Зорепад

#гарріпоттер #драміона #G #B #міді #завершений#конкурс

Зорепад

Розділ 0

Примітка

Не знаю чи знайде ця варіація знайомої всім історії своїх поціновувачів, але дуже на це сподіваюся. Наперед дякую за підтримку. Прошу не судити суворо - це мій перший фан фік . Хотілося створити його перш за все для себе. Але основна мета це популяризація україномовного контенту.

Р.s.: перепрошую за помилки.

Розділ 1

Прокинувшись вранці Герміона зрозуміла , що настрій сьогодні зіпсовано остаточно. За вікном злива , в кімнаті безлад , як і в голові. Через декілька годин потрібно бути на вокзалі Кінг кросс , а Герміона і досі не була впевнена чи варто їй повертатися у Гоґвортс на повторний рік навчання , попередній вона ж пропустила через постійні погоні лісами в пошуках горокраксів разом із Гаррі і Роном. До речі про них : вони таки вирішили , що не будуть повертатися на навчання , а весь час присвятять підготовці до аврорату. Хоча Гаррі буде з'являтися в школі декілька разів на місяць в якості спеціального консультанта , помічника викладача , чи щось таке..... про це його попросила професор Макґонеґел , точніше тепер уже директор Макґонеґел. Рона вона теж просила про щось подібне , але він у своїй манері ввічливо (наскільки це можливо) відповів їй що не має бажання повертатися у стіни школи , навіть у якості педагога. Останніх справді не вистачало критично: дехто не захотів повертатися до школи після всіх подій що там пережили , дехто переїхав до інших країн або змінив спеціалізацію , а дехто не пережив страшні події минулого року... Зібравши сили в кулак , Герміона розбудила Джині і вони разом відправилися на вокзал.

Розділ 2

Герміона вже і забула ці відчуття: безліч дітей , всі кудись поспішають , тягнучи за собою валізи і клітки з домашніми улюбленцями. Було щось особливе в цьому шумі і балагані. Це трішки підняло їй настрій. Герміона кинулася в очі група слизеринців , що трішки відокремлено стояли від всіх.

-Ну , нічого нового ,- прошепотіла вона сама до себе.

-Що ? - запитала Джині , яка йшла трішки позаду.

Герміона різко розвернулася, щоб відповісти подрузі , але тут день став ще кращий - вона у когось врізалася. Піднявши голову вона побачила зелену краватку і замерла "Тільки не Мелфой"- пронеслося в її голові. Але чийсь досить знайомий голос вивів її з ступору.

-Ти в порядку? -запитав він і ніби нічого не сталося рушив далі в своє зміїне кодло , яке встигнувши помітити цю незграбність ситуації єхидно посміхалися.

- Так , все..... нормально ,- відповіла Герміона кудись йому у спину.

Це був Блейз Забіні.... Ще один високомірний , пихатий , дуже багатий і дуже симпатичний ( як встигла помітити Герміона ) слизеринець. Джині підійшла до подруги , на її обличчі Герміона теж помітила легку усмішку.

-Не смій нічого казати.

-Навіть не думала ,- піднявши руки ніби на захист ,сказала руденька і вони у двох посміялися.

Рон і Гаррі через своє навчання так і не змогли приїхати провести дівчат на Гоґвортс експрес. Учора у норі після розкішної вечері місіс Візлі вони попрощалися. У Джині з Гаррі все було прекрасно, наскільки це можливо після всіх жахливих подій. Про себе і Рона Герміона не могла сказати того ж. Ні, вона любила Рона і готова була віддати заради нього все , і вона була впевнена, що Рон також це відчував, от тільки вона розуміла що це не те кохання , і Рон це зрозумів. Учора коли вони залишилися у двох після декількох годин беззмістовних розмов і декількох сварок вони вирішили поставити стосунки на паузу.... Джині вона про це ще нічого не сказала . Герміона відкинула останні сумніви щодо повернення до школи, адже що може бути краще за рік старанного навчання для всезнайки Ґрейнджер, і вони зайшли у поїзд , який повіз їх у таку знайому поїздку.

Розділ 3

Для Мелфоя цей ранок виявився не набагато кращим. Він боявся того дня коли йому доведеться повернутися в стіни школи , яку він зрадив декілька місяців тому. Драко не хотів повертатися , але на цьому наполягла мати : "Це непоганий спосіб покращити нашу репутацію, показати що ми як і всі повертаємося до звичного життя " - ці її слова закарбувалися в його голові. Останнє що він хотів це засмучувати Нарцису , яка стала зовсім не схожа на ту життєрадісну жінку, яку Драко пам'ятав з дитинства. Тому зібравши речі він , ледь попрощавшись з батьками , вирушив на вокзал. На його щастя шайка однокурсників не дуже зважали на його погану репутацію... Він уже заходив у вагон коли почув сміх друзів , обернувшись , зрозумів причину - Ґрейнджер! Ця копиця волосся на її голові , книги у наплічнику і руда подружка збоку - не змінилося нічого. За це літо він бачив Ґрейнджер з її недолугими дружками кілька разів , на судах. Мелфой не міг в цьому собі признатися , але тільки через них він зараз тут , а не гниє в душній камері азкабану , як більшість смертежерів. Мелфою старшому довелося трішки побути під наглядом дементорів , але завдяки свідченням "золотого тріо" (Драко аж нудило від цієї фрази) , свідченням самого Луціуса , який здав усіх відомих йому прихильників Темного лорда, і звичайно величезній сумі грошей відданій на відбудову школи і інші благодійні фонди він відбувся лише двома місяцями в азкабані і роком домашнього арешту.

Розділ 4

Перший тиждень у школі минув на диво спокійно і швидко: усі старалися розміститися у своїх, для декого нових спальнях, дехто тільки прибував , усі старалися вивчити новий розклад і призвичаїтися до так і не відреставрованих частин такої рідної школи. Герміона з Джині і Луною саме прямували в їдальню , коли їх зупинив професор Флитвік.

- Міс Ґрейнджер , директор Макґонеґел хоче бачити вас у себе після закінчення уроків.

- Тиждень не пройшов , а ти вже у щось вляпалася , навіть без хлопців? - з насмішкою запитала Джині. Герміона легко штовхнула її у бік і відповіла -"ні" .

-Це стосується обов'язків старости ,- сказав Флитвік і миттю відлучився , побачивши групу учнів з Рейвенкло.

- То ти тепер знову староста? Класно , можна буде гуляти і не боятися бути покараною ,- зраділа Джині

- Якщо це так класно , то я ввечері скажу директорці , що ти мрієш про цю посаду.

- О ні, це явно не мрія мого життя , тим більше що я планую стати капітаном команди з квіддичу і на всякі обов'язки старости у мене просто не буде часу.

-А я б не відмовилася бути старостою , але мені не запропонують, бо директорка вважає мене занадто...- Луна трохи замислилася над правильним словом - мрійливою.

- О , це точно ,- відповіла руденька. Герміона знову легко штовхнула Джині хоча і була згодна з її думкою.

- Цікаво ,- запитала Джині ,- а хто стане старостами інших факультетів, зокрема слизерину ,- зробивши зловісний наголос на останньому слові.

- Не знаю ,- чомусь за надто твердо сказала Герміона ,- мені все одно.

Після цих слів вона розвернулася і пішла відразу в клас

- А сніданок ,- крикнули їй у слід дівчата.

- Я не голодна ,- сказала Герміона ледь чутно .

Вона сама не могла зрозуміти чому такий звичний діалог викликав у неї такі емоції. Адже їй буде все одно хто стане старостою ,- запевняла вона себе ,- хоч би не Мелфой ,- на такій думці вона впіймала себе , коли заходила у клас історії магії.

Розділ 5

Герміона не боялася Мелфоя ,вона його і не зневажала, після всіх судових процесів вона добре знала що йому довелося пройти , але думка що саме він може бути старостою його факультету і їй доведеться бачитися з ним щотижня не викликала в неї приємних емоцій. Відбувши всі уроки як належне Герміона стояла під дверима кабінету директорки і чомусь не наважувалася постукати.

- Ти так і будеш тут стояти , чи все ж таки зайдеш? - пролунав знову знайомий голос слизеринця. Побачивши Забіні , вона ніби видихнула з полегшенням.

-Привіт всезнайко!

- Привіт мулатко ,- відповіла Герміона і вони обоє привітно засміялися одне одному.

Два місяці тому , після чергового тяжкого суду Герміона вирішила відпочити і поїхала до давніх знайомих на тиждень в Італію. Там вона і зустрілася випадково з зіркою місцевих пляжів і танцмайданчиків , чарівним мулатом (за думкою місцевих дівчат)- Блейзом Забіні . На їх спільний подив вони вирішили не робити вигляд , що не знайомі і вже на другий день вечеряли разом . Після кількох годин спілкування зрозуміли , що мають дещо спільне і цікаві одне одному. На п'ятий вечір її канікул вони з Блейзом вирішили піти у нічний клуб , хоча Герміона не надто полюбляла такі місця , та кілька вогняних коктейлів і гарячих танців змінили її думку. Після вечірки вони вирішили прогулятися пляжем , заодно і трішки охолонути. Якщо хтось чекає на романтичну історію таємного курортного роману то ця історія не для вас , бо все закінчилося п'яним дебошем і лікарняним ліжком: вони натрапили на велику оранжерею синіх гортензій ( улюблених квітів Герміони ) і Блейз , вирішивши вразити свою супутницю , переліз через паркан , впав і поранив руку. Спрацювала сигналізація і їм довелося тікати, квіти Герміона так і не отримала. Оскільки вони домовилися не брати з собою палички вирішили йти в маґлівську лікарню по допомогу . І от двоє п'яних чарівників , один з забинтованою рукою , сиділи зранку на лавочці в парку , поїдаючи піцу і добре сміючись з цієї історії вирішили і надалі спілкуватися . Хоча і домовилися не дуже про це розголошувати, так їм двом здалося цікавіше...

- Так , я збираюся заходити ,- Герміона вже хотіла постукати , але рука Забіні зупинила її.

- З тобою все гаразд , ти чомусь дуже сумна цей тиждень?

- А ти що слідкуєш?

- Так ,- впевнено відповів Забіні.

- Усе гаразд , я вдячна тобі за турботу, просто я ще не можу спокійно ходити коридорами школи , згадуючи хто і як з друзів тут загинув ,- в куточку її ока з'явилася блискуча сльоза.

Рука Блейза вже потягнулася щоб її витерти , але ззаду почулися кроки і Герміона постукала в двері.

Розділ 6

Побоювання Герміони справдилися. Вони з Забіні стали старостами школи , а от старостою слизерину став Мелфой в компанії з молодшою Ґрінґрас. Герміона зрозуміти не могла за які такі заслуги, але сперечатися з директоркою вона точно не збиралася . Розібравши свої завдання , вони розійшлися і їй так і не вдалося поговорити з Блейзом , ще й Джині не було в кімнаті коли вона повернулася. Герміона вирішила пройтися , тому пішла на верхніх поверх , звідки можна було потрапити на дах. Цю лазівку вони з хлопцями знайшли ще на 4 курсі, не без допомоги Фреда і Джорджа звісно ж. Ніч була ще досить теплою і Герміона вирішила просто посидіти , помилуватися знайомим краєвидом на чорне озеро, але несподівано спіткнулася.

- От зараза ,- вирвалося у неї Але чийсь голос ввів її в ступор .

-Мама не вчила тебе , що лаятися дуже грубо ,-скоріше стверджувально сказав незнайомець. Придивившись ближче Герміона завмерла.

-Мелфой?,- все що вона змогла сказати.

-Обережно , а то впадеш і ніхто не дізнається де тебе шукати , ото буде прикрість.

- Це погроза?- прийшовши нарешті до себе , запитала Герміона.

- Попередження,- сказав Мелфой розвернувшись і наче зник у вузькому проході звідки щойно вийшла Герміона. Дихати свіжим повітрям вмить перехотілося...

Цього тижня Гаррі вперше мав відвідати школу. У нього був урок захисту від темних мистецтв для 3 курсу. Джині від ранку старанно готувалася до зустрічі, вона не бачила Гаррі вже майже три тижні. Герміона хоч і не поділяла її азарту, але теж з нетерпінням чекала на зустріч з другом. Вони домовилися , що після уроків підуть у Гоґсміт, трохи розвіятися.

-Як справи у найкращого викладача магічного світу?- несподівано запитала Джині .

