Секс, рок і Гоґвортс. Частина 41. Давай будемо валити звідси

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

— Що ти пропонуєш? 

Северус повернувся до неї як тільки Христина зайшла у вітальню. Вона склала руки хрестом під груддю та сперлася на двері. 

— Я буду завтра о 12 у маєткові, — тихо сказала вона. — Тобі там бути не обов’язково. 

— І що ти скажеш?

Дівчина дивилась на чаклуна. Він стиснув руки, прикриті довгими рукавами, у кулаки. 

— Що почула про чарівну річку і намагалась повернути пам’ять, — вона прикусила губу. — Та щось пішло не так і у мене змінилась зовнішність. 

Снейп хмикнув та відвернувся від неї. Христина бачила їх двох у відображенні віконного скла. Його губи були викривленні в усмішці, однак очі дедалі більше втрачали чорний колір. Вона ж стояла у дверях, все ще з мокрим волоссям та боса, в той час, як голе тіло прикривав товстий бархатний халат. 

— Добре, — видихнув чоловік і подивився на неї у відзеркаленні, — але ти не підеш одна. 

— Добре, — посміхнулась вона. 

Її посмішка, на відміну від його, залягла глибоко на лиці. Дівчина вже розвернулась назад, до кухні, як він звернувся до неї знову: 

— Христино.

Вона озирнулась. 

— Так? 

Северус став напівобертом для неї. Його голова нахилилась її бік, однак погляд спрямований униз. 

— Ти не Лілі, — тихо сказав він.  

Левченко кивнула, намагаючись зловити його очі. 

— І ти не Джеймс, — вимовила вона і повернулась на кухню. 

Снейп підняв погляд на неї. Він був твердим та впевненим, наче в них знову розлили чорнило. 

***

Чарівник та чаклунка з’явилися біля воріт маєтку Сельвін. Сніг все ще лежав майже недоторканим товстим полотном довкола. Залізні ворота відчинились. У будинку горіло світло. Всупереч денній годині, сонце майже не проникало крізь щільні снігові хмари. 

“Що це за місце, звідки ці хащі, — Христина оглянула маєток у стилі Гауді ще раз. —  Нас з тобою тут не знайдуть нізащо, — вона подивилась Снейпа, він тримав спину прямою. —  Давай будемо валити звідси, посидимо на останок, — дівчина потягнулась рукою до нього, однак повернула її назад у карман. — Поки не пізно, поки, ще ранок*”

Вони увійшли до маєтку. З їхнього одягу випаровувалась волога. У повітрі все ще стояв стійкий запах воску та сосни. Ельф запропонував взяти їхній верхній одяг, однак вони переглянулись та помотали головою, обираючи залишитись як є. 

Снейп та Христина увійшли у вітальню, де біля каміна сиділа Роуз, а містер Сельвін стояв біля вікна. Вони обидва повернулись до гостей. Жінка зітхнула з полегшенням, тоді як чоловік впився поглядом у дівчину. Його очі запливли у брови, та визирали з-під них коньячного кольору. Губи під вусами вигнулись у посмішку. 

— Повернулась, — він хмикнув і відпив кларет. 

— Повернулась, — кивнула Христина. 

— Що ж, — він відійшов від вікна, — вітаю. 

Северус стояв на пів стопи переду дівчини. В його рукаві знаходилась чарівна паличка. Її кінчик впився у його долоню. Його очі фіксували кожен рух голови маєтку. Роуз встала, однак погляд чоловіка зупинив її на пів шляху до Одрі. 

Левченко дивилась на місис Сельвін. Її високий комір закривав шию до самого лиця. Дівчина хмикнула. 

— Щось не так? — Запитав Едвін, все ще розглядаючи дівчину. 

— Все в порядку, — Христина дивилась йому в очі, однак все ще стояла за Снейпом. — Я думаю, вас, батьку, вже повідомили про нещасний випадок на річці. 

— О так, — він посміхнувся. — Україна. Далеко ти втікла, щоб… 

— Повернути пам’ять. 

— О, так, звісно, — він кивнув та поставив бокал на столик. — Як добре, що ти намагалась виправити цю прикру помилку. 

