#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
— Ти вбив їх! — Волав Гаррі, вириваючись з рук Рона і Герміони.
— Я ж тобі казав, що ні! — Відповідав криком Сіріус, поки його намагався заспокоїти Ремус.
— Мені здається, — почав Фред, — у цій історії…
— … не все так однозначно, — продовжив Джордж.
Христина здригнулась почувши це. Северус стиснув її руку.
— Ти в порядку? — Запитав він.
— Таке, — скривилась дівчина. — Ти думаєш, гарна ідея була їх познайомити?
Зіллєвар та слізеринка стояли спершись на робочий стіл викладача. Не тільки для того, щоб мати всю кімнату під контролем, але й для того, щоб захистити цінні книги та манускрипти у випадку непередбачуваних дій гостей. Біля ніг дівчини терся рудий кіт.
Близнюки Візлі стояли на дверях, тримаючи палички у руках. У центрі покоїв декану Слізерину стояло Золоте Тріо: Герміона та Рон відтягували Гаррі від Сіріуса. Поттер махав кулаками, намагаючись дотягнутись до лиця Блека. Паличку у нього відібрали ще на початку розмови.
Анімага ж тримав його старий друг. Люпін теж тримав Сіріуса. Але в останнього була своя мотивація — він намагався обійняти хрещеника.
— Нам треба якось зібрати усі горокракси, — знизав плечима Снейп. — Разом це зробити буде легше.
Його пальці ковзнули по її долоні і відпустили її, поки ніхто не помітив. Візлі стріляли очима у стелю та підлогу. Христина скривила їм лице та повернулась до зіллєвара.
— Вони рознесуть твої покої, — вона взяла кота на руки.
Левченко дивилась як Гаррі намагався кинути у Сіріуса табуреткою. Блек намагався докричатися до Поттера та пояснити свою ціль.
— Як я можу тобі довіряти?! — Кричав Хлопчик-Що-Вижив кинув-таки табурет, але він пролетів повз.
— Чому ти маєш мені НЕ довіряти? — Сіріус стрибнув у бік.
— Через тебе мої батьки померли!
— Мяу! — Виразив свою думку кіт.
— В десятий раз кажу: НЕ через мене!
Снейп прослідкував поглядом за табуретом, що покотився у бік та зупинився біля входу у спальню. Зіллєвар паличкою поставив його на місце, однак подалі від рук Поттера.
— Якщо вони щось зламають, — спокійно сказав Снейп, — то відпрацювання буде для всіх.
— Навіть для мене? — Христина подивилась угору на чоловіка.
— Для тебе особливо.
— Чому? Це не справедливо.
— Бо це була твоя ідея, — Северус опустив очі на дівчину.
Левченко хмикнула і штовхнула його ліктем під ребра. Її очі знайшли двері до його спальні, які були попередньо зачинені на ключ і захищені закляттям. Вона прикусила губу і повернула увагу до суперечки, почісуючи кота на руках.
— Мяу! — Кіт облизнувся.
— Будеш голосно протестувати, — відповідала йому дівчина, — я буду годувати тебе виключно холодними макаронами.
— Так робила твоя бабуся, — Снейп подивився на кота.
— Так.
— І чи не тому від неї всі собаки втікали?
— Мя-я-ау.
— Тому, — Христина почесала кота за вухом. — А якщо поводитимешся нормально, то я тобі їх посмажу.
— Мя-я-я-я-у, мяу.
— І навіть кетчупу дам.
Через пів години крику Сіріус та Гаррі таки сіли за стіл. Усі гості зробили теж саме, виступаючи живими перешкодами двом опонентам.
— То чому ми тут? — Подав голос Рон і зиркнув на Блека. — Окрім очевидного.
— Бо нам треба зібрати горокракси, — зітхнула Христина.
— Кому це “нам”? — Вигнув брови Фред.
— І що таке горокракси? — Запитала Герміона.
