#G #B #Міді #ВПроцесіНаписання
ФФ по Легендами Чими та моєї ОС зі снів. Без жартів, з маленьку мені снився цей мульт.
А робіт українською нема зовсім, ось і додам наче першу :)
Сподіваюся не забуду перекласти на англійську, Вам дозволено перекладати будь-якою мовою окрім кацапської з вказанням авторки)
(гаразд, можете навіть видавати від себе хоч би про нього хтось дізнався)
Ще треба повідомити, що я не дивилася мультик дуже давно, та передивлятися не буду, адже укр озвучки нема, а англійської я селючка не розумію :(
В будь-якому разі я хочу додати трішки власних деталей у світ, таких як релігія (схожа на католицизм/православие в племені левів та наприклад будизму у мавп), деталі щодо политичного устрою (а конкретніше конституційна монархія у левів мабуть нінаю, анархо примитивизм мавп тощо) та економіки.
Сама робота в основному про дитячо-батьківські стосунки, але і ті моменти можу згадати.
Приємного читання!
_____________________________________________________________
Це був теплий осінній ранок. Восьмирічний принц племені львів прокинувся з хорошим настроєм, та одразу побіжав будити свого тата. Сьогодні 6 листопада, а конкретно у даний момент 7:15 на годиннику, та Лагравіс все ще сподівався поспати хоча б ще п'ятнадцять хвилин, бо заснув лише під ранок. Може дата 6 листопада нічого не значить для його маленького сина, та він чудово знає, чому це число назавжди у його пам’яті. Саме в цей день померла його, достатньо молода на той момент дружина, Лумію, від легеневої чуми. На жаль, через небезпеку зараження і, власне кажучи, Лагравіса, він не зміг бути поруч під час її повільної смерті. Йому не можна було хворіти, бо він піклувався про маленьке немовля, яке не можна залишити наодинці. Як мінімум, він не міг, а тому і небагато контактував із дружиною, сподіваючись, що вона одужає. Бо саме так казали усі лікари та медсестри, намагаючись заспокоїти короля.
І до сьогоднішнього дня його пожирає провина за те, що він так і не сказав що любить дружину.
Увесь вечір після роботи та більшу частину ночі він розмірковував про те, чи міг би він вчинити з коханою інакше? Чи було їй самотно у лазареті без нього? Страшно та боляче? Чи може через біль та кровавый кашель її це вже не хвилювало? Чи бачився він би з нею частіше, якби лікари не брехали щодо її стану? Так багато запитань, та так мало відповідей.
Різко прокинувшись внаслідок дитячого лепету Лавала, Лагравіс одразу не зрозумів, в якому часі він знаходиться, та чи в своїй він кімнаті взагалі, бо здається, він її не впізнає.
Побачивши, що батько прокинувся, менший зі львів ледь не прокричав:
Доброго ранку, тату!
В його голові обробка цієї репліки зайняла декілька секунд, та він трішки помотуючи головою, нетороплячись відповів:
Доброго…
Лагравіс встав та син повів його за руку на кухню, бо знав, що сніданок в цей час вже мав бути готовий.
Увесь цей час Лавал засипав батька глупими питаннями про все що тільки можна уявити. Навіть поки вони обидва їли, дитина не зупинялася, говорячи з набитим ротом. Лагравіс лише кивав, не вдумуючись у його слова. З таким саме успіхом хлопчик міг нічого не говорити. Але одна фраза Лавала зрезонувала із думками короля.
Тато, а ти любив нашу маму?
Чоловіка ніби облили крижаною водою. Він не зрозумів, з якого моменту їх недо діалог зайшов сюди, бо банально не слухав. Але вже неважливо, чи випадково Лавал поставив це питання, чи вів до цього. Якось, машинально, Лагравіс ледь не закричав:
Ти можеш хоч на хвилину заткнутися?!
Лавал зніяковів. Так, він знав про смерть власної матери, та також зрозуміло, що він ще занадто малий аби тримати у себе голові точну дату її смерті.
Йому стало до біса образливо, і при цьому в нього не вистачало сміливості заплакати, хлопчик впав у ступор. Він замовк та решту сніданку не відкривав рота задля спілкування.
Лагравісу було неочевидно, що його син не зчитав настрій розмови як звичайний дорослий лів,і це нормально. Та в цей момент батько був занадто пригничений щоб мати сили пояснити дитині через що він такий сумний.
А псувати настрій сину Лагравіс не хотів, тому що вважав це своїм власним трауром. Хоча мабуть в нього ітак вийшло.