Секс, рок і Гоґвортс. Частина 8. Дружба - це диво 

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

Частина 8. Дружба - це диво 

Христина разом з Драко йшли коридорами Гоґвортсу. Драко потирав забиту ногу. В голові у Христини танцював Schmalgauzen повним складом під власну “Таню”*. Їм було весело в її голові. Біля мозку стояв рояль, у ньому сиділа собака, на ім'я Джесіка, у сірій рідині тонув соліст. 

Перед походом “на картоплю” Христина занесла у свою кімнату цигарки та сховала їх у валізі. В підземеллі було душно, в коридорах на горі холодно. Христина зітхнула. 

“Мабуть, це старість, — подумала вона, зупинившись перед дверима кабінету зіллєварства. — Треба все-таки запитати якими парфумами він користується. Так депресією навіть мій університет не смердів”. 

— Нарешті, — вимовив Снейп, коли два студенти Слізеріну зайшли у клас. — Я сподіваюсь, ви змогли оцінити масштаб власної провини перед візитом до цього кабінету і мені не потрібно витрачати час на пояснення чому ви тут. 

Мантія Снейпа шелестіла по підлозі, слідуючи за хазяїном крок у крок. 

“Не наступай на проміжок, не наступай на проміжок, — думала Христина, дивлячись на взуття Северуса. — Наступив, падлюка. Отаке веселе життя у людей буває - ходиш і не думаєш про ті проміжки поміж плитками. Ще скажи, що в тебе око не тіпається, — дівчина підвела очі на викладача, поки той ще щось бурмотів. — А не, тіпається. Одразу видно - наша людина”. 

— На цьому все, можете починати. 

Снейп вийшов з класу. Мелфой взяв один казан з купи таких самих та почав натирати його до блиску. 

— До речі, а ти тут за які гріхи? — Запитала Христина, з огидою розглядаючи гору казанів. 

—  А тобі все розкажи, —  повернув її фразу Драко. 

— Ну а якщо серйозно? — Дівчина дивилась на одногрупника. Він тер казан з відсутністю будь-якого виразу обличчя. — Я зроблю тобі шашлик якщо скажеш.

— Та нема мені діла до твого шашлику, Сельвін. Бери ганчірку, три казани і покінчимо з цим. 

Мелфой відставив один казан і взяв інший. 

— Слухай, а чому не можна магією очистити його? — Христина понюхала ганчірку у одразу впустила її закашлявшись. 

— Тобі геть пам’ять відбило? Магія впливає на зілля. Якщо ми очистимо казани паличками, то зілля, які в ньому будуть варитись, зіпсуються. Як ти це взагалі могла забути?! Я сподіваюсь, що пам’ять до тебе хоча б перед вечерею на Йоль повернеться. 

Драко закотив очі і продовжив терти казана. 

— Бо якщо мій батько зробить мене твоєю нянькою на весь вечір, я вже краще відсвяткую Різдво з Візлі.

— Будьте обережні зі словами, містере Мелфой, — сказав Снейп, стоячи у дверях з коробкою інгредієнтів для зіль. — Бо вони можуть стати реальністю. 

— Тільки не кажіть цього батькові, — заскавчав Драко, боячись навіть підняти очі на професора. 

— Не цього разу. Міс Сельвін, — викладач поклав коробку на свій стіл та знову пішов до виходу. — Вам краще починати мити казани зараз, якщо ви хочете встигнути до вечері. 

Снейп грюкнув дверима. Декілька казанів впали на підлогу. 

— Ефектно, — вимовила дівчина. — “Тільки не кажіть цього батькові”, — передражнила Драко дівчина. — А куди ділось “Я все розповім батькові”? Чи ти йому вибірковий дайджест надсилаєш? 

— Стулись, Сельвін. 

— Відрости яйця, Мелфой. 

На цьому вони закінчили. Студент Слізеріну без ентузіазму, та вже механічно, натирав казани до блиску. Драко не особливо розглядав вміст того, що треба помити. Його увагу привертала лише ганчірка. 

Паралельно його столу стояла Христина. Вона з особливою відразою дивилася на власну шматинку. Дівчина з такою ж відсутністю бажання почала мити казани для зіль. В її голові ще досі крутилась розмова з Трелоні та усвідомлення нової реальності. Та поки що вона була вдячна, що можна просто потерти казан.

“Плани побудую потім. Треба зараз втертися в довіру і рознюхати що і де. Я менш як добу у цьому світі, а в мене вже є постачальник кави і цигарок. Якщо я організувала це у Гоґвортсі, то з іншим якось розберусь”. 

Христина покивала сама собі головою, погоджуюсь з кожним пунктом внутрішнього монологу. Вона домила один казан і дістала другий. 

— Я з янголом та демоном на краю стою**, — почала наспівувати слізерінка, — за магію алхімію - любов мою. 

Драко підвів очі, невпевнений чи те що він бачить і чує реально. Тим часом його одногрупниця підняла натертий казан та подивилась у своє відображення, продовжуючи співати. 

—  Скажи, моя алхіміє, любиш чи ні? — Вона покрутила казан. — Я вічно буду служити тобі!

Драко посміхнувся. 

— Якщо ти думаєш, що від твого співу бруд згорнеться у трубочку і поповзе геть від казанів, то ти помиляєшся. Драко скривився. Христина замовкла. Дівчина повернулась до казанів. Її голос дійсно не для співу. На очі навернулись сльози. Вона подивилась у гору. 