— І де їх збирати? — Заговорив Джордж.
— Тут є вбиральня? — Озирнувся Ремус.
Северус закотив очі.
“В темнім лісі багато пригод:птахи, равлики, скунси, олені, — наспівувала Левченко. — Та чомусь потягнуло його на доріженьку асфальтовану. Їжачок! Піднімись, підберись! Їжачок! Разом з нами посміхнись!*”
Христина дивилась на те як заварник сам наливає чай у чашки. Снейп запалював камін, намагаючись бодай на хвилину втікти з-за столу та перевести дух. Гарі погрозливо дивився на Блека, все ще не довіряючи йому. Рон стурбовано дивився на друга. Герміона тримала під суворим погляд—ом усіх. Фред і Джордж перекидувались один з одним жартами. З туалету вийшов Люпин.
— Тож, горокркакси. І один з них у Гоґвортсі, — повільно вимовив Рон. — І нам вони треба, щоб вбити того… хто вже мертвий?
— Він не мертвий, — в унісон відповіли Ремус, Сіріус і Северус.
— А як же тоді, — відкрив рот Гаррі, з нерозуміючим виразом обличчя дивився він на Снейпа. — А як же тоді я вижив?
Зіллєвар закотив очі. Сіріус почав історію з початку. У чашках повільно закінчувався чай. Заварник підливав ще. Христина помітила, що у ньому чай не холонув. Він завжди димів і залишався суто кип’ятком.
— Тобто нам треба забрати цю діадему? — Поттер подивився круглими, як його окуляри, очима на Блека, а потім на Северуса.
— Так! — В унісон відповіли троє “старших” людей та Левченко.
— Я все одно не розумію нащо ти вбив моїх…
— Я не вбивав!!!
“Але він перетвориться в зірку і лапками весь світ обійме. Не чіпайте його не чіпайте його, не треба. Хай він сили у собі знайде* — Христина зітхнула та подивилась на стелю. — Тисячу років тому ці блоки були вирізані з якої-небудь скелі та привезені сюди. Хитро-мудрим закляттям викладені у форму арки та залишені тут. На них, мабуть, покладали великі надії, ставлячи у покоях декану цілого факультету. І заради чого? — Вона опустила очі. — Щоб якесь припизжене під ними нічого не розуміло”.
Заварник підлив ще чаю. Дівчина відсунула від себе чашку. Герміона стомлено поклала голову на стіл, перетравлюючи інформацію про горокракси і складаючи план, тихо перешіптуючись з Роном. Фред і Джордж відкинулись на стільцях, вже не так сильно стискаючи палички.
Ремус дивився у чашку. Його чай вже давно не димів. Сіріус закінчив сперечатися з Гаррі. Він дивився на хрещеника з очима сповненими тепла. Поттер посунув стілець поближче до нього:
— Але я все ще вірю…
— А я вірю, що дельфіни стрибають через зорі, — не витримавши сказала Христина, — і я з того радію, ріжучи гарбуз**
Северус хмикнув, побачивши думки дівчини з детальною візуалізацією виразу.
— Їсти хочеться, — зітхнув Рон.
— Тобі завжди їсти хочеться, — закотила очі Герміона.
— Я нічого не пропустив? — Драко влетів у покої Снейпа.
Він зупинився біля столу, оглядаючи усіх гостей по черзі. Левченко підсунула до нього свою чашку з гарячим чаєм.
— Де тебе носило? — Запитала вона.
— Я був на відпрацюванні.
— На якому відпрацюванні, Северус же тут, — дівчина впала головою на плече чоловіка, позіхаючи.
— Макґонеґел теж відпрацювання дає, — Драко сьорбнув чаю. — Про що говорите?
— Які шанси грабанути Ґрінґотс і залишитися непоміченими, — Джордж косо подивився на слізеринця. — Є ідеї? Відпрацьовані схеми?