Снейп злегка примружив очі. Складки на повіках ледь-ледь склалися, однак достатньо, щоб помітила Христина. Вона дивилась прямо на містера Сельвіна, однак відчувала, що Северус повертає у рукаві чарівну паличку. В цей час батько Одрі злегка перекотив стопи з п’ятки на пальці ніг, переносячи вагу. 

— Помилку? — Вимовила вона, знаючи, що все вирішено. 

— Помилку, — він посміхнувся ще раз, на цей раз вигнулись навіть вуса. — Про яку мені радо повідомив твій давній друг, — він підморгнув.

— Едвіне! — Крикнула Роуз. 

Чоловік викинув з рукава у долоню паличку та направив її на Христину. 

— Закляктус! 

Северус прикрив дівчину мантією. Заклинання відскочило від нього. Зіллєвар дивився на неї. Левченко пробило холодом. Снейп відгорнув мантію та направив паличку на Сельвіна. 

— Конфундус! — Вимовив він. 

Едвін відбив закляття. Христина дістала паличку, однак все ще стояла за чоловіком. 

— Йдіть з дороги, професоре, — вимовив з відразою Едвін. — Вами займуться аврори. 

— Нападати на молодшу, до того ж невинну, людину. Їм би краще зайнятись вами. 

Лице Сельвіна почервоніло. 

— Закляктус! — Тепер його чари направлені на Снейпа. 

Він відбив закляття одним рухом кисті. Лице голови сім’ї червоніло дедалі більше. 

— Конфундус, — вимовив Северус, відбуваючи закляття. 

— Експіліармус! 

— Аква Ерукто. 

— Бомбарда! —  Вимовив Сельвін, переходячи Рубікон.

— Фініте Інкантатум! — Зупинив заклинання професор.

Опоненти рухались колом по вітальні. Снейп намагався тримати Христину за собою і вона слухняно ступала за ним, доки вони не наблизились поруч з Роуз. Зіллєвар тримав Едвіна та потенційну опонентку на однаковій дистанції, тож обидва стояли у полі його зору. 

Містер Сельвін направляв закляття імпульсивно. Дівчина бачила, що його поза копіює дуелянтську постать Снейпа, однак вусатий чоловік все більше і більше перекочувався на передню частину стопи. Кисті його рук рухались активно. В той самий час Северус чітко рухав руками, видаючи рівно ті рухи, які необхідні для закляття. 

— Депрімо! — Заволав Сельвін закляття, створююче дирки, і направив паличку на Христину. 

Зіллєвар відбив чари, нахилившись до дівчини. Вона відчувала його дихання та запах настоянок. Ніздрі чаклуна розширились, він повернуся у попередню позицію. 

— Сектумсемпра. 

Снейп над чітко вимовив заклинання, виділяючи кожен звук у ньому. Містер Сельвін відбив його, однак чари нанесли декілька порізів його руці, на ній виступила кров від порізів. Половина сліпучо білої сорочки впала на підлогу з ідеальним розрізом. Северус дивився на опонента з-під брів. На його руці виступили жили. 

Едвін дзеркальним поглядом дивився на Снейпа. Чоловік підняв паличку, задіюючи чорну магію: 

— Кажани-пугала! 

Христина майже зробила крок назад, та виставила паличку вперед, щоб захистити зіллєвара. 

— Пріор Інкантато! — Вимовила Роуз, зупиняючи прокляття перетворення. 

Едвін озирнувся. Жінка тримала паличку в атакуючій позиції. Чоловік ступив крок у бік, дивлячись на дружину. Місис Сельвін тяжко дихала. 

— Інсендіо! — Потік вогню ринувся на голову будинку. 

Снейп зробив крок назад, прикриваючи Христину. Вони вийшли з кола поєдинку, відступаючи до стіни. Северус виставив руку в бік, навхрест дівчини, захищаючи її. 

Роуз атакувала закляттями далі. З її палички вилітали іскри замовлянь темної магії. Свічки тріпотіли від дій магії, а камін тріщав безперестану. Едвін відбивав закляття, однак з кожним наступним його контратаки втрачували ефективність. 

— Акваменті! 

— Інсендіо! 

— Експеліармус! 

— Депрімо! — Щосили вимовила Роуз. 