“Плакати перед Мелфоєм, ну ти і надумала. Зберись, треба бути стійкою. З голосом потім розберусь. З усім розберусь. Тільки не плакати. Благаю, тільки не плач. Як не зможу більше співати, то буду волати. І волатиму так, щоб Гоґвортс здригався. Трясця, я у клятому Гоґвортсі, а тут така маячня — співати більше не можу. Ну то й що?”. 

Дівчина шморгнула носом і знову почала чистити казани. Драко більше нічого не говорив. Отак вони стояли вдвох мовчки, чистили казани. 

За годину студенти слізеріну закінчили свою працю. Христина подивилась на результат і зітхнула. Дівчина поставила казани у шафу. Вона складала їх один на одного, щоб завтра прийшли інші студенти і знову замарудили їх зіллями. Однак завтра вже інші каторжники будуть чистити їх. 

Слізерінка оглянула шафу. Окрім казанів та іншого інструментарію там стояли інгредієнти. В прозорих пляшечках переливались, а подекуди, світились складові майбутніх зіль. 

“Дурна ідея. Але і я не розумніша” — подумала Христина і відкрила першу скляночку. 

Приємний аромат торкнувся її носа. Пахло ожиною і розмарином. Дівчина піддалась спокусі (не надто з нею боровшись) і відкрила наступну склянку. 

— Сельвін, що ти робиш? — Зітхнув Драко. 

— Насолоджуюсь життям в міру можливостей, Мелфой. На, нюхни, може, полегшає, — Христина сунула йому під ніс склянку, — і ти хоч на хвилину перестанеш бути таким довбнем. 

— Та йди до біса зі своїми пахощами, — Драко відштовхнув від себе скляну. 

— Я сказала, нюхни! 

Дівчина підсунула склянку йому під ніс. Хлопчина мимоволі вдихнув і закашлявся. Мелфой зробив крок назад, задівши руку Христини. Вона впустила склянку, та розбилась о землю. Речовина швидко зникла з підлоги, однак її запах стійко тримався у повітрі.

На обличчі дівчини з’явилась дурнувата посмішка. Вона мляво осідала по шафі та почала нестримно реготати. Зіниці Драко розширились, його губи викривились у такі ж нерозумні згини. Він впав на коліна, і вже два голоси зривались на гогіт у кабінеті зіллєваріння. 

— Малфоє, ха-ха-ха, трясця, — намагалась відсміятись Христина. — Ги-ги, шо то за хірнь? 

— Сельвін, — вже лежав на підлозі хлопець, — трясця твоїй матері, то слина з папороті, ха-ха-ха. 

— Гик-гик, і шо, гик, воно робить? 

— Гик, ха-ха-ха, хрінь, — відповів Драко і зірвався на сміх. 

Христина засміялась теж. Вони вже обидва крутились від сміху на підлозі. Драко намагався встати, та кожного разу притулявся почервонілим обличчям до підлоги. Дівчина спостерігала за ним, ковтаючи сльози. Її звело щелепу від сміху, вона продовжувала лежати. 

— Ха-ха, Драко, зроби щось!

— Що я маю, гик-гик, зробити? 

— Що, твою ха-ха-ха матір в вежу, завгодно! 

— Аха-ха-ха, твою теж! — Відповів одногрупник і вони знову катались по підлозі сміючись. — Знаєш, ги-ги, Сельвін, я тобі того в житті не прощу!

— Ха-ха, — відповідала Христина, — “просчу”. 

Новий приступ істеричного сміху охопив обох. Наступні десять хвилин Драко і “Одрі” витирали формою підлогу, не в змозі зупинити ефект слизу папороті. Коли обох трохи відпустило, вони лежали поруч, біля шафи, в оточені уламків скла. 

Драко дивився на одногрупницю з сумішшю гніву, втоми та істерики. Христина дивилась на нього зі схожою гаммою емоцій, але менш інтенсивною. З її коліна стирчало скло. 

— В тебе кров з ноги йде, — сказав Драко спокійним голосом.

— Я знаю, — відповіла дівчина. 

— Зроби з цим щось. 

— Що? — Запитала Христина, повторюючи їх минулий діалог. — Щось?

Драко приснув і відвернувся. Його лице звело судомою. Він дивився на стіну, чекаючи поки тіло повністю розслабиться і він зможе підвестись. 

— Дурний жарт. 

— Я знаю, — тихо каже дівчина. 

— То на хіба ти його сказала? — Драко тепер дивиться у стелю. 

— Бо ти теж дурний. Не хотіла, щоб ти почувався самотньо. 

Мелфой молодший закотив очі. Христина посміхнулась, задоволена своєю маленькою витівкою. За декілька хвилин вони все ж таки встали. Дівчина подивилась на своє коліно. Вона зняла гольф, щоб перев’язати ним рану. Після півгодинного реготу вона вже не відчувала ні болю, ні спазмів.  

Дівчина обережно вийняла скло з закривавленого коліна. Снейп зайшов у клас і оторопів, завмерши біля дверей. Його погляд був прикутий до калюжі крові. 

— Одного покарання вам було мало? — Спокійно запитав професор, зрозумівши, що небезпека відсутня. — Що тут відбулось, потрудіться пояснити. 

Христина в решті решт витягнула скло з коліна, вже притискаючи до рани гольф. Вона підняла очі на викладача. 

— Летіла лопата, та й впала в болото. Яка зарплата — така і робота, — Христина розвела руками. 

*Schmalgauzen - Tania 

**Цвях - Алхімія