— А по вам видно, що… — Мелфой зупинився на пів речення, коли зіштовхнувся з погрозливими очима Христини. — Ґрейнджер, яка товщина стін у сховищах?
Герміона втомлено підвела очі на хлопця. Вони почали обговорення системи сховку та захистку банку. Рон незадоволено дивився на слізеринця. Джордж і Фред вплелися у жарти Драко, поки Герміона записувала все, що казав хлопець.
У іншому кінці столу Гаррі слухав від Ремуса та Сіріуса розповіді про його батьків. Христина задерла голову. Чорнильні подивились на неї. Снейп прибрав пасмо волосся з її лиця. Він швидко відірвав свою руку від неї і подивився на гостей.
— Так! — Вигукнула Герміона, дивлячись на Драко у середині їхньої розмови. — У нас всіх є щось спільне.
— Новорічні вогники, — зітхнула Левченко і встала. — Ми всі алкоголіки***
Вона потягнулась і оглянула стіл, що різко замовчав.
— Коли ми йдемо полювати на діадему? — Христина серйозно дивилась на гостей.
— Завтра, — впевнено сказав Гаррі.
— Після одинадцятої на другому поверсі, — кивнув Снейп. — Всім приготуватись, — чоловік поглянув на Блека. — З тобою про вхід поговоримо окремо. А зараз розходьтеся по черзі, щоб вас не помітили.
Христина присіла біля каміна і запалила цигарку. Северус незадоволено подивився на неї. Дівчина махнула паличкою і відправила дим у камінну трубу. Чоловік поставив стілець навпроти вогню і відпив чаю.
— Так, і я думаю, — Драко продовжував говорити з Герміоною, — якщо ми проберемося через чорний вхід у третьому коридорі…Ти кота забула.
Левченко вигнула брови, споглядаючи за парою. Снейп хмикнув і повернувся до каміна. Вони мовчали, поки усі гості по черзі виходили з його кабінету. Гаррі накинув плащ-невидимку на хрещеного, поки той розповідав йому про Джеймса.
Ремус залишився ще трохи. Він зібрав усі чашки разом та забрав частину з собою, щоб це не виглядало підозрілим. Викладач попрощався з колегою та студенткою, не повівши оком на їхню близкість у просторі.
— Втомилась? — Запитав Северус, коли вони залишились наодинці.
— Трохи є, — пошепки відповідає вона.
— Можеш піти поспати, — він кивнув на двері у спальню.
— Вони зачаровані.
— Від тебе? — Куточок його губ вигнувся. — Не думаю.
— Це буде підозріло, — спокійно сказала Христина, видихаючи дим у вогонь. — Про нас і так знають більше людей, ніж треба.
— Так, — кивнув Снейп і подивився на стіл. — Це стає небезпечно.
— Так.
Левченко зробила останню затяжку і викинула недопалок у камін.
— Я піду.
Дівчина підвелася, спираючись на стіну. Северус перехопив її за руку та посадив на свої коліна. Левченко стукнула зубами, та вхопилась за його руки. Вона підняла брови у здивуванні, та залишилась сидіти у тій же позі. Чоловік торкнувся носом її скроні.
Христина поклала свою голову на його плече і продовжила дивитись на вогонь, поки зіллєвар дихав запахом її волосся. Його рука обвила її талію та стисла її светр. Вона чула його дихання, закриваючи очі, відчуваючи лише тепло та биття їхніх сердець.
***Брем Стокер — Новорічні Тиски
Нічого собі, скільки героїв зібралося разом, і на диво, навіть нікого не вбили 😅
Взаємодії Христини і Северуса як завжди викликають посмішку. Хочеться читати і перечитувати, бо вони такі гарні разом, що я просто не можу
І невже знайдуться і знищаться всі горокракси до фіналу твору?
P.S. Жарт про смажені макарони і кетчуп - це просто неймовірно, я довго з цього сміялася 😂