#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
Частина 19. Все у стилі бароко “А я пливу у човні, і так спокійно мені*, — співала у голові Христина, лежачи за колоною під закляттям. — Мать його в йоб, так і знала, що не дарма касети у тітки забрала. Ірина Білик кінця 90х це от те що для душі. І-і-і-і ще раз: Мене несе течія - Я нічия! Я нічия! А Я НІЧИЯ!”.
До Христини підійшла місис Норіс. Кішка почала нявчати біля дівчини. Улюблениця Філча побачила, що та не реагує та почала облизувати її щоку.
“Отак, та, давай, знаю я які місця ти тим язиком вилизувала, киця. От тільки доберусь до того засранця Блека. Лижи мене, кицька, може розтану. Але ж мала рацію Ірина! Я буваю не сама, я буваю у собі, я буваю, де ніхто не знає*, — кричала подумки Христина. Її завмерлий погляд спрямований у стелю. — Я сідаю край вікна (ну не конкретно зараз, а загалом), в небі хмари голубі (в коридорі стеля класна, так). Але все ж вони колись зникають. А я пливу у човні!”
Повз проходили студенти, однак її ніхто не помічав. Дівчини боковим зором розглядувала їхнє взуття. Через пів години вона почула крик і топіт тих самих черевиків.
— Хто це зробив?! — Волав хлопчик.
— Це Сіріус Блек! — Відповідала дівчина.
— Сіріус Блек? — Вже голосили інші.
— Сіріус Блек!
— Сіріус Блек у Гоґвортсі!
— А-а-а-а-а!
Христина бачила як метушаться студенти. Хтось зронив зошит, інший відфутболив його у бік. Учні з усіх факультетів бігли врізнобіч.
“А я пливу у човні, — продовжувала наспівувати дівчина, — і так спокійно мені”.
Місис Норіс знову почала нявчати. Вона вибігла у коридор. Її помітила професорка астрономії. Кішка підбігла до Христини.
— Міс Сельвін! — Заволала викладачка. — Хто це з вами зробив?
“Гнида! Мерзотник! Блоха не виведена! Щуряче стерво! — Відповідала подумки студентка, поки викладачка діставала паличку. — Потороча! Лайно, на якій і мусі бридко сісти!”.
— Дякую! — Вимовила вона, коли викладачка зняла з неї закляття. — З мене миша!
“Одрі” змішалася з натовпом волаючих студентів. Вона не уточнювала кому вона пообіцяла мишу, але місис Норіс задоволено нявкнула.
— Куди ти?! — Викрикнула викладачка.
Студентка слізерину звернула у перший прохід і оголила паличку. Вона відкрила двері та вийшла назовні. Вона не знає де зараз колишній в’язень, однак вона знає де його шукати. Христина вийшла у пітьму. Спуск до войовничої верби вона здолала без проблем, знаючи усе гостре каміння на пам’ять. Вона палила тут годинами, тож кожний шматочок трави вона знала бездоганно й орієнтувалася добре навіть у пітьмі.
Дерево піддалося заклинанню. Паличка Одрі корилася без питань, відчуваючи гнів Христини. Дівчина спустилася у схованку. Вона пройшла декілька метрів по порожньому будиночку. На підлозі ще досі лежав малюнок сервірованого столу з пилу. Студентка усміхнулася та стерла чоботом десертний ніж та тарілку для хліба.
Христина сіла у кріслу за кутком. Вона вдихнула і видихнула, крутячи у руках паличкою. Вона чекала на Сіріуса. В голові вже крутилися рядки з п’єси Стельмаха** “Харпак! Смердючий лотр! Пацючий потрух! — Проговорювала подумки дівчина, продовжуючи крутити паличкою. — Пігмей горбатий! Недолюдок мерзенний, потороча! Тобі узять мене на глум скортіло? Собаче стерво, виродок, непотріб! — Продовжувала вона, оглядаючи кімнату. — Ти ж світові явив свою глупоту, Як скалічілим розумом своїм додумавсь до падлючого паскудства! Ах, ірод! Бевзень! Талалай! Мугир! Потворисько, поганище, дурисвіт! — Говорила Христина, розглядаючи пусті бутилки. — Ницота ница, кеп, мурляка, ґевал, Безверхий дурень, репане мужло, Солоний мудь, невдячник, скурвий син** А ні! — Вона зупинила на хвилину перелік регалій Блека. — Враховуючи його відносини з матір’ю щодо скурвого сина він погодиться. Тоді РЕПАНЕ МУЖЛО двічі!”.
