#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міні #Закінчений #AU #попаданці #ДракоМелфой #Різдво #НовийРік #Гоґсмід #різдвянийтиждень
Христина сиділа на кучугуру, тримаючи руки у карманах зимової мантії. Вона озирнулась довкола. Засніжений Гоґсмід був повний людей. Вони переважно сиділи у барах та кав’ярнях. Вулицями блукали лише школярі, що докуповували необхідне для нового семестру та декілька людей з пакунками пізніх подарунків з місцевих крамничок. В її ж голові вперто грав “Щедрик”* на піаніно Марії Яремак. Її здавалось, що дівчина з дредами сиділа власне саме у голові й грала і грала на звивинах мозку.
Намагаючись витрухнути з голови мелодії центральне радіо підкинуло версію зі словами і оригінальним текстом, але англійською Eileen** Христина зітхнула і потерла ноги одну об другу.
“Тяжке життя білінгва, в мовах плутаєшся як в шнурівці, — подумалось їй. — А, боги з ним! Давай оце от, як його. Ну, той во, степлєр, блять. Оце от, отак так, ХЕВ ЙОР СЕЛФ Е МЕРІ ЛІТЛ КРІСТМА-А-А-АС. І щоб як Френк Синтра заповів: щоб всі проблеми залишились подалі***”
— Ваш гарячий пунш, мадам, — Драко підійшов до подруги. — Чого ти на снігу сидиш?
Христина взяла з рук друга зимовий напій і озирнулась довкола.
— Ти тут лавки десь бачиш?
— Ні.
— От і сиджу. Давай, ти теж сідай, я тобі місце вже спресувала, — Левченко кивнула на твердий сніг зі слідами текстильних складок. — Старалась як могла. А що, глінтвейну не було?
— Мені його не продали.
— Зрада, — зітхнула дівчина і відпила пунш. — Але на смак нічого так. То шо ти, як ти?
— Ну, після нашої наради в туалеті міністерства я подумав… І вирішив, що нам треба вичекати.
— Вичекати? — Христина звела брови разом. — Чого? Або кого?
— У нас зараз канікули.
— Технічно так, — кивнула вона. — Добре, пунш смачний. Дякую.
— Ото ж. Вичекати початок навчального року, поки твою мандрівну дупу не занесло ще на якийсь кінець Європи.
— Нє, ну дякую, звичайно. Я старалась обидвома своїми сідницями.
— Нема за шо, — кивнув хлопець, впресовуючи сніг під собою. — То чим будемо займатися?
— Співати різдвяні колядки, — посміхнулась вона. — Створювати атмосферу свята і таке інше.
— Різдво вже минуло.
— А ніколи не пізно, — Левченко видихнула димок гарячого пуншу з рота. — Ніколи не пізно створити щось прикольне.
— Я тобі кажу!!! — Закричала панянка з сусіднього бару. — Це найкращий лікер, який ти пробував у своєму житті.
Христина і Драко повернули голову на крик. За спітнілим склом одного з барів Гоґсміду стояла висока жінка з зі складною зачіскою лакованих кудрів, бардовим блискучим капелюшком та гострим поглядом.
— Я не буду це пити! — Відмовлявся пухкенький чоловік.
— Ти будеш це пити, — впевнено продовжувала жінка. — Більш того! Ти будеш це пити і радіти.
— Дякую, я вже нарадувався!
— Порадій ще!
Христина з Драко переглянулись.
— Як ти дивишся на те, щоб зазирнути на чашку гарячого пуншу у місцевий бар? — Запитала дівчина, швидко допиваючи залишки зі стаканчика.
— Пропонуєш шпигувати за сваркою у генделику?
— Саме так.
— Ходімо, — Мелфой викинув стаканчик у смітник і встав зі снігу.
