Секс, рок і Гоґвортс. Частина 22. Сходи найдальшої вежі

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

Христина дивиться на зорі через телескоп. Вони далекі і колючі. Вона дивиться на них та записує у зошит відповіді. Поряд з вимірами та координатами намальовані знаки зодіаку. 

— У сузірї Великого Пса знаходиться зірка Сіріус, найяскравіша зірка неба — монотонно говорила викладачка, —  хто мені скаже… 

Звучить удар. Пенсі закриває око рукою. Студенти перелякано оглядаються. З телескопа стирчить боксерська перчатка. Христина прижмурює око та продовжує дивитись на зірки. 

“Найяскравіша, — повторює вона, — ти теж, Паркінсон, своїм ліхтарем ще довго світити будеш”. 

— Негайно до мадам Помфрі! Не переживай, зараз тебе підлікуємо! — Поспіхом говорила викладачка астрономії, допомагаючи Пенсі спустись з вежі. — На сьогодні все. Домашнє завдання знаєте!

Христина хмикнула та закрила зошита. 

— Що то взагалі таке? — Запитала студентка Рейвенклов. 

— Не підходить, а то ще вдарить! — Сказала “Одрі”, збираючи речі. — Хто зна, може, воно зачароване. 

Дівчина грала подив та особливо обачність. Декілька студенток зі Слізерину прискіпливо оглянули її. 

— Ти щось надто спокійна, Сельвін, — вимовила одна. 

— Я виражаю своє глибоке занепокоєння, — поклала руку на серце Христина. 

“Як раз я дістала його з дупи Рона Візлі з приводу фінальних тестів. В принципі, з Мелфоєвої можна таке ж саме дістати. Фу, лишень година ночі, а я вже про гівно і дупи жартую. Страх який. Мала б якогось бога, хоч би раз на місяць”. 

Дівчина вийшла з вежі та сховалась за колоною. Вона почекала поки всі вийдуть, а потім знову зайшла у клас. 

— Редукто, — вимовила вона та показала паличкою на летескоп. 

Закляття вилетіло з палички, вдарилось об телескоп та вилетіло у вікно. Христина потрясла паличкою. 

— Так, ще раз. Редукто! — Сказала вона і телескоп зменшився у розмірах. 

Вона сховала винахід братів Візлі у карман. На його місце вона поставила справжній телескоп. Дівчина задоволено хмикнула та покинула залу. По дорозі вона зустріла місис Норріс. Христина витягнула з кишені мішечок. З нього вона дістала за хвіст мишу і кинула її кішці. 

— Дякую, подружко, тепер я знаю до кого звертатись. 

Христина підморгнула кішці та пішла у спальні. Северус Снейп закотив очі, споглядаючи цю сцену з-за стіни. Він прижмурив очі, дивлячись як студентка спускається у підземелля, ховаючи мішечок у кишеню. Викладач зіллєварства розвернувся і пішов до лікарняного крила школи. Поділ його мантії гротескно підмітав підлогу. 

***

Дівчина йшла коридорами Гоґвортсу. За вікнами йшов перший сніг. Привиди і студенти завмерли біля вікон, дивлячись як землю вкривають великі і пухнасті сніжинки. 

— Йо-хоу-хоу! — Викрикнув Кривавий Барон, пародіюючи пірата- Санта-Клауса.

Христина засміялась.  

— До канікул залишився тиждень, — бурмотів Невіл, збираючи назад у шкільну сумку розсипаний на підлозі пергамент та пір’я. — Я нічого не встигаю.

— Брехня, — відповідала Герміона, — все ти встигнеш. Тобі треба просто трохи організованості. 

— Так? І де її знайти? — Роздратовано запитав Лонґботом.

— Пошукай під ліжком, може, знов загубив? — Кепкував з нього Рон. Герміона вдарила його своїм зошитом по голові. — Так мене за що? Тревора ж він губить по два рази на тиждень. А це, між іншим, ціла жаба! 

“Одрі” потрясла головою, прикриваючи рот рукою. Дівчина йшла далі. В її руках вже був чайничок з кавою після візиту до відомого кабінету. Дівчина почула голоси та заховалась між колонами. 

— Ти вже знайшла сукню на зимовий прийом у Мелфоїв? — Питала слізерінька студентка. 

“Чорт, йольский бал, — закотила очі Христина, — це ж він так? Драко про нього говорив. І там ще мама Одрі щось писала. Боги з ним, якось розберусь. Сіріус навчив танцям, метанню десертних ножиків. Головні навички здобуті. Головне не напитись до початку саундчеку*. Як добре, що я за цією колоною сховалась. Які гарні колони у Гоґвортсі, а головне — інформативні”. 