Гаррі посміхнувся, а Герміона лише закотила очі . Дівчата вирішили самі знайти Гаррі і піти швидше у селище. На щастя для старших курсів вихід туди тепер дозволявся не тільки на вихідні. Дорогою вони весело розмовляли , дівчата розповідали про перший місяць навчання , а Гаррі про курси підготовки аврорів.

- До речі , що у вас з Роном?- несподівано запитав Гаррі.

- Нічого, все складно.

- Складно? Складно?! І ти нічого мені не говорила ?Але чому?,- розгнівалася Джині .

- Бо не хотіла тебе тривожити...- ця розмова змусила її трохи зніяковіти.

- Тривожити , ти серйозно?

Компанія саме підійшла до входу в "Кабанячу голову" , тому Герміона попросила закінчити цю розмову. Джині хотіла ще щось випитати , але Гаррі зупинив її , розуміючи почуття Герміони. Від Рона він почув лише ту саму відповідь: "усе складно". В барі було досить пусто, не багато відвідувачів заходили сюди після обіду та ще й посеред тижня. Замовивши три маслопива дівчата почали розпитувати Гаррі про його викладацький досвід, звісно не перший , бо в Дамблдоровій армії Гаррі вже показав свої здібності викладання , і досить вдалі.

- Чесно- трохи дивно , - зізнався Гаррі,- не знаю як викладачі справляються з студентами всі дев'ять місяців?

- Особливо з такими , як ми,- сказала Джині і всі посміхнулися. Раптом двері бару відчинилися і туди ввірвалися група слизеринців. Серед них Забіні, Мелфой, Паркінсон, Ґрінґрас, Нот і Гойл. Не найприємніша компанія , подумала Герміона і знову розвернулася до своїх друзів. Їхні очі розширилися від подиву і Герміона відчула як біля неї хтось сів. Це був Блейз.

-Привіт всім. Поттер, чи кликати вас професор Поттер?

Джині зневажливо фиркнула, а Гаррі не встиг нічого відповісти тому, що Забіні одразу заговорив до Герміони.

- Це просила передати директорка , нам потрібно виконати це до завтрашнього вечора. Тому пропоную сьогодні над цим подумати, а завтра після занять зустрітися в кабінеті старост і обговорити.

- Гаразд, - чомусь ніби здивовано відповіла Герміона.

Але більше здивовані цій милій розмові стали звісно слизеринці , і частково Джині.

- До завтра , всезнайко ,- останнє слово він сказав так , що почула лише Герміона і легко посміхнулася.

- До завтра.

Гаррі не був здивований, він знав що Герміона і Блейз спілкуються. Він навіть одного разу був на площі Гримо , допомагав Герміоні з переїздом. А от змії схоже дуже здивувалися цій привітності.

-Чого ти раптом такий милий з цією ,- наче не могла підібрати слова,-ґрифіндоркою, котику?,- єхидно запитала Паркінсон.

- Тому що ми вже не малі діти, а ще ми обоє старости і маємо спільні обов'язки , кицюню ,-у її ж манері відповів Блейз.

Решта компанії ще щось випитували в нього, але Забіні звернув увагу на свого мовчазного друга. Драко не обізвав сусідню компанію жодним жартиком... це чомусь здалося дивним .

Розділ 7

Наступного дня за сніданком , дуже стривожений Дін показав газету. Герміона ,як і решта учнів , здивовано і налякано вчитувалися в заголовки: " Таємниче зникнення двох сімей маґлів, діти яких були чарівниками". - Можливо це просто якесь непорозуміння,- прокоментував Невіл.

Але Герміону ця стаття чомусь дуже стривожила. Вона одразу згадала про своїх батьків, які зараз в Австралії . Директорка пообіцяла, що допоможе їй повернути їм пам'ять , але це складний і тривалий процес, тому вона вирішила все відкласти до закінчення навчання. А тепер побоювалася що не дарма. Гамір навколо газетної статті протягом дня трохи вщух і всі поверталися до своїх проблем і занять. Герміона також , адже завдання Макґонеґел вона ще не зробила, а до зустрічі з Забіні залишалося дві години . Їм потрібно було розписати графік чергувань для старост. Особливим проханням директорки було, щоб старости не ділились на факультети. А це означало що їй доведеться чергувати і з Ґрінґрас, і з Мелфоєм...

- Ну що ж, і не таке проходили,- промимрила до себе Герміона .

Після уроків вона направилася в їхній з Блейзом кабінет. Взагалі-то старости школи мали окремі спальні , але Забіні, як і Герміона , вирішили відмовитися від них і це приміщення віддали для потреб школи , оскільки не всі класи вже були відремонтовані, а їм дістався не поганий кабінет на третьому поверсі , у віддаленому крилі від інших приміщень. Герміона зайшла в кабінет, Забіні ще не було . Все було досить просто , але органічно: два робочих столи, дві шафи для книг , камін , диван з столиком і велике вікно з якого відкривався прекрасний вид на озеро. Герміона саме перечитувала складений нею розклад , вона поставила своє чергування з Мелфоєм останнім в списку , коли в кабінет зайшов Забіні, він був не сам. В команди слизерину саме мало бути перше тренування з квіддичу, тому він був у спортивній формі , поруч з ним стояв Мелфой...

-Привіт всезнайко! ,- звичним привітним голосом сказав Забіні.

Герміона не знала чи міг він розповісти Мелфою про їх стосунки , хоча судячи по трохи здивованому вигляду того, здогадувалася що ні.

-Привіт, ти спізнився .

- Знаю , знаю. Не сердися. Мене трохи затримала моя компанія,- вказав він насмішкуватим жестом на Мелфоя , який так і стояв в дверях.

- Я склала попередній розклад , можемо узгодити його з твоїм,- їй було трохи дивно під мовчазним поглядом Мелфоя.

- Так , але у мого компаньйона є невеличке прохання, Герміона здивовано піднесла брови.

- Це стосується одного чергування. Вона вже подумала , що Мелфой не хоче чергувати з нею (наче вона мала якесь бажання чергувати з ним ).

- Ти скажеш , чи мені? ,-звернувся до нього Блейз наче до дитини.

- Я думав ти можеш вирішити це і без моєї присутності,- нарешті заговорив слизеринець.

- Такі питання ми вирішуємо з Герміоною тільки разом,- промовив мулат , чим викликав здивування не лише свого друга , але і Герміони.

Вона прекрасно розуміла , що всі корективи розкладу він міг внести без неї. Але вирішила підіграти йому.

- Що саме потрібно змінити?,- запитала вона.

Мелфой мовчав, і це дало Герміоні зрозуміти що це точно стосувалося її.

-Мелфой просить не ставити його в чергування з Маклаґеном , а то вони трішки , - зробивши акцент на тому слові, - неполаднали .

Герміона знала про конфлікт цих двох , який виник ще на першому тижні. Посварилися вони , хто б міг подумати , через квіддич, точніше розклад тренувань.

- Гаразд , думаю щось можна придумати ,- сказала Герміона .

Блейз, взявши в руки розклад прочитав:

-З Маклаґеном ти мав чергувати наступного тижня , можна перенести це чергування ще на два тижні, якщо з ним поміняється Герміона .

Вона і сама знала що зараз пролунає її ім'я . Можна би було поміняти ще когось , але на це не було часу. Готовий розклад повинен бути у директорки через 15 хвилин. Герміона нічого не відповіла, просто стояла непорушно.

- Буду дуже вдячний , якщо ти погодишся ,- раптом сказав Мелфой.

Герміона не повірила своїм вухам. Навіть Блейз витріщив очі .

- Гаразд,- погодилася вона.

Останнє , що вона хотіла - це щоб він подумав ніби вона боїться з ним чергувати , тому нічого крім як погодитися вона не придумала. Вся ця ситуація були трішки дивною , Герміона не могла викинути її з голови доки не прийшла до вітальні ґрифіндору .

- Ти якась , не така. З тобою все гаразд?,- запитала Джині коли дівчата вже збиралися спати.

- Так , просто сьогодні вирішувала питання чергування з Блейзом і Мелфоєм .

- Мелфоєм? Він тебе образив? ,- вогонь в очах Джині миттю загорівся.

- Ні , - поспішила Герміона заспокоїти подругу,- навпаки, він був ... ввічливий.

Герміона вимовила це слово так наче не могла поєднати його , себе і Мелфоя в одному реченні.

- Ви про Мелфоя? ,- втрутилася в їх розмову Лаванда. -Я чула , що він сильно змінився, став мовчазний і закритий , не спілкується майже ні з ким .

- І звідки в тебе така інформація про слизеринців?,- запитала її Джині.

- Ой, ну ...,- замялася вона.

- Якби ти водилася з одним із них , теж би багато знала,- втрутилася у розмову Парватті .

Очі дівчат розширилися від здивування. Звичайно не було нічого дивного в спілкуванні, і не тільки, між різними факультетами, особливо цього року ця розбіжність майже пропала. Герміона давно помітила , що всі спілкуються між собою, навіть слизеринців все частіше можна побачити в компанії інших факультетів. Але про те , що Лаванда зустрічається з одним із них Герміона не здогадувалася .

- І хто ж він ?,- запитала зацікавлено Джині.

- Це не має значення,- швидко відповіла Браун ,-давайте краще повернемося до Мелфоя. Ви бачили яким він став красунчиком?

-Фуу - в унісон вигукнули дівчата.

-Хіба не так?- підтвердила Лаванда.

- Вона зустрічається з Монтеґю ,- сказала пошепки, але так щоб всі почули , Патіл.

- Це ,.....цікаво,- прокоментувала Джині .

- Ой все , досить , давайте спати ,- не маючи бажання продовжувати цю розмову зупинила всіх Лаванда і швидко зробили вигляд , що спить.

Коли всі лягли , Герміона задумалася над її словами. Він справді став симпатичним: біле волосся вже не було прилизане , а вільно спадало на чоло ; роки тренування в квіддич дали свої результати - широкі плечі і струнке тіло не приховувала навіть його улюблена чорна сорочка. Але характер залишився той самий , у цьому Герміона була впевнена. З цими думками вона поринула у сон. Зранку Герміона прокинулася під викрики своїх подруг . У неї сьогодні день народження і вони вирішили зробити їй сюрприз. Герміона не дуже любила це свято, адже багато друзів були не поруч.

- А це що таке?,- глянувши на великий букет гортензій запитала вона, хоча вона вже знала відповідь.

Збоку було ще два букети і коробка. Взявши коробку в руки вона прочитала - це подарунок від Рона. Рон- Герміона не спілкувалася з ним від самого від'їзду.

- Треба це виправити,- подумала вона.

Одні квіти були від Гаррі. А от другий букет- прекрасні білі троянди , були без підпису.

- Від кого всі ці квіти? ,- запитали дівчата. - Я не знаю,- майже чесно відповіла Герміона .

- У когось з'явився таємний прихильник?- запитала Браун.

- А точніше два ,- уточнила Джині.

Герміона просто змовчала , хоча їй було дуже цікаво від кого букет троянд. А за гортензії вона подякує Блейзу потім.

Розділ 8

Початок жовтня приніс з собою не лише холодну погоду, але і невтішні новини. Після чергового заняття Гаррі Герміона обговорювала з ним ситуацію, яка склалася навколо зниклих маґлів. Гаррі розповів , що в міністерстві досить стривожилися цим питанням, хоча і не хочуть цього розголошувати. Хлопець, з яким Гаррі і Рон проходять підготовку до аврорату розповів їм, що його брат, який вже працює автором, розказував про те, що це не перші зникнення. Вони побоюються ,що це можуть бути послідовники Темного лорда, а на чолі цього може бути хтось із колишніх смертежерів , які ще залишилися на волі ( на думку Герміоні прийшов Мелфой старший), хоча ніяких доказів цьому нема, поки що . З цими думками Герміона відправлялася на вечірнє чергування з старостою гафелпафу , Ерні Макміланом. Вона вважала його розумним, стриманим і вихованим, тому чергування з ним могло трохи відволікти її від неприємних думок. Майже все чергування вони розмовляли на різні теми, тому час пройшов швидко. Обходячи вже нижні поверхи Герміона почула якийсь шум і насторожилася . Ерні спробував її заспокоїти, сказавши що це мабуть студенти розважаються . Її це не дуже заспокоїло, хоча вона розуміла, що скоріш за все він правий. Раптом у кінці коридору , у кутку вони побачили чиюсь постать. Придивившись ближче Герміона скривилася.

- Мелфой?- сказав Ерні.

Білява голова вмить розвернулася в їхню сторону , а за нею появилася ще одна постать в зеленій краватці- Пенсі Паркінсон , неофіційна подружка Мелфоя , наскільки Герміона знала .