Біля входу до таємного будинку лунали голоси. Христина встала. За хвилину в кімнату влетів Сіріус Блек, за ним Ремус Люпин.
— Я попереджав тебе не робити дурниць! — Казав Ремус.
— Як ти не розумієш, ми маємо його знайти! Петіґрю вбив нашого друга…
— Дивись, щоб нас двох раніше не вбили! — Перебив його викладач.
— Або не знайшли, — відповіла Христина, вступаючи у коло світла з забитого вікна.
— Міс Сельвін…
Люпин розгубився, та дівчина швидко вимовила “Закляктус” і чоловік впав на землю.
— Опусти паличку, Блеку, — продовжила вона.
— Христино, якого…
— Недоум! — Крикнула вона і жбурнула в нього закляттям. Сіріус його відбив. — Бельбас, — продовжила вона. — Йолоп, віроломець!
Дівчина намагалась загнати колишнього в’язня закляттями, однак той успішного їх відбивав один за одним.
— Якого дідька ти наклав на мене “Закляктус”?
— Мені треба було у замок! Ти ж сама знаєш чому! — Відбивався тепер уже словами чоловік.
— Стули пицок! — Продовжувала Христина. — Накласти закляття і сховати за колоною! Я тобі що, річ чи звичайна студентка?! Та щоб ти зслиз! Собаки б тебе з'їли!
— Собаки своїх не їдять!
— А ми перевіримо! — Дівчина провела останню серію ударів. — Ти хоч знаєш як це принизливо було!
— Ми угоду уклали!
— Угода на те, щоб не розповідати нікому наші таємниці. Не вбивати тебе я не обіцяла!
— Добре! — Сіріус кинув зворотнє закляття у дівчину. — Я все одно його не знайшов! Ти задоволена?
— Та мені що з того! Я лежала пів години на холодній підлозі на протязі! — Продовжувала волати дівчина. Її горло поступово почало здавлювати від крику. — Я не собака, нирки від такого у людей скурвлюються!
— Так тобі треба стати нею! — Відповідав Блек.
Вони обидва захекались та завмерли на місці. Користуючись паузою та втомленістю опонента Христина та Сіріус намагались надихатись. Колишній в’язень та представник славетного роду мав майстерність та досвід, однак його фізичний стан не дозволяв вести повний бій. Дівчина брала ентузіазмом та енергійністю, та її арсенал з трьох бойових заклинань не дозволяв дістатись до Блека.
Вони дивились один на одного, дихаючи часто та глибоко. У студентки слізерину запалали очі. Під стінкою лежав зачарований Люпин.
— Укладімо ще одну угоду, — шепотіла Христина. — Ти навчиш мене як стати анімагом. Я вимагаю твого кураторства. Якщо ти скажеш хоча б одну невірну пропорцію у зіллі чи що взагалі потребує цей процес, це вважатиметься порушенням угоди. Добре?
Сіріус дивився в очі дівчини. Він розправив плечі та кинув короткий погляд на друга. Потім він знову глянув на дівчину.
— Добре. Тобі треба лист мандрагори.
— Та хоч слина папороті, — сказала дівчина.
Вона знизала плечима і зняла закляття з викладача. Той обережно підвівся. Ремус обережно оглянув Христину та Сіріуса.
— Ви що тут вдвох, — вимовив він, обтрушуючи пил з одягу, — показалися?
**Неповторний оригінал з 43 лайок у 22 рядки - Ярослав Стельмах "Кохання в стилі бароко"
А я пливу у човні, — продовжувала наспівувати дівчина, — і так спокійно мені”.
Коли в моєму житті відбувається якась дічь, то моє центральне радіо так само транслює цю пісню. Тому, ми з Христиною на одній хвилі.
Мені вже страшно... Як попереджав Люпин, одна невірна дія і потім все життя вилизувати свою дупу язиком. Христина точно без царя в голові, якщо вирішила стати анімагом. Але це цікаво.
Хочу ставитися до проблем так само як Христина, і тут ти вже не лежиш паралізована за колоною, "пливеш у човні" 😄
А оці 43 лайки стали для мене відкриттям і деякі навіть записала собі 😉