Вони рухались у вітальні у ритмі танго. Едвін не в силі відбити закляття перенаправляти їх. Северус тримав паличку на готові, не дозволяючи рикошетом задіти Христину чи його. 

— Десцендо! — Едвін викликав пекельний вогонь. 

— Депрімо! — Жінка зменшила вогонь, направляючи його назад у чоловіка. 

Северус відтіснив дівчину до каміна. Наступне закляття Роуз зрикошетило у крісло. Воно взірвалось. Христина відбила уламки від себе. Жінка продовжила атаку, паличка Едвіна труснула. 

— Що ти твориш?! — Заволав він. — Вона не наша дочка, ти ж чула! 

Місис Сельвін підняла паличку вверх. Снейп торкнувся талії Левченко долонею та підштовхнув її за свою спину.  

— Тобі коли-небудь була різниця над ким знущатись? — Запитала Роуз і тільки зараз дівчина почула наскільки хриплим став її голос. 

— Що це значить? Жінко, ти не сповна розуму! 

— Будеш з таким чоловіком сповна розуму, — вони рухались по колу. — Не важливо де Одрі, її тіло ще тут. 

— Тіло?! Ти бачила, — почав Сельвін, однак жінка його перебила. 

— П’ятнадцять років у цьому пеклі, у шлюбі з тобою, — говорила вона, все ще тримаючи паличку високо. — Щоб що? Щоб ти вбив те, заради чого він був створений? — Роуз дивилась у очі Едвіну. — Ти — покидьок. 

— Дуро! — Вимовив він, намагаючись перетворити опонентку на камінь

— Фініте! — Вимовила жінка, контратакуючи закляття. 

Проміні їхніх заклять зіштовхнулись, розсипаючись на підлогу, обпалюючи килим. Христина стиснула мантію Снейпа, зіллєвар тримав паличку, готовий відбивати рикошети. 

Два промені боролись одне з одним. Містер Сельвін вже багровів. Високий комірець Роуз тріпотів, наче від вітру. Ще одна іскра випала і підпалила диван. Жінка махнула рукою, підсилюючи власне закляття. 

— Божевільна!!! 

Вигукнув Едвін. Промінь опонентки подовжився. Він вдарив у паличку чоловіка. Вона розлетілась на дріб’язки. Містер Сельвін скам’янів. Снейп махнув своєю паличкою, загасивши палаючий диван. Христина випустила з долоні його мантію. Вона огледіла зруйновану вітальню. 

Роуз підійшла до кам’яної статуї. Снейп подивився на дівчину. Вона дивилась на нього. Він оглянув її. Левченко кивнула, що з нею все в порядку. 

— Отак ти й закінчив, покидьку, — вимовила жінка. 

Місис Сельвін вдарила статую по руці, вона відкололась та впала до низу. Кам’яна рука тріснула і розпалася на декілька шматків на обпаленому килимі. Роуз продовжила ламати чоловіка, доки його голова не залишилась лежати на підлозі. З-під високо піднятих широких брів на світ дивились два повністю сірих ока. Жінка стала на лице ногою та розколола голову навпіл. Христина та Северус дивились на сцену, все ще стоячи біля каміна. 

Коли від містера Сельвіна не залишилось ні єдиної цілої частини Роуз повернулась до пари в іншому кінці кімнати. 

— Чого стоїте? — Вона посміхнулась. — Поможіть прибрати. Чи ви хочете, щоб аврори це все побачили? 

— Аврори? — Запитала Христина.

— Ну так, — жінка знизала плечима, — мені ж треба повідомити про зникнення мого чоловіка. 

Посмішка не сповзала з її обличчя. 

У вітальню зайшов Ельф з мітлами та тряпками. Прибирання почалось. 

*adm:t —  лісостеп  Шановане товариство! По-перше, мої щирі вітання, ви прочитали 221 сторінку цього твору. Тож можете поставити собі +1 досягнення. По-друге, ще раз вітання, бо ми закінчили 2/3 сюжету. Тепер аплодисменти 👏

Проволатися можна у коментарях. У коментарях можна все що хочете і в рамках правил спільноти. Я ЧЕКАЮ ВАС ТАМ. Цьомки всіх, дякую, що ви зі мною. Я пішла ставити чайник☕️ З невимовною ніжністю Авторка ☕️🍁