“Ага, тобто лавки замело, а смітники ні, — Левченко викинула і свій стаканчик. — Відчувається Харківський вайб. Пустіть до хати колядувати, на дворі мороз, стояти на мож”****
Друзі зайшли у бар, де пахло гарячим глінтвейном і цигарками. На дерев’яні балки гвіздками були прибиті хвойні гірлянди з іграшками та блискучими бантиками. На барну стійку, з невеликої різьбленої арки звисали скляні кульки. Кожна з них була виготовлена вручну у Чехії, як була зазначено на них. Кільки мали форму голів великих чарівників. Першими йшли засновники та засновниці Гоґвортсу, наступними Ніколас Фламель та ще декілька великих алхіміків позаминулого сторіччя. Над пляшкою з шотландським віскі висіла Мінерва Макґонеґел.
Драко зайняв місце за столиком біля вікна з добрим оглядом на конфліктуючих людей, однак чудов прихований ялинкою з магічними свчіками, що левітували над гілками.“Одрі”-Христина замовила ще пуншу і принесла дві гарячі склянки до столика.
Тріщав камін, запрошений музикант грав на піаніно тиху мелодію.
— І що, і як? — Жінка свердлила очами приятеля, який все-таки зважився спробувати лікер.
— Нормально, — скупо видав чоловік.
— Ти пожди-пожди, бляха, ще добре, що я встигла купити ці цукерки до того як вони в ціні виросли, — жінка з капелюшком і лікером сіла навпроти співрозмовника. — Я їх везла з самої України!
— Які?
— Корівки!
— На що тобі корови з України?
— Ти бачив тих корів? — Вона театрально махнула рукою. — Цукерки — “Корівки”.
— От бачиш, — Христина повернулась до Драко. — Не одну мене на інший кінець Європи мотало.
Мелфой стиснув губи у тонку полоску, дивлячись прямо в очі подрузі. Погляд, що іскрився від веселощів, не міг заслонити навіть пар гарячого пуншу.
— Будеш жартувати про кінці — я тобі про штани нагадаю.
— Так, вибач, — хлопець взяв до рук пунш. — Твоє здоров’я!
— Будьмо, — кивнула дівчина.
— Bud`mo, — повторив хлопець. Він відпив пунш і озирнувся довкола. — Слухай, у мене до тебе питання.
Левченко дістала цигарку та запалила її.
— Ти можеш навчити мене пити?
Вона поперхнулась димом. Відкашлявшись у ялинку Христина підняла очі на друга. Декілька свічок згасли під її кашлем, однак через секунду знову запалали.
— Шо, ще раз?
— Ну, пити. Типу, там кларет, вино, горілку…
Дівчина дивилась на хлопця не моргаючи. В голові почулось шипіння наче зламаного програвача.
“Снилося, що балакав по телефону з Ліноу Костенко, — нервово перебирало пластинки центральне радіо. — Кажу: “Приїдьте тако-во до нас. То-во, магазин такий файний є — “Планета секнд-хенд”. Є шо подивитися, той от”. “Нє, — каже, — пане Роман, я до Льова не приїду принципово”. Від так, дозвольте запитати вас, принциповість в наш час — це тягар,— Христина моргнула, — чи шанс”*****
— Шо, ще раз?
— Я подумав, — почав запинаючись Мелфой. — Мені вже 15…
— На щастя.
— От, — він посунув пунш. — Може, вже час навчитись?
— Тобто мама реверанси навчила робити, дівчат “мадам” називати, а алкоголь пити…
— Я ще занадто юний — вона каже.
— От запитав би ти свого дядька …
Христина прикусила язика на згадці про Сіріуса. Тривожним сигналом відчувся опік від незламної обітниці. Однак неприємне відчуття швидко минулось.
— Дядька?
— Хуядька, — викрутилась дівчина. — Короче, пити треба як мистецтво! Бо навіщо пити, щоб сп’яніти, якщо можна насолоджуватись.
— Кому як не тобі знати, — саркастично відповів Драко, відпиваючи пунш.
