого забуття. Ти впився поглядом у стелю, сподіваючись, що тобі вдасться відпустити важкі думки і зануритися у довгоочікуваний сон.

Мій любий Джейкобе, як же я можу залишити тебе самого зараз?

Ти лише здаєшся сильною, твердою та непорушною скелею, але ти такий вразливий, і тобі, як усілякій людині, потрібні лише розуміння і спокій.

І я готовий дати їх тобі.

Мені варто лиш плавно підійти до тебе, і ти лякаєшся, але лише на долю секунди: наступна твоя думка про те, що ти вже спиш і я тобі снюсь, приносить тобі полегшення.

Я торкаюсь твого обличчя, проводжу долонею по твоєму світлому волоссю, яке стало майже білим у тьмяному місячному сяйві. Твої повіки покірно важчають та закриваються, дихання вирівнюється. Я втираю твої сльози, і ти остаточно розслабляєшся, повністю занурюючись у моє царство і довіряючись мені.

Я притискаюсь чолом до твого чола й обіймаю тебе за плечі. Ти, здається, відчув це, але це вже не має значення.

Я подумки даю те, чого тобі, Джейкобе, так не вистачає у жорстокому дорослому житті: це яскраве і світле відчуття свята з далекого дитинства.

Будинок за містом. Літній день, коли квітнуть липи в саду сусідів. Коли усі мешканці твого дому — і дорослі, і твої ровесники — збираються за одним столом, святкують, радіють, сміються, співають пісні. Як після цього всього ти втікаєш з друзями вигулювати собаку в полі. Як ви граєте і пустуєте там. Ви щасливі і безтурботні; майбутнє здається такою далекою і захопливою пригодою.

Я не помилився: ти смієшся уві сні. Мені радісно: нарешті ти отримав те, про що мріяв. Хоча й ненадовго, але тобі стане легше, і це вартує моїх зусиль.

Залишу тебе наодинці зі сновидіннями, що дарують тобі втіху. Я ледве відчутно торкаюсь губами твого перенісся. Відсуваюсь і дістаю з кишені ніжну червону квітку. Проводжу маковим бутоном по твоїй шкірі — від скроні вниз по щоці і шиї, поглиблюючи твій сон.

Вкриваю тебе ковдрою. Відходжу від ліжка і йду до вікна. Відкривши стулку, озираюсь на тебе перед тим, як піти — хочу поглянути на свою роботу.

Ти лежиш, розмірено дихаючи і безтурботно посміхаючись.

Я посміхаюсь у відповідь, хоча ти цього і не побачиш.

Ти такий прекрасний, коли спиш. На добраніч, Джейкобе.