- Що вам тут треба ? - зневажливо промовив Мелфой.

- Взагалі-то ми патрулюємо ,- нагадав йому Ерні,- щоб розганяти по школі таких нетерплячих студентів ,- вказавши на парочку своєю паличкою , він посміхнувся .

Герміона стояла і в її голові проносилися думки, про те що було б , якби вони застукали їх на декілька хвилин пізніше. І це чомусь викликало в неї досить змішані відчуття.

- Взагалі-то , я теж староста ,- нагадав про себе Мелфой ,- і теж маю право бути в коридорі після відбою.

- Так що брись, і не заважайте нам , - обізвалася нарешті Пенсі .

Тут Герміону накрила нова хвиля злості , вона не витримала нахабного тону мелфоєвої подружки .

- Ти може і маєш право бути тут , - вказала на Мелфоя Герміона ,- а от ... ця ,- вказавши зневажливим помахом руки на брюнетку , - тут точно не має права бути , тому мінус 10 балів з слизерину.

-Що , та як ти смієш , ти погана бру...,- не встигла договорити Паркінсон , як її раптом закрив Мелфой .

- Ще мінус 10 балів за неповагу до старост ,- знову заговорила Герміона.

Пенсі ще явно щось хотіла сказати , але Мелфой схопив її за руку і потягнув в сторону підземелля.

- Можна було і не знімати аж 20 балів , але незадоволене обличчя цих двох варті усіх нервів ,- раптом виговорився Ерні.

Вони з Герміоною засміялися. Настрій було трішки покращенно і вони відправилися нарешті по своїх гуртожитках.

Розділ 9

Через три дні настала черга чергування з Мелфоєм. Герміона стояла перед дзеркалом і розглядала речі , які хотіла одягнути . На чергування їм дозволялося не одягати форму і мантію , тому всі з радістю користувалися цим привілеєм.

- Хочеш вибрати щось особливе? - ніби зненацька заговорила Джині .

- Краще одягни спідницю , ти будеш на висоті ,- втрутилася Лаванда .

- Я не хочу бути на висоті , і ні , я не шукаю щось особливе , просто думаю щоб не було холодно , от і все ,- ніби виправдовувалася Герміона.

- Ну гаразд ,- посміхнулася Браун.

- В мене чергування з Мелфоєм , а не з прем'єр міністром. Для цього підійдуть джинси та сорочка .

Герміона вилетіла з гуртожитку і побігла на перший поверх де її вже чекав Мелфой.

- Ти спізнилася , що пунктуальність тепер не твоє? - в'їдливо запитав слизеринець.

- Я запізнилася всього лиш на 5 хв, можна було і не коментувати , - з таким самим тоном відповіла Герміона .

Чергування обіцяє бути дуже довгим - про це подумали обоє. Вони мовчки пішли далі , так і мовчки вони оглянули майже всю територію. Спіймали декілька студентів , що порушували режим і двічі натрапили на Філча , який щось собі бубонів. Це чергування обіцяло бути найнуднішим. До кінця залишалося близько пів години . Мелфой тримався трохи попереду , ніби відокремлено і це ще більше виводило Герміону з себе . А ще вона змерзла , взяти з собою лише сорочку виявилася погана ідея.

- Ти так і будеш цокотіти зубами ? - раптом крижаний голос Мелфоя пробився крізь темряву.

Герміоні вмить стало ще холодніше.

- Мені нормально.

- Так, я чую.

- Не переймайся за мене...

Раптовий сміх Мелфоя застав її зненацька , вона зупинилася. Він навіть не повернувшись до неї сказав :

- Якщо ти подумала , хоч на секунду , що я можу за тебе перейматися , то ти...- так і не договорив він.

Його слова були сказані з такою відразою , але щось у його тоні було не таке як завжди , це здивувало Герміону...

- Ні , - аж викрикнула Герміона , - про тебе я таке точно не подумала , ти ж такий...

- Який?...

- Холодний, слизький , жалюгідний, гидкий і ...- Герміона могла ще довго продовжувати , але Мелфой різко розвернувшись тільки своїм виглядом налякав її: його очі палали, ніздрі роздулися і вени на шиї збільшилися так , наче зараз вибухнуть. Він підійшов до неї і вигляд у його був страхітливим.

- Закрий свій поганий рот. Думаєш ти краще всіх , лише тому , що одного разу прославилася разом з своїми недолугими дружками ?

- До чого тут це. Тим більше ти теж прославився , тепер про сім'ю , Мелфой , знать усі , ось тільки не в такому ракурсі як вам би хотілося , хіба ні ?

- Не смій торкатися моєї сім'ї ? - крикнув їй Мелфой.

- А ти моїх друзів ! Тим більше, що вони моя сім'я , оскільки своїх рідних я бачити не в змозі через таких як ти ? - на одному подиху викрикнула Герміона.

Мелфой аж остовпів, він знав що вона забрала спогади у своїх батьків , але не знав що вона і досі з ними не воз'єдналася. Драко не знав , що їй відповісти , адже для нього сім'я була головним , особливо матір , через них він пройшов весь той жах , але саме це і змінило його остаточно ...

- Все , чергування завершено! - різко викрикнула Герміона , вирвавши Мелфоя з думок.

Він не встиг нічого сказати , як побачив лише її кучеряве волосся , що ховалося в темряві. Герміона просто увірвалася в спальню , швидко переодягнулася і лягла під теплу ковдру.

- Ну як пройшло? - тихо запитала Джині.

- Прекрасно ,- відповіла Герміона таким голосом, що ніхто з дівчат більше не насмілився щось питати.

В спальню слизеринців увірвався не менш розгніваний Драко.

- Оо , наша принцеса повернулася , - хотів пожартувати Нот , але Мелфой поглянув на нього таким поглядом, що він одразу все зрозумів.

- Ну , як все пройшло? , - не втримався Забіні.

- Прекрасно , - відповів блондин , схопив рушник і помчав в душ.

Теодор і Блейз перекинулися неоднозначними поглядами. Влетівши в душ він включив прохолодну воду , щоб зняти напругу ... зняти напругу ... зняти напругу ... рука сама потягнулася вниз. - Треба подумати про Пенсі , про її пишні груди. Але кожен раз він ловив себе на думці про каштанові кучері , що підструбують у такт рухам ; про ніс, який морщиться кожен раз коли вона злиться ; про груди , які здіймалися під її напівпрозорою сорочкою , коли вона кричала до нього. Цього вечора він засинав з думкою , що напругу йому знімала Ґрейнджер....і це , чомусь , йому навіть сподобалося...

Розділ 10

Уся школа гула наче у передчутті якось свята , всі крім Герміони - мав відбутися перший матч з квіддичу в цьому сезоні: Рейвенкло проти Слизерину. Ґрифіндор звичайно ж вболівав за орлів. Герміону зовсім не цікавив матч , але не піти на гру було не можливо , Джині затягнула би її силою . Їй було нудно спостерігати , як менш ніж два десятка студентів літають туди - сюди , вона вже пожаліла ,що не взяла з собою книги. Рейвенкло поки що вигравав по очках , але снитч ще ніхто не впіймав . За цю роботу відповідав Мелфой і Менді Броклхерст. Погода була хорошою і це єдине що тішило Герміону. Раптом весь стадіон стривожено вигукнув. Герміона жахнулася від побаченого : два гравці з Рейвенкло врізалися в когось зі слизерину і він полетів у низ. Захисні чари затримали гравця від падіння , але було видно - від удару він отримав травму. Цим студентом був Блейз Забіні , це стривожило Герміону ще більше. Вона вмить побігла до низу , в той час вона почула овації зміїного факультету- Драко Мелфой впіймав снитч. Коли вона підійшла до Блейза навколо нього вже зібралися інші гравці , викладачі і мадам Помфрі.

- А ти чого тут?- запитав їх хтось з слизеринців.

- Тому що я - староста школи ,- наголосила Герміона .

- З ним все в порядку ? - запитав хтось стривожено з команди.

- Так, усе буде чудово. Чи хтось сумнівається в моїх здібностях ? - перепитала мадам Помфрі.

- Нііі... ,- загули учні.

Герміона теж не сумнівалася в здібностях шкільної мед сестри , але все одно сильно переймалася за друга. Збоку Драко спостерігав за нею , він давно підозрював , що між цими двома щось відбувається , це викликало у нього незрозуміле почуття злості.

Наступного дня Герміона пішла відвідати Блейза у лікарняному крилі. Вона не хотіла , щоб її хтось бачив , тому дозволила собі пропустити урок історії магії , спихнувши це на справи старости. Увійшовши в палату , вона побачила , що Блейз не спить . У нього було декілька синців на обличчі і забинтована нога.

- Ти збираєшся мене роздивлятися , чи таки зайдеш?

- Привіт ,- з усмішкою привіталася вона. - Як ти почуваєшся? Сильно болить?- вказуючи на його ногу , запитала Герміона.

- Поппі каже ще два- три дня і все буде в порядку , от тільки від польотів сказала утриматися ще хоча б два- три тижні.

- Можна і два - три місяці , - запротестувала Герміона.

У Блейза її коментар викликав щиру усмішку. Він знав її ставлення до квіддичу і польотів зокрема.

- У нас завтра мало би бути чергування , - з сумом в голосі сказав Забіні.

- Це справді тебе зараз хвилює?

- Так , ми і так тепер рідко бачимося і вже давно не говорили щиро.

- Після останньої твоєї "щирої розмови" , - Герміона сіла біля нього і взяла його за руку , - довелося пити настій від похмілля.

Цей спогад викликав у них двох напад сміху.

- Думав тобі тут сумно , самотньо , хотів скласти тобі компанію , але бачу що це не дуже і треба ,- наче нізвідки пролунав знайомий голос.

Герміона з Блейзом обернулися в бік дверей і побачили там Мелфоя.

- Не буду вам заважати , - він вже розвернувся щоб піти , але Герміона його перебила.

- Ні , я вже йду. А ти ,- звернулася вона до Забіні ,- одужуй швидше і не хвилюйся за чергування. А нагода напитися у тебе ще буде ,- останні слова вона сказала так , щоб не почув Мелфой.

Блейза це змусило розсміятися , а Мелфоя напружитися.

Ввечері біля входу в їдальню Герміону зупинила Макґонеґел.

- Добрий вечір міс Ґрейнджер,- почала директорка ,- як ваші справи?

- Добрий вечір , пані директорко. Все чудово.

- Міс Ґрейнджер, у мене до вас невеличке прохання. Оскільки містер Забіні не в змозі завтра чергувати школою потрібно вибрати іншого старосту ,- О , містере Мелфой , підійдіть сюди! - несподівано крикнула директорка. Герміона вже розуміла , що її чекає...

- Так директорко , - сухо відповів Мелфой .

- У зв'язку з тим , що містер Забіні ще на лікарняному ліжку потрібно його замінити на завтрашньому чергуванні.

- Добре директорко , - з явним незадоволенням відповів він ,- з ким я маю чергувати ?

- Може ми пошукаємо когось іншого ? Я впевнена , що Ерні або Невіл погодяться почергувати зі мною ,- у її голосі звучала нота прохання.

- Я згоден замінити Забіні на чергуванні ,- ці слова Мелфоя стали для Герміони шоком.

- От і чудово, питання вирішено. Прекрасного вечора.

- І вам ,- відповіла Герміона, в той час як слизеринець вже ішов в іншу сторону.

Розділ 11

На друге чергування з Мелфоєм Герміона спізнилася.

- Це традиція у тебе запізнюватися , чи це тільки для мене такий привілей ? - роздратованим голосом запитав Мелфой.

- Взагалі-то мене затримала директорка, саме з питань чергування. Вона попросила нас почергувати на пів години довше. Обійти додатково 8 поверх, саме ділянку біля кімнати на вимогу ,- відповіла йому ґрифіндорка.

- Чудово ,- в такому ж роздратованому тоні сказав Мелфой.

Перша година пройшла в повній тиші , вони навіть не зустріли нікого з порушників.

- Що відбувається у вас з Блейзом? - голос пронісся наче грім серед тиші. Мелфой виговорив це так , ніби хотів позбутися тягаря.

- Що? - ошелешено відповіла Герміона.

- Ґрейнджер , не роби вигляд , що не почула моє питання.

Вона зауважила : дуже давно не чула свою фамілію від нього , яка не супроводжувалася якимись образливими коментарями.

- Ти мене чуєш?

- Блейз твій друг , чому не запитаєш у нього?