— Циць, я тут говорю, — вона зітхнула. — Просто пий не хімозне, звертай увагу на склад, градус та походження. Горілку з шампанським не мішай. І поєднуй алкоголь за основним компонентом.
— За спиртом?
— З, трясця, інгредієнтом, — Христина прикурила згаслу цигарку від свічки на ялинці. — Вино роблять з різних сортів винограду. А з вина ще можна вермут зробити. Хоча його роблять з полину.
— А горілку?...
— А горілку роблять з чого хочуть, — дівчина випустила дим з вуст угору. — Тут головне майстерність, знання і удача.
— Удача?
— Так, — вона відпила пунш. — Біс його знає з чого бабки в селі горілку роблять. До речі, а яка у тебе відповідь з Чар у третьому завданні?
— Левікорупс.
— Дивно.
— А в тебе що?
— Бомбарда.
— Ти людей підривати вирішила?
— В завданні не було вказано як треба їх переміщати, а раптом то не наші!
Музикант заграв "Last Christmas". Христина хрюкнула і зробила ще одну затяжку. Дим вилетів у свічки, що мерехтіли. Вона загадала Емілію Кларк і її версію пісні. Вона стояла у костюмі ельфа, обмотана гірляндою, з імпровізованою короною зі сріблястого дощику на голові.
“Я намагаюсь тримати дистанцію, — подумала вона про Снейпа, наспівуючи пісню, — але твої очі все ще ловлять мої. Скажи мені, крихітко, ти впізнаєш мене? Що ж, це був такий рік, що мене це не дивує”******
Дівчина блимнула. Драко приземлився на стілець. Левченко здивовано подивилась на друга.
— Де ти був?
— Ходив у вбиральню, — він кивнув на пусту чашку випитого пуншу. — Тобі не треба?
— Та ні, — Христина встала. — Мій сечовий міхур ще не таке переживав. Збирайся.
— Куди ми?
— Я навчу тебе тому, що кожний гожий хлопець має знати у свої 15.
— Чому? — Він замотав шарф Слізерину довкола шиї.
— Грати у сніжки!
— Я вмію грати!
— Ага, — дівчина сховала пачку цигарок до кишені. — А як тоді відрізняються сніжні кулі з цеглою від сніжних куль з камінням?
— Що там взагалі робить цегла і каміння?
Друзі полишили столик і почали рух до виходу з бару повз компанію з лікером яка вже мирно спілкувалась між собою у кутку.
— От! Таке треба знати. Боги знає що в житті знадобиться.
— Це найкращий лікер яка пробував у своєму житті! — Голосно та з ноткою подиву виразив свою похвалу новий чоловік за столом.
— Саме так! Так треба робити компліменти! — Задоволено похитала головою дама з капелюшком.
— Що до твоїх гортензій, вони живі, Хелен? Зима цього року холодна.
— А коли вона холодна? Переживуть. Мій сад ще й не таке переживе!
Христина відчинила двері бару і одразу нахилилась, згрібаючи сніг у руку.
— Захищайся! — Крикнула вона і кинула сніжок у друга.
Мелфой ухилився. Сніжок збив кульку-голову Дамблдора з барної стійки, пролітаючи через не до кінця закриті двері.
*Марія Яремак — Щедрик у стилі фентезі
**Shchedryk / Щедрик. Carol of the Bells. Original Ukrainian Version with English and Ukrainian Lyrics
***Frank Sinatra - Have Yourself A Merry Little Christmas (Official Video)
**** ROXOLANA, MONATIK, Volodymyr Dantes, Пилип Коляденко, KAZKA, Марія Квітка — Ой, чи є, чи нема
***** Дім Культури NAZVA — Філософія
***** Emilia Clarke — Last Christmas
Ще раз дякую за серію обкладинок Олені МУЛЯРЧУК. І я чекаю ваші відгуки (про лікер) до нової частини. Дякую ❤️☕️