#КозакиАбсолютноБрехливаІсторія #Іван_Назар #S #В #Міні #Закінчений #Романтика #тривалістосунки #післяканон #магічнийзв'язок #рани
Іван не спішить. Цілує солодко, довго — не кусає, як любить Пестить тіло, ніби вивчає наново кожен шрам, кожну лінію. Незвично. Смагляве тіло блищить від поту в полум'ї свічок, як Іван рухається поволі. Темні очі не відводить від Назарова лиця. Назар сп'янілий від зілля, і в голові лиш одне: "Не зупиняйся". Стогін рветься з грудей, і Назар дає собі волю. Не стримувати насолоди — тільки не з Іваном, і той відзивається: "Так! Розкрий", — і слідом шепіт. Не зрозуміти мови, не розібрати слів. Іван схиляється ближче. Шкіра до шкіри, наче хоче в Назарі розчинятися. У грудях гаряче. Тіло плавиться, наче метал. Швидше. Рухи — швидше. Слова — швидше. Іван завмирає, й очі його спалахують вогнем. Мить — курчава голова між Назарових ніг. Іван впивається гірким хмелем. До останньої краплі. — Івасю... — Чекай. І знову — метушлива дзиґа. Хапає зі столу дві чарки. Назар приймає одну без зайвих питань. П'ють до дна. — Гірко, — кривиться Назар. Іван усміхається. — Гірко! — Цілує довго, гаряче. У грудях тріпоче, пече — душа рветься. До іншої. Обійми міцні до болю. — Не відпускай! — Ніколи! *** — Цього шраму в тебе не було, — каже Назар похмуро. Блідий, як мертве тіло, стільки крові втратив, а все ж примудряється розгледіти. Згадати. І — Не було, — Іван киває. Можна було б відбрехатись, але Назар помітив уже, певно. Шрам рівно там, де Іван його щойно зашивав. — То ось, про що твій обряд був. — Я й сам до кінця не знав. — Іван намагається захиститися, та насправді немає від кого. Назар дивиться стомлено. Занадто слабкий, аби сперечатись, і, може, якби не обряд, Іван побачив би його вже в домовині. Цю страшну думку Іван відганяє якомога далі, і чує тихе: — Іди до мене. Хто він такий, щоб відмовити. Лягає поруч, обережно, аби не потривожити рани. Назар бере його за руку, стискає міцно й просить крізь сон: — Не відпускай. — Ніколи.