- У нього теж запитаю.... Герміона посміхнулася. - Тобі смішно? - Ні , просто..., ми з Блейзом ,- зробивши трохи паузу ,- друзі ,- сказала Герміона , подивившись на Мелфоя .

- Друзі ,- він трохи замислився ,- ну тоді все зрозуміло.

- Що тобі зрозуміло ? Ти ревнуєш ? ,- хотіла пожартувати Герміона .

- Кого , тебе. Ха ха ха ,- його погляд трохи був схожий на божевільного.

- Взагалі-то я мала на увазі , що ревнуєш ти Блейза , його дружбу.

Мелфой виглядав спантеличено. Після цього діалогу знову запала мовчанка майже на годину. Герміона почувала себе трохи некомфортно в цій тиші.

- Чому ти погодився на це чергування , ти ж міг відмовитися ? - нарешті розбила тишу Герміона.

- Точно не через тебе .

- Я і так це знаю... для чого твої недолугі коментарі. Мелфой нам не по десять років . Ти можеш поводитися як дорослий ? - не витримала Герміона .

Мелфой , різко розвернувшись , став просто перед нею.

- Ти просто нестерпна..., як ти витримуєш сама себе ?

- А ти як ? - не змогла змовчати Герміона.

Мелфой розвернув її до стіни і схопив за плечі. Герміона злякалася , але не хотіла цього показувати.

- І що ти зробиш ? Все що ти вмієш це лише пусті балачки?

- Замовкни...

- Або що ? - Мелфой дивився на неї таким поглядом , ніби хотів вбити. А потім зовсім не очікувано він нахилився до неї і... поцілував. Поцілунок виявився нахабним і вимогливим. Герміона лише на секунду дозволила собі розслабитися , але Мелфой це відчув. Потім вона зарядила йому такого ляпаса , що аж рука запашіла.

- Ти з глузду з'їхав ? Тобі треба лікуватися ,- кричала Герміона. - Це було востаннє. Не підходить до мене більше!!

Але Мелфой був впевнений, що поцілунок був не останнім . З цими думками він повернувся до своєї спальні , де його чекали хлопці.

- Ну що, принцеско , як пройшло цього разу? - знову запитав Нот.

- Прекрасно ,- просто відповів блондин і відправився в душ. Цього разу він точно знав , хто допоможе йому зняти напругу.

Розділ 12

Скоро наближався геловін і директорка доручила підготовку свята старостам. Основна робота була у Герміони і Забіні. Ґрифіндорка не надто вміла організовувати такі свята , тому собі в підтримку вона взяла юну Візлі. Джині була в захваті від такої можливості. Після зборів вони домовилися зустрітися в кабінеті старост , щоб обговорити основні деталі. Разом з Забіні прийшов Мелфой. Герміона старалася не дивитися в його сторону і уникала його погляду, а дивився на неї він занадто часто. Це відволікало. Після майже години дискусії між старостами і Джині , Мелфой не надто активно брав участь у обговоренні , вони вирішили основні питання і розподілили обов'язки. Дівчата вже пішли , а Блейз і Мелфой затрималися.

- І чого ти взагалі приперся на ці збори , я думав тобі не цікава така робота , ти ж казав що це нудота ? - запитав Забіні .

- Може я передумав? - відповів Драко .

- Ха, ну так. І хто ж причина твого " передумав "?

- Що у вас з Ґрейнджер?

- Нічого , - спокійно відповів Блейз.

- Ну так...

- Ми дружимо .

- І давно у вас ця " дружба "?

- Після моєї подорожі до Італії. Ми зустрілися там і сильно зблизилися ,- наче спеціально зробив акцент на останньому слові , - що тобі до того?

- Нічого ,- на цьому слові він розвернувся і вийшов з кабінету, залишивши Забіні з цікавими роздумами. Пройшов майже місяць після Герміониного дня народження. Про букет білих троянд вона вже і забула . Час від часу різні видавництва і газети надсилали Герміоні квіти з пропозиціями інтерв'ю , тому це не здалося їй дивним. Її тривожило інше: вона так і не поговорила з Роном і не подякувала йому за подарунок , лише передала привіт через Гаррі. Тому вона вирішила написати йому листа з пропозицією зустрітися в Гоґсміті. Рон відписав досить швидко , от тільки зустрітися у нього виходило лише на наступні вихідні. Одного вечора Герміона , Джині і Луна сиділи в одному з закутків Гоґвортсу і обговорювали майбутній бал до геловіну. Балом це звичайно важко було назвати , скоріше костюмована вечірка. Дівчата активно обговорювали майбутні костюми , деталі свята , Луна пропонувала свої цікаві ідеї в доповнення свята... Раптом Джині згадала , що запізнюється на тренування , залишивши дівчат на самоті , швидко побігла. Герміона сиділа на підвіконні і про щось думала.

- Я бачу , що мені теж пора відлучитися , у тебе свої думки.

- Ні , мені добре у твоїй компанії ,- поспішила заперечити Герміона .

- Непереймася , я відчуваю коли мені пора. Гарного вечора , довго не засиджуйся , бо тут багато нарґлів.

- Гаразд , - посміхнулася Герміона ,- і тобі гарного вечора.

Герміона любила Луну , але зараз справді хотіла побути на одинці. Вона сама не могла зрозуміти які саме думки так її відволікають : думала вона і про завтрашню зустріч з Роном , про те що їм робити з цими недостосунками ; про цю дурну вечірку в честь геловіну , на яку Герміона ще не придумала костюм , а справ і крім того було безліч ; думала вона і про Мелфоя , про той поцілунок(з думкою про це вона трохи скривилася) , і про те що його стало надто багато у її просторі. Вона просиділа так близько пів години , не помітивши , що вже деякий час за нею спостерігають.

- Ти хочеш у це вікно вистрибнути , чи я дарма надіюся ? - несподіваний голос вивів її з думок. - Тільки після тебе ,- побачивши свого співрозмовника , відповіла Герміона. Блондин підійшов ближче , що трохи здивувало Герміону.

- Тобі більше нема де посидіти? ,- запитала розгнівано дівчина.

- А я хочу тут ,- з певним нахабством у голосі відповів слизеринець.

- Ну , сиди ...

Герміона взяла книгу і робила вигляд , що читає , хоча думки її були зовсім про інше. Мелфой сидів на лавці навпроти неї і мовчки спостерігав , ніби чогось очікуючи. Це сильно дратувало Герміону , але вона не подавала вигляд. Не витримавши його погляду , вона запитала майже викрикнувши :

- Чого ти прийшов саме сюди ?!

- Тебе забув запитати де мені бути...

- Якщо прийшов , щоб посваритися то у мене немає на це настрою ,- Герміона аж кипіла з середини. Мелфой це бачив , він вже давно зауважив для себе , що бачити її в такому стані йому дуже подобалося. Напевно через це він і прийшов , щоб полоскотати їй нерви і насолодитися її станом. От тільки які саме відчуття це викликало у нього , напевно в цьому він собі ще не до кінця зізнався.

- Мелфой, що ти хочеш? - запитала Герміона , опустивши ноги з підвіконня. Раптом він підвівся і став просто перед нею , поставивши свої руки біля її ніг. Це змусило Герміону злегка здригнутися і посунутися назад. Мелфой дивився на неї неначе божевільний...

У вітальні слизерину було надто шумно , у кімнату він піти не міг через прохання Нота , який привів нову дівчину і точно застряг з нею на годину-дві , тому випивши стакан вогняного віскі , він вирішив прогулятися коридорами. До відбою було ще декілька годин , але студентів у коридорах було не багато , чому він радів. Пройшовши черговий коридор він раптом побачив як ця дивна Лавґуд прощається з кимось і йде. Підійшовши ближче він побачив Ґрейнджер. Ця нестерпна всезнайка , золота дівчинка , яку він терпіти не міг. Щодо останнього він намагався максимально переконати себе в цьому , але після того поцілунку сумнівався навіть у власних відчуттях.

Поводився він наче не сповна розуму , сам це розумів. І коли подумав , що вона хоче спуститися з вікна і піти не витримав і став просто перед нею , не розуміючи , що буде робити далі.

- Відпусти мене Мелфой , - у її голосі звучали нотки тривоги .

- Я тебе і не тримаю ,- нічого кращого сказати він не придумав.

- Що відбувається ... між нами , з тобою? - ці слова звучали наче не природно , але Мелфой розумів що саме вона має на увазі.

- Сам не знаю , треба дещо перевірити.

Після цих слів він підійшов ще ближче , Герміона в цей момент затамувала подих, вона знала що зараз станеться та не хотіла цьому противитися... Обома руками він огорнув її обличчя і ніжно торкнувся її губ. Поцілунок не був схожий на попередній: був більш ніжним і не вимогливим. Герміона відповіла одразу , хоча і знала що потім про це пошкодує. Потім ритм поцілунку змінився , став наполегливішим , глибшим, їй це сподобалося , але в одну мить вона відсторонилася і знову дала йому ляпаса , нічим не гіршого ніж першого разу .

- Все перевірив ?- з явним невдоволенням у голосі запитала вона . Зібрала свої речі і швидко пішла.

- Але ж тобі сподобалося? - крикнув він їй у слід , тримаючись за щоку, яка несамовито боліла.

Ця дівчина вміла давати ляпаси , в цьому він переконався ще на третьому курсі. Задоволений він повернувся до гуртожитку слизеринців , а про наслідки своїх дій він подумає завтра. Та головне , що він зрозумів - вона йому відповіла , що з цим робити він теж подумає потім.

Розділ 13

Після вчорашнього вечора Герміона не мала жодного бажання вставати зранку , тому сніданок вирішила пропустити. Джині у цьому її підтримала. Прокинулася вона з дуже неоднозначними почуттями , але заглиблюватися в це не хотіла , не сьогодні. Дівчата не поспішаючи вирішили нарешті вилізти з ліжок і піти хоча би пообідати . Тим більше , що потім Герміона мала зустрітися з Роном , а Джині з Гаррі , у них намічався романтичний вечір. Щодо того який вечір буде у Герміони вона не мала жодного уявлення. Дівчата крутилися перед дзеркалом обираючи , що одягнути.

- Я не знаю, що вибрати! ,- тримаючи у руках гору одягу , з відчаєм сказала Герміона.

- А як ти хочеш , щоб пройшов цей вечір?- запитала Джині.

- І цього я не знаю ,- відповіла вона , ледь не розплакавшись .

Джині сіла збоку і обняла подругу.

- Я підтримаю тебе в будь якому випадку , щоб ви сьогодні з Роном не вичудили.

Герміона легко штовхнула Джині і вони засміялися.

- Ні , я серйозно . Він звичайно мій брат, і я люблю його, але ти мені не менш дорога.

Після цих слів Герміона міцно обійняла Джині .

- А які у вас плани з Гаррі?

- Ну якщо ти хочеш знати в подробицях , то можу потім розповісти ?

- Ні , дякую. Мені вистачить і загальної картини.

І вони знову розсміялися. В результаті Герміона обрала сукню, трохи коротку як для неї , але Джині наполягла , білі кеди і доповнила це незвичним для себе прямим волоссям ( добре , що магія і з цим допомогла впоратися). Готові вони нарешті вибралися на обід. Багато студентів вже розходилися , але дівчата знайшли собі компанію і присіли до них.

- Чудово виглядаєте , - зробив дівчатам комплімент Маклаґен.

- Дякуємо ,- сказали в унісон дівчата і всі засміялися.

Мелфой сидів за сніданком в не надто доброму гуморі , що і не дивно . Він хотів її побачити , а вона так і не появилася .

- Когось чекаєш ? - запитав Забіні , помітивши як старанно водить по залу очима його друг.

- Що? Ні ,- відповів той , і зробив вигляд , що повернувся до свого сніданку.

На обід він прийшов в ненабагато кращому настрої .

- Ставлю два галеона , що він знову когось шукатиме ,- сказав Нот.

- Ставлю п'ять , бо я навіть здогадуюся кого....- відповів Забіні.

Він вже навіть перестав водити поглядом , коли до зали увійшла вона під руку з Візлі. Ложка зупинилася на пів дорозі до рота ...Вона мала досить непоганий вигляд , хоча кого він обманював - у неї був чудовий вигляд. Цікаво для кого вона так прихорошилася? У його самозакоханій голові виникли думки , що після вчорашнього вона вирішила привернути його увагу . Це трохи підняло йому настрій. Раптом заливчастий сміх наповнив залу . Глянувши в напрямку його джерела він подумав , що цей сміх хоче слухати частіше.

