#G #B #Міді #ВПроцесіНаписання
Хлопчику? - Роздався здивований, наче жіночий голос. Взагалі, за висотою він нагадував або маленького хлопчика, або дорослу дівчину.
До Лавала із тені почала наближатися висока струнка фігура, і вже стало зрозуміло, що це точно не дитина.
З переляку лев затих та став пятитись назад, паралельно рукою шукаючи палицю, яку залишив поруч. На це не знадобилося багато часу, і ця дерев‘яшка полетіла у бік незнайомця. Чи, напевне незнайомки.
Вона увернулася, що через швидкість руху предмету було зробити нескладно.
Реакції не послідувало, та як між ними залишилося менше ніж півтора метри, Лавал зміг розгледіти контури її обличчя та тіла. Це була… Лиса? Здавалося би, що майже усе плем’я зникло, і залишився лише один представник - Фуртіво, відповідно, їхне племя можна вже вважати померлим.
Вона одягнена достатньо легко як для цього небезпечного місця (широкі свободні штані, топ, та тапки, котрі зазвичай одягають на пляж.) а зі зброї, чи будь-яких речей, якими дівчина могла себе захистити у неї за спиною лешу був стара серебряна подвійна сокира.
Спроба кинути у неї палицею дівчину лише розсмешила, тому вона окрім непомітної посмішки ніяк не зреагувала.
Що ти тут робиш у такий час один? - На цих словах вона присіла на корточки, аби оглянути Лавала.
Здається, не враховуючи іншого вигнаного із племені лева та її вже мертву матір, вона ні з ким і не спілкувалася вже 8 з гаком років, хоч за нею і не видно, але вона явно була рада зустрічі.
Я… - юнаку стало соромно відверто казати про свій необдуманий вчинок, отож він вирішив придумати більш зрозумілу та привабливу версію - Загубився.
Добре - послідував вздох та дівчина встала - Підемо зі мною, ти мабуть втомився.
У Лавала не було довіри до ліси, з якою він бачиться перший раз у житті, ніколи не чув про її існування та навіть не знає її ім´я. Але, вибору нема, лев пішов за нею, він же не може залишатися тут вічно. Тим паче він голодний та хоче спати.
Стій, а як тебе звати?
Аліса. - Насправді, їй було байдуже, як звати співрозмовника, і за відсутністю інших тем (а також того що Аліса має базові навички розмови), вона у відповідь спитала: - А тебе?
Лавал. - ім´я здавалося знайомим, ніби якийсь спогад крутився у розумі, та ліса не придала цьому значення. Може, давно був такий знайомий? - Ми скоро прийдемо?
Так, тут небагато залишилося.
Дійсно. Це було правдою, адже прямо із власної хати Аліса могла почути тихенький плач Лавала.
На місці, до якого вела дівчина, можна було спостерігати невеличку одноповерхову хатку, стіни зроблені наче із брусу, неказистий дах не кидався у очі, праворуч від хати стояло дерево, а ліворуч чімацикл, зовні схожий на типову розвалюху із ринку воронів.
На найбільшої вітці дерева вісіла шина з чімациклу, напевне, це саморобна гойдалка, яка трішки качалася від легкого вітру.
Ласкаво просимо.
Лавала не злякав зовнішній вигляд будинку, через недосвідченість, та й невинна дитина навряд чи оцінює якість побудови, або ціну матеріалів.
А те, що було всередині зовсім інша справа.
По-перше у хаті від слову взагалі не прибрано. Із освітлення була лише гасова лампа
По-друге, вона опинилася набагато меншою, більш нагадуючи одну велику кімнату. Кімнату підлітка. Усі стіни або пофарбовані акриловими фарбами, або увішані її власними малюнками непоганої якості. Майже навпроти двері була саморобна невеличка пічка з цегли і імпровізований кухонний гарнітур, над яким висять шкафчики із різними приправами та посудом. Вдалі цій кімнати стояло односпальне ліжко, застілене декількома шарами теплих ковдр. Поруч робочий стіл, і шафа з креслом, а над ліжком полка для книг.