— Так, ми замовили шовк з Франції і там ще така бахрома знизу буде. Головне в ній не заплутатись, — засміялась однокурсниця. 

— Бахрома вже вийшла з моди,— відповідала інша.

— Не будь дурною, бахрома ніколи не вийде з моди.

“Як і Бехеровка, — зітхнула Христина і вийшла з-за колони, як тільки її однокласниці спустилися вниз сходами. — Сподіваюсь, корсети вже не актуальні тут, інакше це ж не вдихнути, не поїсти. Навіщо ж тоді ці прийоми влаштовувати. Канапками єдине що давитись. Трясця, але ніякого рибного супу! Я цього не переживу. Знову прийдеться з горілкою мішати, щоб якось проковтнути цю гидоту”. 

Дівчина піднялась у найдальшу вежу та сіла на сходах. Вона запалила цигарку та помахом палички відправила дим одразу у вікно. Кава була міцною. Трелоні змінила пропорції робусти до арабіки. Христина зробила ковток та закрила очі, насолоджуючись смаком. Однак досить швидко вона відчула, що не одна. 

Вона з острахом відкрила очі. Навпроти неї стояв Драко, ховаючи руки у карманах. 

— Ти чого так лякаєш? — Прошепотіла студентка. 

— Телескоп твоїх рук діло? — Прямо запитав хлопець. 

— Припустимо, не конкретно моїх, — вона струсила попіл, — але свою дотичність приховувати не буду, — чесно відповіла вона. 

— І цукерка від якої у Пенсі прищі? 

Христина засміялась і вдавилась кавою. Дівчина відкашлялась і пустила дим через ніс. 

— Вона вже її скуштувала, так? 

— Це було жорстоко, — продовжував хлопець. 

— О, ні, це було не жорстоко. Жорстко це відпрацювання у Снейпа до самих канікул. А декілька прищів та поблювати годинку другу це милосердно. 

Вона дивилась прямо на Драко, той не розривав зоровий контакт. Він закотив очі та виглянув у вікно. 

— Я попрошу тебе більше такого не робити, — тихо промовив він. — Вона все ж таки моя дівчина…

— І люта наволоч, — відповідала студентка. — Будемо відверті. Я не люблю коли люди переходять мені дорогу, а тим паче коли роблять це через нісенітницю. 

— Ти сама винувата, що завалилась на ранок п’яною у школу. 

— А, я перепрошую, треба було все-таки заночувати у лісі. 

Христина загасила цигарку та дістала другу. Рукав її мантії впав до ліктя. Вираз обличчя Драко змінився одразу. Він дивився на її руку широко відкритими очима. 

— Це що? — Він підійшов ближче. — Це незламна обітниця? Це дві незламних обітниці?

— Покричи тут ще, — прошипіла його подруга. — Ще не вся школа знає!

— Христино, ти знаєш що це означає? Що ти наробила? З ким ти уклала угоду? 

— А тебе гребе! 

— Мене гребе! 

Дівчина замовчала. Вона дивилась у очі хлопцеві ще декілька секунд. Христина потім відвела погляд та зробила глибоку затяжку. Вона видихнула дим і він великими сірими клубками вилетів у вікно. 

— Я не можу сказати, — прошепотіла вона, — але це на краще. 

— На краще ризикувати життям? Що ти пообіцяла і кому? 

— Це не важливо! Важливо те, що це допоможе мені. І-і-і взагалі, — вона подивилась вперед порожнім поглядом. — Я… 

Мелфой обійняв її та поклав її голову собі на плече. Драко дивився у ту ж точку у просторі, що й вона. Хлопець потирав її плече. Він ще раз подивився на дві незламні обітниці на її зап’ясті, що виглядали як шрами. Він зітхнув. 

— Головне, що ти в безпеці, — прошепотів він. 

— В безпеці? — Теж пошепки запитала Христина. 

— Ми в Гоґвортсі, ти забула? Це ж найбезпечніше місце у світі, — він посміхнувся. — І до речі, тобі пасують веснянки.

Дівчина засміялась. Її цигарка догоріла і великий циліндр попелу впав на підлогу. Вони сиділи так деякий час, поки з підлоги не випурнула голова Мірти. 

— Ось ти де, я тебе всюди шукала. 

Христина підняла голову. Драко заховав руки у кишені.

— Що трапилось? 

— Тебе шукає Снейп. Близнюки Візлі уже в кабінеті директора.

*Жадан і Собаки – Тьолка барабанщика

Дякую за ваші вподобайки і відгуки 🌸☕️