Після обіду дівчата швидко відправилися у Гоґсміт. Герміона пішла у " Три мітли" де її вже чекав Рон. А Джині у " Солодке королівство" , куди вони з Гаррі відправляються далі Герміона не питала , хоча явно здогадувалася . Зайшовши в бар вона швидко знайшла очима Рона і направилася до нього. Він виглядав чудово , вона вже і забула який він високий і рудий . Вона нарешті зрозуміла , як сумувала за ним .

- Привіт ,- помітивши дівчину , вигукнув Рон.

Вона помахала йому і підійшла за столик. Людей у барі було не мало , тому було трохи шумно .

- Як у тебе справи ?- запитала дівчина.

- Все добре , а у тебе як ?

- Так само. Вони робили замовлення і на цьому їх діалог на декілька хвилин зупинився , вони наче вперше бачили одне одного і від цього обом було боляче.

- Послухай я...

- Знаєш я... - в унісон заговорила парочка і засміялися...

- Вибач , давай ти перша .

- Давай краще ти ,- заперечила Герміона , вона боялася що її думки сильно не збігатимуться з почуттями Рона . Тому хотіла , щоб він висловився першим.

- Я люблю тебе , завжди любив і завжди любитиму . Ти одна з найдорожчих людей , які є у моєму житті . Мені нестерпно думати , що між нами є якісь недомовленості , - він взяв її руки у свої і продовжив. У Герміони сльози вже наверталися на очі ,- Я в ніякому разі не шкодую про те що було між нами , але...- зробивши паузу він продовжив, Герміонине серце завмерло ,- Нам потрібно зняти паузу і зробити стоп в цих стосунках. Герміона дивилася на нього уважно і не могла розібратися з думками.

- Вибач мене ,- нарешті сказав Рон.

Герміона розсміялася , цей сміх наповнив бар , дехто навіть обернувся в їх сторону .

- Щось не так? ,- здивовано запитав Рон.

- Ні , все чудово .Ти не повіриш , але я хотіла сказати точно те саме ,- від її слів наче камінь з душі впав.

Він досі тримав її руки у своїх , а потім ніжно їх поцілував.

- Схоже у "чарівної" парочки сьогодні побачення ,- прокоментував хтось з зміїної компанії , що сиділа в іншому кінці бару. Як тільки Ґрейнджер зайшла в бар , він побачив що направилася вона до Візлі і зрозумів , що одягалася вона точно не для нього. Цілий вечір він спостерігав за їхнім столиком , сам не знаючи що відчуває. Хоча Блейз здається зрозумів усе швидше за свого друга.

- Якщо будеш так витріщатися , пропалиш у ній дірку.

- Я нікуди не витріщаюся ,- навіть не відвівши погляд , сказав Мелфой.

Рон з Герміоною ще довго сиділи і розмовляли про все на світі , сміялися і плакали ( принаймні Герміона) згадуючи всіх , кого вже нема. Слизеринці вже давно пішли , Герміона навіть не помітила їх , зокрема пильного погляду Мелфоя. Цей вечір пройшов краще ніж вона могла розраховувати. З гарним настроєм вона поверталася в Гоґвортс. Джині все ще не було.

- Ну звичайного, у неї сьогодні вечір проходить ще цікавіше...

До відбою ще був час , тому вона вирішила піти на дах. З собою вона взяла плед і сіла на краю.

- Не думав , що ти з тих хто сьогодні цілує одного , а завтра іншого ? - пролунало з темряви .

- Ти слідкуєш за мною? - запитала дівчина.

- Ти не відповіла на моє запитання ,- роздратовано сказав Мелфой .

- Тебе це точно не стосується ,- вона піднялася і направилася до виходу , але він її затримав.

- Пропусти мене. Він хотів щось зробити , сказати, але розумів що схожий на ідіота , тому просто відступив. Раптом вони почули , що хтось до них наближається.

- Герміоно , ти тут? - це був голос Джині.

Драко і Герміона перелякано подивилися одне на одного , наче їх застукали на чомусь протизаконному.

- Так , я тут! - крикнула вона. - Ховайся за колону ,- штовхнула вона Мелфоя.

- Що? - незадоволено відповів він .

- Хочеш щоб тебе застукали в компанії ґрифіндорської бруднокровки?

Мелфой не встиг нічого відповісти , вона штовхнула його за колону , саме коли на дах пролізла Джині.

- Привіт ,- трохи дивним голосом сказала Герміона ,- ходімо краще в кімнату , тут холодно . Вона хотіла потягнути Джині за руку , щоб скоріше вийти звідси , але та не захотіла.

- Давай трохи побудемо тут , дивись яке класне небо , ти ж любиш зірки...

- Так , але я дуже змерзла , ходімо до кімнати ,- просила Герміона .

- Спершу розкажи як все пройшло з Роном ? - не здавалася Джині .

Мелфой на цьому моменті зацікавлено прислухався.

- Все чудово ,- поспіхом мовила Герміона.

- Оо, то ви знову разом? - з захватом сказала Джині.

Герміона розуміла , що поки вона не видасть Візлі інформацію , вона звідси не піде.

- Ні , ми не разом.

- А як тоді? Ти ж сказала , що все чудово.

- Так , чудово , але ми вирішили що дружба в нас виходить краще ніж стосунки. Ходімо вже звідси і ти розкажеш мені про ваше побачення .

Вона нарешті майже силою виштовхала її з даху , думаючи чи всю їх розмову почув Мелфой. А той у свою чергу стояв схований і радів одному - що ґрифіндорка не бачила його задоволеного виразу обличчя.

Розділ 14

Геловін наближався і майже всі справи були виконані , свято мало пройти на висоті , от тільки Герміона досі не придумала собі костюм .

- Так не можна , треба вже щось обрати! ,- ледь не кричала на подругу Джині ,- Потрібно прогулятися крамницями і щось вибрати.

Герміона не любила шопінг , але обрати справді щось треба. До свята залишилося менше тижня , а вона не уявляла ким хоче бути. Тому було вирішено дружньою дівочою компанією піти по магазинах. Дівчата були вже майже готові , коли прилетіла сова з листом.

- Ну що там таке? - знервовано запитала Джині .

- Це від Забіні ,- розкривши конверта , прочитала Герміона.

- Ну і що йому потрібно?- продовжувала Візлі.

- Не знаю точно , пише що це дуже терміново . Ви напевно йдіть погуляйте без мене , а сукню завтра оберемо .

- Що!? Ти серйозно? Якщо це якась фігня , то я його приб'ю.

-Я постараюся завершити це швидко і приєднатися до вас.

Герміона не розуміла навіщо так знадобилася Блейзу , але чим швидше відправилася в їх кабінет. В кабінеті він був сам , сидів на дивані з нахабним виразом обличчя. В кутку Герміона помітила великий пакунок , але не надала цьому уваги.

- Щось трапилося? - запитала дівчина.

- Як триває підготовка до вечірки? - запитав він.

- Нормально. А у тебе?- Герміона досі не розуміла чому вона тут.

- Ким будеш? - знову запитав Забіні.

- Ще не знаю , - трохи спантеличено відповіла вона.

- Так і знав.

Герміона закотила очі.

- А у мене для тебе дещо є.

- Що саме? - ще більш спантеличено відповіла Герміона .

- Закрий очі .

- Що за дитячий садок?

- Ну давай, тобі сподобається ,- з трохи грайливим тоном сказав хлопець.

- Блейзе !

- Закривай.

Герміона нарешті здалася і послухалася. Вона чула якийсь шурхіт і як Блейз встиг щось перекинути.

-Можна відкривати?

- Можна .

Відкривши очі , вона побачила аж занадто задоволеного Забіні , який тримав у руках ....сукню. Хоча ні , це не сукня -це диво. Герміона пам'ятала її. Одного разу , гуляючи з Забіні , вона побачила її на вітрині маґлівського магазину і відразу закохалася . Сукня буда дивовижна - виготовлена з шифону темно синього кольору , вишукана і невагома , з напівпрозорим низом. Та було в ній щось нове - вона була розшита прекрасними камінцями , що нагадували зоряне небо , вони були там точно не без допомоги магії. З вигляду захоплених очей Герміони , слизеринець зрозумів , що з подарунком він не помилився .

- Це що? - заворожено запитала дівчина.

- Мій костюм на геловін , хочу бути зірочкою ,- не зміг не пожартувати Блейз.- Звісно це твій костюм ! Хочу щоб ти асоціювалася з зоряним небом , ти ж любиш зірки? Якщо тобі не подобається можу повернути або віддати комусь іншому.

Герміона нарешті відійшла від шоку.

- Ні , вона прекрасна ,- ледь не розплакалася вона ,- дякую тобі .

- Тут ще не вистачає певних аксесуарів і маски , - він поклав сукню назад у коробку ,- але думаю з цим ти впораєшся .

Він не встиг договорити , бо Герміона кинулася йому на шию з обіймами.

- Дякую тобі.

- Я вже це чув.

Вона засміялася.

- Де ти його знайшов, і взагалі як ти про нього пам'ятав ?

- Нехай це буде моя маленька таємниця.

Вони ще залишилися в кабінеті , обговорювали розклад на наступний місяць. Потім Герміоні потрапила на очі газета , в якій була стаття про пограбування одного з складів міністерства магії. Вона показала її Блейзу.

- Що думаєш про це ? Кажуть , що вкрали якісь реліквії часів першої магічної війни.

- Не хвилюйся так через те , на що не можеш вплинути . Можливо комусь захотілося отримати нову цяцьку , - Блейз теж переймався всією цією ситуацією. В магічному світі ще не всі відійшли від весняних подій , а тут знову щось підозріле , але він не хотів щоб про це думала Герміона.

- Можливо. Я чула до цього може бути причетний хтось з колишніх смертежерів. Блейз зрозумів , що вона мала на увазі....- ще раз кажу - викинь це з голови. Ходи сюди. Він сів на диван. - Сідай сюди.

Вона взяла в руки книгу і сіла поруч. Раптом він ліг їй на коліна.

- Почитай щось вголос , це допомагає заснути.

Дівчина легко стукнула його книгою по голові , але почала читати. Через хвилин десять мулат справді задрімав. Двері в кабінет відчинилися і , хто б міг подумати , зайшов Мелфой .

- Тебе стукати не вчили? - запитав друга сонний Забіні, але так і не підвівся. Герміона посміхнулася , їй було все одно , як їх побачив блондин.

- Я шукав тебе , нам пора на тренування , його перенесли , але якщо ти зайнятий ,- глянув він на ґрифіндорку ,- то можна відмінити.

- Ні , я вже звільнився ,- відповів той і підвівся потягуючись.

Герміона взяла коробку з сукнею і направилася до виходу. Слизеренець трохи відступив в сторону , навіть не глянувши на неї.

- Бувай Мелфой ,- раптом сказала вона ,- не забувай у тебе завтра чергування з Маклаґеном ,- остання фраза буда сказана з насмішкою.

-Дякую , Блейзе. Вдалого тренування. Після цих слів вона вийшла , залишивши Блейза задоволеним , а Мелфоя трохи спантеличеним .

- Цікаво ти проводиш дозвілля ,- прокоментував блондин.

- Теж так хочеш? Я можу і тобі на колінка прилягти .

- Пішов ти.

Після цих слів Мелфой розвернувся і пішов. На тренуванні він виплеснув свою злість на повну .

Розділ 15

З самого ранку вся школа була в передчутті , нарешті можна було відволіктися від уроків і зайнятися чимось цікавішим . Після обіду великий зал мав перетворитися на бенкетний , тому роботи було ще багатенько. Старости спішили виконати усі справи , що залишилися , щоб швидше привести себе в порядок і приєднатися до святкування , адже ніхто не хотів запізнюватися.

- Усе прекрасно. Герміоно, ходи швидше нам треба переодягатися ,- майже виштовхувала Джині свою подругу з зали.

- Я маю переконатися , що все готово.

- Та все вже готово , ходи , переодягнемося і прийдемо перші , ти все перевіриш...

Джині підібрала собі костюм , хто б міг подумати , відьми. Довга чорна сукня з глибоким декольте , виріз на спині , високі каблуки , це в доповнені вогняно - рудого волосся виглядало неперевершено.

- Виглядаєш чудово ,- сказала Герміона.

- О ні , це ти виглядаєш чудово!!! Точніше божественно , Герміоно , сукня чудова , і ти в ній чудова ,- сказала не без зайвого захвату відьмочка.

- Ти перебільшуєш ,- вона трохи зніяковіла , але сама розуміла що їй теж дуже подобається своє відображення у дзеркалі.