Варто згадати, що в цілому по всій хаті разбросана різного роду творчість, на кшталт типових академичних малюнків, фігурки орігамі, література, починаючи від філософії Гегеля та Лавкрафта, від книжок яких дівчина швидко втомлювалася, закінчуючи еротичнимі третесортними романами, які вона зачитувала до дир.
Ти голодний?
Так.
Сідай за стіл, я тебе нагодую. - Аліса развернулася в бік печі, на який стояв котелок із картопляним пюре, розтопила її, поклавши адекілька старих аркушів і підпаливши спичками і присіла до Лавала.
Лавлу вже не терпілося скуштувати хоч щось їстівне, вне залежності від пропозиції. Хотілося завести діалог зі своєю рятувальницею.
Смачно пахне. Що це?
Картопля.
І все? - Дійсно стурбовано говорить лев.
Аліса здивовано подивилася на Лавала. Почекаючи пару секунд перед відповідю, вона ніби із питанням каже:
Так?
Добре…
Вже тут мабуть ставало зрозуміло, що він явно не звичайне левеня, як мінімум він родом із родини, яка має кошти, адже так дивуватися просто факту, що картоплю він їстиме без гарніру, неможливо не маючи великих можливостей. В усіх сферах.
На здивування принца, страва вийшла дуже, дуже смачною. Лавал отримав настільки велике задоволення, що не міг нічого не сказати.
Картоплі смачніше я у житті не куштував.
Дякую. Вже пізно, тобі хіба не час спати?
Так мабуть.
Лягай на моє ліжко, я тебе вкладу.
Ніколи в житті Аліса не цінувала співрозмовника, не відчувала такого сильного бажання піклуватися про нього, лише для того щоб створити хороше враження, щоб від неї не втекли. Тим паче, це дитина, вона потребує уваги дорослих. Ну, чи майже дорослих. Тому, як тільки Лавал ліг, у дівчини з'явилася чудова ідея.
Хочеш я тобі заспіваю колискову?
Ось від такого Лавал очманів та втратив дар мови. Лише кивнув. Зараз у нього проскользнула думка, мов, ця випадкова жінка дає мені більше турботи, ніж мій тато. Може, в чкомусь сенті це і було так, але справа не у великої любови. Ліса всього-на-всього задовільняла свої потреби у спілкуванні. Вони потребують один одного. До того-ж, Аліса дуже добре співає.
Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати.
Ой чого ж, зозуле, ой чого ж ти куєш?
Хіба ти, зозуле, добро в мене чуєш?*
Лавал заснув, а ліса сіла читати черговий набридлий роман з типовим сюжетом про чоловіка мільйонера та доярку із села.
Дівчина сама не помітила, як стала дремати, навіть не вимкнувши світло.
Як тут, ніби грім посеред ясного неба за вікном став чутний крик:
Лавале-е-е-е!
І так декілька разів.
Ця інтонація, паузи, навіть ледь помітне дихання здавалося до біса знайомим. Їхний сон перервався, а юнак подав галас:
Я тут!
Аліса різко встала, кинулася до сокири, що стояла біля входу.
Хата посеред дикого лісу, ще і з увімкненим світлом було легко помітити, пройшовши трішки глибше.
Пошуковий гурт, на чолі з королем левів не стала церемонитися, інтуїтивно припустивши, що Лавала просто вкрали, вони заледве не вибивши двері, увірвалися до будинку.
Татку…
____________________________________________________
Від авторки: я розумію що мульт від Данії, але мені байдуже. Я занадто люблю українську культуру щоб не вставити сюди цю пісню бази замість тіпікал колискові тренд 2024 слухати онлайн без смс та реєстрації. Кому цікаво - пісня “Летіла зозуля через мою хату” наче називається.