#Міні #Впроцесінаписання #HalloweenContest #Відьми #Вбивство #Вигаданістворіння #Нелінійнеоповідання #Спогади #Фанфік
За далеких часів, коли у світі ще тільки зароджувалася магія, жили незвичайні жінки. Чому незвичайні? Справа в тому, що Мати-природа наділила їх силами допомагати та направляти людей на праведний шлях. У народі жінки вважалися богинями, адже могли лікувати, насилати бурі з блискавками. Їх любили, шанували та боялися.
Але були й ті, хто ненавидів обдарованих. У одному королівстві, яким правив божевільний король всіми силами боролися з усім наприродним. Цей правитель був озлоблений на жінок не просто так. Він із дружиною дуже хотіли мати дітей, але у них все ніяк не виходило. Королева настільки зневірилася, що пішла по допомогу до однієї з богинь. І та виконала прохання. Але, на жаль, є одне відоме правило: за все треба платити. Ціна дорівнюватиме бажанню. Бажана дитина, а натомість людське життя.
Дружина короля захворіла на страшну недугу, яку не могли вилікувати навіть богині. Хвороба була незвичайною. Вона народилася з відчаю, який підживлювася болем і знищував людину зсередини. У ніч поминання предків, королева народила здорову дівчинку, але сама не змогла дожити до ранку.
Не витримавши втрати коханої дружини, король виріщив винищити всіх богинь. І почалася жорстока війна. Богині боролися до останнього подиху, намагалися захищатися, але вороги були невблаганними. Тих, хто мав намір якось допомогти обдарованим, одразу ж убивали. Коли остання богиня впала від руки божевільного короля, природа заплакала. Загиблі жінки та дівчата були її
дочками. І страждала вона так, що вся земля вкрилася водою. Мати-природа не пощадила нікого.
***
Маленька дівчинка лежала у своєму ліжку, постійно підтягуючи ковдру собі під голову. У її карих очах можна було помітити цікавість та дитяче нерозуміння.
- Тату, а що сталося далі?
Молодий чоловік усміхнувся. Вона була його точною копією. Ті ж звички, характер. Його дружина часто жартувала, що це не вона народила Настуню, а її чоловік. - Якщо перебиватимеш, не розповідатиму далі.
- Вибач, татку.
***
Багато часу минуло з тієї жахливої трагедії. Людство забуло прекрасних богинь, а на їхнє місце прийшли страшні та злісні відьми, які жили в лісах, на болотах, далеко від звичайних людей. Ними лякали дітей, на них полювали, їх боялися, але все одно продовжували звертатися із найрізноманітншішими проханнями та бажаннями.
***
- Тату, а вони насправді були такими?
- Ні, сонечко. Вони були нащадками тих самих богинь, але люди стали надто боягузливими і те, що вони не розуміли, намагалися знищити. Це були звичайні жінки з незвичайним даром. Вони хотіли допомагати людям, але ті у свою чергу відкидали їх, вважали нареченими диявола, спалювали, всіляко катували та вбивали. Для всіх тоді був лихоліття, і кожен виживав по-своєму. Відьми воліли ховати свій дар подалі від людства. Доню, люди жорстокі. Тоді зараз — нічого не змінюється. Вони досі бояться чогось незрозумілого, але знищують це дещо іншими методами.
Дівчинка невдоволено зітхнула. Вона знала, що татко каже правду. Мама постійно повторювала: "Будь простішою, і люди до тебе потягнуться". І Настуня справді намагалася.
Але навіщо? Щоб чути на свою адресу образи від ровесників та нерозуміння з боку дорослих? Навіщо весь цей цирк і хибне удавання, щоб бути простою і слухняною? Аби величезна кількість людей звернула на неї увагу? Щоб розширити спілкування? Це було найбільш великою маренням, яку дівчинка чула у своєму житті.
Люди тягнуться на простоту. Особливо ті, які хочуть добре на тобі поїздити, відчуваючи зиск. Коли ти почнеш злитися, відмовляти чи просто на долю секунди оголиш свої зубки, показуючи себе справжню, тебе звинуватить у брехні. Вселятимуть, що не така, ким хочеш здаватися. Тепер ти найжахливіша людина з усіх людей у всьому світі! У результаті саме ти і виявишся винним у всіх смертних гріхах. Як же це по-дурному.
Тільки татко з матусею завжди зрозуміють і зможуть захистити!
***
В одному далекому королівстві король і королева виховували маленького сина, але неочікувано до них прийшла біда. Вони дуже довго не могли завести дітей і ось коли королева нарешті змогла понести дитину в королівстві влаштували чудове свято. Адже нарешті король матиме назадка.
Але, на жаль, коли народився маленький принц лікарі одразу сказали батькам, що малюк буде часто хворіти. Народжений раніше за встановлений термін він був слабеньким і маленьким.
Як і говорили знавці, він часто хворів, тому біля його покоїв постійно чергував придворний лікар.
І ось, він знову зліг з недугом. Захворів на дивну хворобу і
буквально згасав на очах. Лікарі розводили руками. Вони щиро не розуміли, як вилікувати цей недуг. І тоді батьки звернулися за допомою до жінки.Вона довго оглядала хлопчика, а потім сказала:
- Мій королю, чи можу я попросити вас і ваших слуг вийти з кімнати? Мені потрібно поговорити з королевою.
Король нічого не відповів, а тільки кивнув, насупившись. Він не розумів, як ця дивна незнайомка може вилікувати його сина, але, заради цього маленького шансу, чоловік був готовий на все.
Коли король зі слугами покинули кімнату, стара повернулася до королеви і, дивно посміхнувшись, сказала:
- За все чаклунство без винятку треба платити, моя королево. Чи ж не думали ви, що вам вибачать те, що ви вигнали своїх сестер і мачуху з будинку? Як наказали поховати їхні задубілі трупи без написів, після того, як вони просили у вас милостині. І невже ви думали, що хвороба, такого очікуваного вами нащадка не буде пов'язана з тими подіями?
Королева відсахнулася від ліжка сина, ніби її вдарили. Перед очима майнули заплакані обличчя сестер та мачухи, коли перед ними забивали двері будинку, в якому вони колись жили. Згадала вона і, як вони, замерзлі та втрачені, тиснулися один до одного, стоячи на задньому дворі зимової резиденції королівської сім'ї, коли перед ними, за наказом молодої королеви, зачинили двері. Бачились їй і три задубілі, покриті шаром снігу жіночих трупа, які потай виносили гвардійці.
- Мачуха хотіла моєї смерті! Вона хотіла принести мене в жертву для якогось ритуалу. А сестри всіляко допомагали їй! Я просто помстилася! - вигукнула, стиснувши кулаки, королева. - Вони заслужили на це! Вони хотіли вбити
мене!
- Але ж ви сама стали такою ж, якими були ваші мати та сестри, - усміхнулася жінка. - Адже, заради народження дитини, ви зробили ритуал. Заради свого дорогоцінного синочка, ви готові пожертвувати життям
інших, але аж ніяк не своєї. Чи не так, Ваша Величність? - глумливо відповіла жінка.
- Як ви смієте! - крикнула королева.
- Я допоможу принцу, але пам'ятайте моя королево, що за все потрібно платити. І плата буде такою ж великою, як і твоє бажання сестричко!