Вона доповнила свій образ маскою в тон сукні , оздобленою камінням , що переливалися і сяяли наче зорі і простими сережками. Макіяж і зачіску їй допомогла зробити Джині і це ще краще доповнило образ . Відьма довершила свою сукню гостроверхим капелюхом і вони направилися в зал. Зайшовши всередину переконалися , що робота проведена не дарма. Все було прикрашене десятками літаючих гарбузів , кілометрами павутини по якій повзали наче справжні павуки.

- Ронові ці павуки сподобалися б ,- сказала Візлі і вони удвох засміялися , згадавши його любов до павуків. Всюди були стелажі з свічками у вигляді різних страшилок. Столи стояли трохи осторонь не поділенні на факультети , а в середині був великий танцмайданчик. Сьогодні вечір мала розважати місцева рок група , яку багато хто обожнював. Все мало пройти чудово. Потроху до зали почали підходити учні і викладачі . По їх обличчям Герміона зрозуміла , що не дарма взяла на допомогу Джині . Луна підійшла до дівчат і вони завмерли . Вона до останнього не хотіла розказувати ким буде .

- Гарно виглядаєте.

- І ти теж ,- хором відповіли ґрифіндорки.

Луна мала костюм чарівної феї , з гострими вухами і великими крилами. Герміона зауважила , що вигляд справді чудовий . Навіть сережки власного виробництва сюди гарно влилися. Після урочистої промови директорки і певних настанов кожного з деканів факультетів заграла музика і свято розпочалося. Навіть зараз Герміона не могла повністю розслабитися , бо переймалася щоб все було в порядку. Ще й Забіні десь пропав , від початку вона його ще не бачили , як і Мелфоя ( вона раптом зрозуміла , що шукає поглядом його ).

- Ну і нехай зовсім не приходять , спокійніше буде ,- сказала собі під ніс дівчина .

- Гарно виглядаєш , - раптовий голос ззаду трохи налякав її. Обернувшись вона побачила Гаррі у костюмі ...

-Ти вовкулака.

- Ти вгадала . А де моя чарівна відьма ? - запитав Гаррі , розглядаючи зал.

- Десь тут ,- сказала Герміона і вже побачила , як до них наближається руденька. Вона кинулася в обійми свого хлопця.

- Я тут взагалі-то у якості викладача , тому поводьтеся стримано , міс Візлі.

- А хоча б один танець мені може подарувати цей викладач ,- в грайливому тоні відповіла дівчина. - І не тільки танець...

- Думаю щось придумаємо.

Герміона усміхнулася і розвернулася , пішла до столів з закусками , залишивши парочку у двох. Нарешті в зал увійшли , точніше припхалися , слизеринці , були вони вже в досить веселому настрої. Блейз був у костюмі вампіра , що досить йому пасував. Решту компанії вона старанно пробувала не розглядати. Походивши по залу ще деякий час , вона встигла виправити декілька катастроф , на її думку , які зробили учні з декораціями , трохи потанцювала з друзями , а потім вирішила пройтися , тут ставало душно. Дівчина вийшла в коридор і звернула за кут до виходу на галявину , не помітивши як двері з зали за нею відкрилися.... Слизеринці перед приходом на вечірку вирішили трохи підкріпитися , тому і прийшли пізніше. Хоча , якщо чесно , Мелфой взагалі не хотів йти. Якби Блейз з Нотом не витягнули його з ліжка він би там і залишився.

- Я не маю костюма .

- Зараз щось придумаємо , не нервуй ,- запевняв Блейз.

- Ось тобі і костюм ,- Нот дав блондину його сорочку на якій виднілися сліди крові і подертості ,- Зараз ще трохи добавимо крові на шию і обличчя і будеш ти жертвою якого звіра.

- Або вампіра,- вказав на себе Забіні. Коли вони прийшли в зал Мелфой не дуже розглядав присутніх. Та потім в очі потрапила чарівна сукня у вигляді зоряного неба , яка дуже пасувала своїй власниці. Він впізнав цю сукню , бо десь тиждень тому Забіні потягнув його у світ маглів , що б її купити , сказавши що це подарунок для близької родички. Вона була неймовірна , не сукня - Ґрейнджер . Він впізнав її навіть у масці.

- Гарна сукня? - запитав збоку Блейз.

- Не знав , що в тебе є нові родичі , ще й серед ґрифіндорців.

- Так , є. Вона мені дорога як сестра , тому якщо ти її образиш , буде погано ,- Забіні постукав друга по плечі і пішов танцювати , схопивши за руку Паркінсон , яка явно хотіла привернути увагу Мелфоя.

Він знову повернув голову в сторону де стояла Герміона , але її там вже не було. Оглянувшись навколо , він побачив , як двері з зали зачиняються і за ними зникає її силует. Недовго думаючи він підвівся і направився за нею , для чого - сам поки що не знав. Герміона стояла біля вікна коли почула кроки , що наближаються. Розвернулася і побачила Мелфоя , який стояв і просто розглядав її. Це навіть не викликало у неї подиву , вона знала, що побачить саме його. Музика , яка лунала з зали змінилася і стала повільною. Вони все ще стояли і дивилися одне на одного , коли Мелфой протягнув руку і сказав:

- Потанцюємо?

Дівчина дивилася на нього , наче чекаючи якогось підступу , а потім нерішуче протягнула у відповідь свою. Від цього дотику обох обдало струмом. Другу свою руку він поставив їй на талію , а вона свою йому на плече . Танцювали вони мовчки , не сміливо, навіть не дивлячись в очі одне одному , смакуючи для себе нові відчуття. Пісня вже закінчилася , а вони і досі стояли в позі танцю.

- Ти гарно виглядаєш , ця сукня дуже тобі личить ,- їй було незвично слухати компліменти від нього, а йому було незвично робити їх.

Схоже хтось теж вирішив покинути свято і знайти заняття цікавіше. Двері до зали відчинилися , хтось направився в їхню сторону. Герміона схопила Мелфоя за руку і заштовхала в пустий клас , ледь стримуючи сміх . Вони почули як повз двері хтось пробіг теж сміючись. Від цього Герміона засміялася ще більше. Мелфой притулив її спиною до себе і закрив їй рот рукою , прошепотівши на вухо:

- Ти можеш помовчати?

- А ти змусь мене...- з викликом сказала вона , розвернувшись до нього обличчям.

- Сама напросилася . Не довго думаючи , він нахилився до неї і торкнувся її губ своїми. Дівчина з легкістю піддалася йому. Він опустився нижче до її шиї .

- Цього разу буде без ляпасів? ,- між поцілунками промовив він. Це викликало у неї черговий напад сміху і він знову повернувся до її губів.

Поцілунки ставали все насичинішими. Роздивившись навколо від підняв дівчину і посадив на пусту парту. Вона не соромлячись розстебнула йому сорочку і торкнулася руками гарячого торсу . Це викликало в ньому новий розряд струму. В свою чергу він спробував закинути її ногу собі на талію , але замотався в її спідниці. Щось пробурмотів собі під ніс лайливе , але Герміона не прислухалася , вона повністю віддалася почуттям. Поцілунки ставали все вимогливішими , а рухи більш відвертішими. Обоє розуміли , що це треба припинити , але не могли відірватися одне від одного . Задихаючись від поцілунків вони вирішили нарешті відступити . Герміона дивилася на хлопця , який відійшов від неї , не відриваючи погляду і боялася перша щось промовити , вона боялася що все було якоюсь грою. Його погляд не виказував його почуттів , лише емоції збудження і розгубленості. Він теж мовчав , бо не міг підібрати правильних слів .

- Напевне нам треба повертатися? - нерішуче сказала ґрифіндорка .

- Ґрейнджер , я ...

- Не кажи нічого , це була помилка і це більше не повториться . Вона вже торкнулася дверей коли він відповів:

- Ти справді так думаєш? - у його голосі звучало розчарування.

Подивившись йому в очі , вона чесно відповіла.

- Ні , не думаю , нажаль. Я піду перша , а ти потім , гаразд ? Мелфой лише кивнув .

- Зустрінемося потім , можливо.

З цими словами дівчина повернулася в зал де вирували розваги і танці.

- Де ти пропала? Ми тебе шукали , - сказав Гаррі , коли побачив нарешті свою подругу .

- Дихала свіжим повітрям ,- не задумуючись відповіла вона. Це ж не брехня, частково.

- Це що , кров? Ти поранилася? - з тривогою запитала Джині .

- Що? Де? Роздивившись ближче вона помітила кров на своєму плечі. До залу зайшов Мелфой , Джині в цей момент уважно подивилася на неї , а тоді на нього , на його костюм ,але не сказала нічого , принаймі поки що.

- Ні , це напевно з якоїсь декорації. Все добре .

- Тоді повертаємося до танців? - ніби нізвідки з'явилася фея Луна. - Так , звісно. Тільки я хочу пити , зараз повернуся. Герміона пішла до столу з напоями , де до неї підійшов Забіні . Він не говорив , лише дивився на неї , задоволено посміхаючись. - Ти дуже гарна. - Дякую , в цьому є і твоя заслуга. Ти теж маєш гарний вигляд , графе Дракуло. Він відвів свій погляд від неї і подивився в сторону друга . Герміона несвідомо зробила те саме , але швидко відвела погляд. - Як подихала свіжим повітрям ? - Ти сьогодні спізнився на свято ,- не

відповівши на його питання , сказала дівчина ,- Гарного вечора , Блейзе. Вона розвернулася і пішла в компанію свої друзів , багато танцювала , сміялась і була справді щаслива , знаючи , що за нею спостерігають сірі очі.

Розділ 16

Наступного тижня Герміона з Драко не поговорили жодного разу. Спільних уроків майже не було , а на тих що були, вони лише перекидалися неоднозначними поглядами , поки ніхто не бачить. Під кінець тижня дівчину трохи дістала ця невизначеність , але зробити вона нічого не могла. Йдучи на обід вона побачила його . Хлопець йшов в її сторону , навіть не дивлячись на неї і раптом штовхнув. Навіть не вибачився і пішов далі. Вона вже хотіла розлютитися , але у свої руці відчула якийсь папірець. Трохи відійшовши вона розкрила його і прочитала , так щоб ніхто не помітив. " Цей тиждень треба урізноманітнити. Приходь за пів години до відбою на наш дах. Д." - "Наш дах"- як це мило звучить ,- подумала вона . А головне тепер вона знала , що не одна хоче знову зустрітися.

До кінця дня обоє не знаходили собі місця. Герміона щось наговорила Джині про термінові справи старости на які вона йде , от тільки одяг підбирала так , наче там має бути присутній сам міністр магії. Джині дивилася на подругу з певною підозрою , але не хотіла нічого розпитувати , принаймні поки що.

У кімнаті слизеринців творився подібний хаос. Мелфой перевернув цілу шафу у пошуках ідеального одягу.

- Куди збираєшся? - запитав Забіні.

- На побачення ,- відповів блондин , чим викликав ноту зацікавленості в друзів.

- І хто твоя нова жертва? - втрутився Нот. Ця фраза викликала неприємну гримасу на обличчі Блейза. Він і так знав з ким сьогодні зустрічається Драко.

- Новоспечена сестра Забіні ,- відповів той ,- Побажайте мені гарного вечора.

З цими словами він схопив свою сумку і вийшов , залишивши Нота в невідомості.

На дах він прийшов перший , з надією на звичку ґрифіндорки запізнюватися. Він підготував все як хотів і чекав на свою компанію. Коли Герміона прийшла , то нервувала так наче здає екзамен. Він стояв обернений спиною , високий , стрункий , місячне світло додавало особливої білизни його платиновому волоссю. Вона вперше зрозуміла наскільки він гарний.

- Привіт ,- нарешті промовила дівчина. Він не відповівши нічого , розвернувся , потім наблизиться до дівчини і поцілував з такою ніжністю , що земля з під ніг старанно хотіла кудись зникнути.

- Привіт , - після цього відповів він. - цілий тиждень хотів це зробити. Лягай.

- Що??- шок на обличчі дівчини був красномовніший за всі слова. Мелфой не одразу зрозумів недолугість ситуації.

- Ні , ти не зрозуміла ,- поспішив виправдатися він ,- просто присядь на плед. Це сюрприз , тобі сподобається ,- Він почувався повним кретином.

- Не сумніваюся...

Поки дівчина сідала , Мелфой наклав захисні чари на вхід.

- Щоб ніхто нас не потривожив .

- Не сумніваюся... - повторилася ґрифіндорка. Вся ця ситуація була дивна і незвична. Але Герміона ніколи не тікала від дивного і незвичного. Присівши на плед вона відчула , що тут діють зігріваючі чари.

- Я наклав чари , щоб не було холодно ,- все це було якось дивно .

- Все продумано ,- засміялася вона.

- Послухай , це якась дурнувата ситуація ,- раптом почав хлопець ,- Я не з тих , хто звик до цієї сопливої романтики. Якщо ти прийшла поглузувати з мене , то тобі пора . Герміона піднялася , стала навпроти нього .

- Чесно - взагалі не знаю чого прийшла , чого від тебе можна очікувати , але.....але , - вона заспокоїла свій тон ,- точно знаю , що місце де я зараз хочу бути - тут. Хто не ризикує...

Він зробив крок до неї і знову поцілував , цього разу по іншому.

- І що в тебе за сюрприз? Після її питання хлопець трохи розслабився.

- Сідай , скоро розпочнеться.

Дівчина послухалася , чемно присіла на підготований плед. Він ліг біля неї і вказав рукою щоб вона теж лягла . Повагавшись хвилину , вона таки наважилася.

- І довго так лежати? -не втрималася грифіндорка.

- Ти можеш почекати ще пару хвилин?

- Гаразд , гаразд.

- Дивись ,- він вказав рукою на небо.

Герміона в захоплені просто відкрила рот. Вона не могла сказати і слова від побаченого. На небі раптово почали падати зірки , багато зірок.

- Це зорепад Персеїди , - пояснив хлопець ,- Тобі ж подобаються зорі?

- Це просто неймовірно! - з непідробним захватом вигукнула дівчина.

Зорепад тривав біля п'яти хвилин , п'яти дивовижних хвилин . Поки Герміона , не відводячи погляду з захопленими очима , дивилась на небо , Мелфой так само дивився на неї.

- Ти дуже гарна....коли щаслива.

Дівчина повернула свій погляд на нього .

- Всі гарні , коли щасливі ,- відповіла вона і потягнулася до його обличчя.

Кожен їх поцілунок був наповнений новими відчуттями .

Наступні тижні вони поводилися так , як належить закоханим , от тільки ці закохані старанно приховували свої стосунки , принаймні їм так здавалося. На уроках , при інших учнях вони вправно робили вигляд , що як і раніше терпіти не можуть одне одного , а як тільки випадала можливість побути наодинці , насолоджувалися власною компанією. Парочка з нетерпінням чекала свого спільного чергування . Раніше таку можливість вони б розглядали тільки під імперіо.

- Що плануєте робити ввечері ? - Герміона запитала у дівчат , поки збиралася на чергування. Цього разу вона вирішила таки послухати пораду Лаванди і одягала спідницю.

- У мене побачення ,- відповіла Лаванда.

- А ми з Джині будем їсти солодощі і обговорювати вас ,- показавши язика , сказала Парватті ,- так Джин?

- Ага , - лише махнула головою та.

- Все добре , ти якась сумна? - запитала Герміона.

- А от у тебе сьогодні на диво пречудовий настрій , навіть не дивлячись на те , що чергуєш ти з Мелфоєм ? -сказала з певним докором Джині .

-А що мені тепер не можна мати гарний настрій через нього? Так , у мене гарний настрій і навіть Мелфой його не зіпсує ,- сказала Герміона і пішла до дверей.

- Гарного чергування, - сказала ошелешено Лаванда.

- Дякую , а тобі гарного побачення.

Вона розуміла , що Джині про щось догадується , якщо ще не знає , і з нею обов'язково треба поговорити. Але сьогодні Герміону чекала трішки інша розмова , не менш важка. Вони зустрілися біля великого залу і перших пів години чемно патрулювали , майже не розмовляючи. Сьогодні вчителі на диво довго гуляли коридорами Гоґвортсу. В один момент Драко потягнув Герміону за руку , сховав її за великою колоною . Цього поцілунку вона чекала цілий день. Так само різко він відпустив її.

- Тепер можемо повертатися до чергування .

Ще пів години вони бродили школою чемно виконуючи свої обов'язки. Герміона ніяк не наважувалася почати розмову.

- Ти чув про зникнення маґлів ?- нарешті почала дівчина.

Вона помітила , як його плечі напружились на якусь мить. Він мовчав.

- Так , чув ,- нарешті відповів.

- А ще було якесь пограбування , щось дивне відбувається , чи не так? - вона не наважувалася спитати напряму про все , що її хвилює.

- І про це чув.

- Що ти про це думаєш?

Він дуже не хотів говорити з нею на цю тему , хоча давно було пора.

- Так , я дещо чув. Мати писала мені , що в Менор приходили аврори. Розпитували батька про колишні...справи ,- він пробував правильно підібрати слово , - навіть провели якийсь обшук. Але мати запевнила мене , що батько тут ні до чого і скоріше за все це якесь непорозуміння. Не зникнення маґлів ,- поспішив уточнити він ,- а плітки , що цим займаються послідовники сама знаєш кого. Вона не промовила ні слова , хотіла щоб він висказався. - З тобою все буде гаразд , я не дам нікому тебе образити ,- звернувся з ніжністю він до дівчини . Їй було приємно це чути , хоча вона сама вже давно могла захистити себе . Він став ближче до неї , взяв її руки в свої і нахилився , щоб поцілувати. Вона піднялася на носочки , щоб дотягнутися до його росту , губи наближалися в передчутті насолоди...

- Яка цікава картина!

Герміона в один момент завмерла , закрила очі і надіялася що це їй почулося , хоча вона вже знала що зараз доведеться непросто... Вона глянула на подругу , яка стояла трохи осторонь , склавши руки на грудях.

- Джин , я все поясню ,- сказала Герміона. Вона помітила , що Мелфой в той час не відпускав її руки , навіть навпаки - стиснув сильніше. Від цього стало трішки легше.

- Я все і так вже зрозуміла ,- відповіла Джині.

- Що ти зрозуміла ? - з відчаєм сказала Герміона. Вона відпустила руку Мелфоя , сказала щоб він пішов .

- Точно? - Герміона кивнула , - Я буду в кабінеті , раптом щось ,- сказав він і пішов.

- І коли ти хотіла мені розповісти про ось це? - вона показала рукою в сторону куди відправився слизеринець.

- Чесно- сьогодні , або завтра або ніколи ,- виправдовувалася Герміона ,- бо я не знала як про таке можна розповісти... тобі.

- Мені? - здивувалася Джині ,- Ти думаєш я монстр якийсь , що не може зрозуміти подругу?!

- Вибач , просто я не знала , я не уявляла як ти це можеш сприйняти , я і сама ще не дуже розумію як це сприймати , - дівчина вже не могла стримувати своїх сліз. Візлі підійшла ближче і присіла біля стіни , Герміона зробила теж саме.

- Я найгірша людина у світі ,- продовжувала виправдовуватися Герміона ,- я підвела усіх.

- Що ти мелеш ? - вигукнула здивовано Джині ,взявшись рукою за голову.

Герміона не менш шоковано подивилася на подругу.

- Це твоє життя і твій вибір , я звичайно бажала б , щоб ти зустрічалася краще з якимось чарівним тролем , ніж з цим... змієм. Герміона здивовано дивилася на подругу. Вона не очікувала таких слів.

- Ти не сердишся на мене? - тихо запитала Герміона.

- Ти навіть не уявляєш наскільки я сердита ,- відповіла та ,- але я люблю тебе і хочу щоб ти була щаслива. Я звичайно сумніваюся, що саме він зможе тебе зробити щасливою , але хоча б останні кілька тижнів ти сяєш.

- Але Рон , і Гаррі і решта?

- А що вони? Якось переживуть , думаю , можливо ,- Герміона посміхнулася від її слів. - Просто будь обережна , наскільки б я не любила тебе, йому я все одно не можу довіряти повністю.

Джині хотіла ще щось сказати , але Герміона кинулася на шию подрузі і міцно обійняла .

- Дякую тобі , я не заслуговую на таку подругу .

- О , ну звісно ні , я ж неперевершена ,- після цих слів Герміона ще міцніше обійняла подругу і вони удвох засміялися .

У кабінеті Мелфой не знаходив собі місця. Якщо ця Візлі все зіпсує , якщо налаштує Герміону проти нього ... Двері відчинилися і зайшла вона , заплакана , але усміхнена.

- Все гаразд? - він справді переймався за дівчину.

- Так , напевне ,- Герміона обійшла його і присіла на диван.

- Що сказала Візлі? - перепитав він .

- Побажала мені бути щасливою.

Це його справді здивувало. Він задумався чи його друзі відреагували б так само.

- Ти так і будеш там стояти ?

Він підійшов до неї і став на коліна , взяв її руки у свої.

- Все точно в порядку?

Герміона не відповіла нічого , лише подивилася на нього. Потім притягнула його для поцілунку. Мелфой відповів миттєво . Не відриваючи губи він сів на диван , посадивши Герміону собі на коліна . Дівчина задоволено посміхнулася. Поцілунки ставали все глибшими. Герміона підняла його сорочку та торкнулася грудей і торсу , Мелфой задоволено видихнув. В свою чергу він скинув з неї взуття , підтягнув ще ближче до себе і схопив її светр , щоб скинути , але потім завмер. Герміона помітила його вагання і німе запитання , тому в підтвердження свого наміру сама скинула надокучливий одяг. Поглянувши на її оголені груди він з новою силою впився в її губи . Однією рукою він гладив її спину , іншою ж пробував розстебнути свою сорочку. Помітивши це Герміона відірвала руки від його обличчя і сама розстебнула її , а потім потягнулася до пояса його штанів. Рукою вона відчула як сильно Мелфой її хоче . Це пробудило нові відчуття десь внизу живота. В цей момент він міцно обхопив її руками і положив на диван , сам опинився зверху неї. Скинув свою сорочку і штани. Герміона потягнулася до спідниці , щоб розстебнути , але його рука перехопила її.

- Залиш ,- сказав він.

Вона з хіттю в очах відвела свою руку від спідниці , торкнулася виступаючого місця на його боксерах. Він навалився на неї ще з більшою пристрастю , почав цілувати шию , знаючи , що на завтра там будуть сліди , його сліди. Звільнив її груди від такого зайвого бюстгальтера . Одну мить він просто дивився на неї , насолоджувався цим виглядом , а потім ніжно огорнув її сосок своїми губами. Від цього руху Герміона застогнала і вигнулася під ним. Він відірвав одну руку від її грудей і опустив в низ , під спідницю. Заліз в її трусики і відчув яка вона мокра , мокра від нього , мокра для нього... Рукою він торкнувся заповітного місця , від чого Герміона врізалася міцніше нігтями в його спину.

- Драко! - вирвався приглушений стогін з її губ. Це ніби барабаном відбилося в його голові. Ще ніхто не промовляв його імені так...

Він подивився на неї уважно , не відриваючи руки від джерела її насолоди. Який же він був ідіот коли вважав , що його збуджує вигляд роздратованої Герміони , такий її вигляд просто зводив його з розуму. Коли дівчина була вже на межі , він різко забрав руку. Вона розкрила очі з певним розчаруванням.

- Сподобалося ?

Поки вона відходила від шоку , Драко вхопив свою паличку , наклав протизаплідне закляття. Іншою рукою він стягнув з дівчини трусики і посадив на себе.

- А тепер продовжимо ,- від єхидної посмішки на його обличчі , метелики в животі Герміони просто знепритомніли... Він витягнув свій пеніс з боксерів. Герміона помітивши це сама піднялася , а потім повільно опустилася на нього , що викликало приглушений стогін в обох. Мелфой знову торкнувся її губ , з неймовірною силою , паралельно збільшуючи ритм їхніх рухів. Герміона вже не могла стримувати своїх емоцій , але ще не могла розслабитися на повну .

- Постогни для мене ,- наче з мольбою промовив Мелфой і продовжив заціловувати її шию. Це стало наче важілем для дівчини. Вона більше не стримувалася , що приводило Мелфоя в екстаз . Він відчув що кінець скоро. Її ніжні стогони в поєднанні з прекрасними грудьми просто перед його обличчям...Дивно , що він не кінчив ще собі у штани... Він знову повернув руку на клітор Герміони , що викликало в неї нову порцію задоволення. Вона теж відчувала , що довго так не витримає . Він трохи сповільнив темп , щоб довести свою партнерку. Ще декілька вправних рухів пальцем і він відчув , як дівчиною пробіг струм , вона вмить зм'якла і опустилася всім тілом на нього. Не чекаючи довго , він знову пришвидшив темп всередині неї і після кількох товчків і кількох вигуків йому на вухо він відчув , як насолода протікає і його тілом. Змучені і задоволенні вони ще з хвилину посиділи мовчки. Потім Герміона підвелася і сором'язливо почала одягатися. Мелфой встав за її спиною і ніжно поцілував в шию. Взяв паличку і прибрав , потім почав різко одягатися. Було схоже на те , що він збирається йти.

- Ти йдеш?- -дивним тоном запитала дівчина. Він здивовано подивився на свої руки.

- Я ...ні . Просто подумав , що ти не захочеш тут залишатися.

- А чому б і ні ,- знищивши плечима , відповіла вона.

- Це буде щось нове ,- чесно зізнався хлопець .

- Якщо ти не хочеш , ми можемо розійтися. Все було схоже на якесь непорозуміння . Нарешті Мелфой взяв ініціативу на себе. Він підійшов до неї , знову поцілував.

- Я хочу бути з тобою цю ніч і наступні також.

- В шафі є плед ,- лише сказала дівчина.

- Чудово.

- Диван розкладається , його вибирав Забіні ,- знову додала вона.

- Який передбачливий ,- засміявся блондин і потягнув Герміону на себе ,- Ходи сюди.

Вони пробули в кабінеті до ранку , майже не розмовляючи , зате багато обіймаючись. Під ранок Герміона заснула , а Мелфой так і не зміг. Він не міг повірити , що це не сон і справді біля нього зараз ця сама всезнайка Ґрейнджер. Вона прокинулася від перших променів сонця , спочатку задумавшись де знаходиться. Потім пригадала події минулої ночі. Вона явно не сподівалася, що це чергування пройде так ... плідно .

- Доброго ранку ,- сказав знайомий голос.

- Я заснула.

- Я помітив ,- з посмішкою відповів він ,- нам пора повертатися , скоро світанок.

- Так , але треба все тут прибрати , щоб Забіні не помітив , а то він не залишить мене в спокої розпитуючи " чи достатньо комфортний диван він вибрав?",- останні слова були сказані з явною манерою мулата , що викликало в Драко усмішку.

- Я і уявити не можу , як ви двоє так здружилися ,- сказав він .

- Якщо будеш гарним хлопчиком колись розповім.

- Якось переживу таку втрату , але залишуся краще поганим ,- з цими словами він підійшов до неї , підняв , посадив на стіл і міцно поцілував. Тілом дівчини пробіглися сотні мурашок.

Поверталися до своїх кімнат вони нарізно , стараючись нікого не зустріти.

- О , наша принцеса повернулася ,- сказав сонний Нот ,- як пройшло побачення?

- Краще ніж у тебе з рукою ,- він схопив рушник і пішов в душ. Швидко освіжившись , він ліг спати , навіть проспав два уроки. Перед сном помітив , що Забіні не сказав жодного коментаря.

Герміону у її кімнаті чекали більші допити.

- Ти що цілу ніч не спала , щоб мене дочекатися ?- запитала вона Джині , коли помітила , що та не спить. Добре , що хоч Лаванда і Парватті спали. Джині нічого не сказала. Герміона швидко переоділася і залізла під ковдру. Раптом руденька швидко зіскочила з свого ліжка і залізла до Герміони.

- Розказуй ,- лише сказала вона - Що саме? - хоча вона і так знала , що хоче почути подруга. - Все. - Все... чудово. Я спати ,- сказала Герміона і залізла сильніше під ковдру. - Я хочу більше чути ,- така відповідь явно не задовольнила Джині , вона спробувала розрухати подругу , але та не піддавалася. - Ну гаразд ,- здалася вона ,- ну хоч скажи який у нього? - запитала вона Герміону. Після цих слів отримала подушкою в голову і нарешті пішла до себе. На сніданок ґрифіндорка йшла сонна і втомлена. Вона кинула погляд на сусідній стіл і помітила , що його там нема . - Можеш не шукати , він ще спить , мабуть нічка пройшла чудово. Блейз наздогнав Герміону біля її місця , в його голосі вона почула ноти ревнощів. От тільки ревнує він її чи його , вона поки не знала.

Розділ 17

Школою стали ходити чутки про дивний зв'язок ґрифіндорки з слизеринцем. Але ніхто не міг в це повірити. Герміона з Мелфоєм старанно приховували ці стосунки. Обоє не хотіли зайвого розголосу. Лише Забіні і Джині про це знали.

Зранку Герміоні треба було зайти в кабінет , забрати списки учнів . Джині готувалася до тренування , але пішла з нею. Вони були не самі хто туди прийшов. Герміона стояла біля стола , рилася в своїх паперах , а Джині стояла біля дивана , коли в кабінет зайшли слизеринці. Вони не були на самоті декілька днів , декілька довгих днів. Перші секунди всі лише уважно роздивлялися одне одного , потім Мелфой направився до Герміони , незважаючи на інших , обняв її і поцілував. Дівчина не очікувала такого прояву перед друзями , але відповіла йому. Джині в цей момент фиркнула, а Блейз штовхнув її ліктем.

- Може і ми спробуємо? - він склав губи у вигляді поцілунку і потягнувся до неї.

- Підійдеш до мене хоч на сантиметр ближче і недорахуєшся своїх зубів ,- кулак перед його носом був доказом її слів . Раптом стукіт у вікно переключив увагу всіх присутніх. Це був чорний філін , що старанно намагався привернути до себе увагу. Драко впізнав свого птаха. Він відчинив вікно і забрав у нього листа , що був запечатаний фамільним гербом. " Це лист від мами " - одразу подумав хлопець. Вона вже давно не писала йому , тому це ще більше його стривожило.

- Все гаразд ? - запитала Герміона .

- Так , це від мами , потім прочитаю .

- Та ні , читай вже , ми з Джині все одно вже йдемо.

Герміона на прощання поцілувала хлопця у щоку , помітивши при цьому його занепокоєння. Попрощалася з Блейзом і вони пішли.

- Що там, друзяко ? - перепитав Блейз .

Мелфой розкрив листа і почав уважно вчитуватися. Мулат мовчки чекав відповіді. Дочитавши до кінця він лише вилаявся.

- Я їду додому , - все що сказав блондин і вийшов з кабінету. Блейз наздогнав його уже в коридорі

- Ти куди?

- До директорки .

- Але що сталося , поясни? - вимагав Забіні .

- Тебе це не стосується ,- грубо відповів блондин і направився в сторону директорського кабінету . На уроках він так і не з'явився.

- Де Мелфой? - Герміона підійшла до Забіні після уроків.

- Запитай у нього сама ,- вказав він рукою в сторону ,- і перекажи йому , що він козел .

- Ти в поряд...?

- Нам треба поговорити ,- він сказав це різко і одразу направився в сторону кабінету.

Дівчина напружилася , але поспішила за ним. В кабінеті він ходив з місця на місце . Вона хотіла підійти до нього.

- Сядь на диван ,- промовив це наче не своїм голосом. Він вказав рукою і дівчина чемно послухалася. Він мовчав , а вона не наважувалася говорити перша. - Між нами ... все ... скінчено ,- кожне слово ніби вироком пролунало в її голові.

- Що ?- лише шоковано промовила Герміона.

- Між нами все скінчено ,- знову повторив він , навіть не дивлячись на неї.

- Ні , це я почула. Чого це раптом?

- Раптом? - повторив він. - Ти думала , що ми будем жити довго і щасливо і помрем в один день? - в його голосі вона почула відголос колишнього Мелфоя і це боляче відбилося десь в районі грудей.

- Ні , не думала , знала що з тобою це неможливо ,- вона теж вирішила захищатися ,- Ти знову натягуєш маску холоднокровності , от тільки я не розумію для чого .

- Я залишаю Гоґвортс.

- Але чому?

- У мене справи і тут мене нічого не тримає. Після цих слів він пішов.

Герміона не знала скільки часу тут просиділа поки не прийшли Джині і Блейз.

- Ей , все гаразд? - Джині підійшла і присіла біля ніг Герміони. Блейз залишився біля входу.

- Він поїхав ,- сказав мулат ,- нічого не сказав , зібрав речі і поїхав. Знаю лише , що це було після листа з дому .

- Мене це не хвилює ,- твердо сказала Герміона, встала , поправила спідницю і направилася до виходу ,- у мене чергування.

Після цих слів вона впевнено направилася в гуртожиток ґрифіндору. Так минуло майже два тижні. Герміона робила вигляд , що все добре: ходила на уроки , чергувала , завдання виконувала на автоматі. Тільки друзі бачили , що це не так. Джині навіть з Блейзом перестала сваритися , коли побачила , як він піклується про Герміону.

За тиждень до Нового року весь магічний світ шокували перші сторінки "Щоденного вісника"- "Колишній смертежер разом зі своїм юним нащадком підозрюються у скоєні нових злочинів проти маґлівського і магічного світу", "Сім'я Мелфой знову у центрі скандалу , чи варто магічному світу непокоїтися ?" " Викрадення маґлів продовжується, нові подробиці скандалу". Джині знайшла подругу на даху. Герміона тримала в руках газету , а на очах були сльози.

- Я дурепа...

- Що ? Ні , сонечко. Хто-хто , а ти точно не дурепа. Це він ідіот , якщо посмів втратити тебе .

- Ага , і не забувай про " нові подробиці скандалу за участі колишнього смертежера " ,- дівчина процитувала рядок однієї з статей.

- Міністерство вже їх розшукує. Все владнається. Можливо це якась помилка.

- Ти сама в це віриш? Ходімо , потрібно збирати речі.

Починалися зимові канікули. Дівчата відправлялися на площу Ґримо. От тільки думками Герміона була далеко. Поки в Гоґвортсі починалася передсвяткова метушня , на іншому боці країни Драко знову був вплутаний в темну історію.

- Ходімо ,- квапив Мелфой старший свого сина ,- у нас збори. Ти ж не хочеш їх змусити чекати нас?

- Ні , не хочу ,- лише відповів Драко і попрямував за батьком. Знову ці відчуття: зради , ненависті і спустошення. Знову батько повторює свої помилки , знову вирішує за Драко. Але цього разу він сам скерує свою долю.

- Герміоно , ти тут? - Гаррі намагався достукатися до подруги уже з хвилину.

- Аа , що? А , так я тут. Вибач. Що робити?

- Ну можеш гірлянди повісити...- хлопець бачив - щось не гаразд , і навіть розповідь Джині , що вона переймається зниклими маґлали його не переконала , він занадто добре знав свою подругу. Але вирішив дати їй час.

На площі Гримо було шумно і людно , як не бувало вже давно. Всі готувалися зустріти Новий рік. З каміну вийшов Рон , тримаючи перед собою гору різних страв , які передала місіс Візлі.

- Може мені хтось допоможе? Ау!!

- Вже іду ,- Невіл допоміг Ронові все це розкласти.

- Ти ще більше всього не міг принести?

- Наступного разу , сестричко , підеш сама , - він підійшов до неї і вдарив по носі ,- Мама хотіла впихнути мені ще декілька таць , але я вчасно заліз у камін. Привіт всім! Як у вас тут гарно.

Нарешті всі повернулися до своїх справ . Рон допомагав Невілу прикрашати ялинку , коли побачив як Герміона йде з кімнати.

- Впораєшся сам? - сказав він Невілу ,- Я зараз повернуся.

Той лише кивнув і Рон побіг за Герміоною. Знайшов він її в колишній кімнаті Реґулуса. Він ніколи не розумів , чому вона обрала собі саме цю кімнату , адже в будинку було багато кращих .

- Привіт ,- він легенько постукав і привітався ,- Можна я зайду ?

- Взагалі-то ти вже зайшов. Герміона сиділа на підвіконні і дивилася десь у далечінь ,- Вибач. Звісно заходь. Я рада тебе бачити.

- Щось не схоже . Хлопець взяв стілець , розвернув спинкою до Герміони і сів біля неї. - Немає новорічного настрою? Чи знову через екзамени хвилюєшся ? Герміона подивилася на нього , але коли побачила , що він жартує лише посміхнулася.

- Ні , не через екзамени.

- Через хлопця? Хочеш я дам йому в пику?

- Ні , не хочу ,- Герміона стукнула його по голові ,- точніше не через хлопця .

Було дивно обговорювати таке з Роном. Вона не знала чи є у нього хтось і чи був після неї .

- Все гаразд , сьогодні свято і я не хочу псувати всім настрій .

Рон ще хотів щось сказати , але у дверях з'явилася Джині.

- Ось ви де. Усе готово , ходімо , а то пропустите свято. Все гаразд?

- Так ,- Рон взяв Герміону за руку .- Ходімо , я дуже голодний .

Дівчата закотили очі і засміялися .

- Ти завжди голодний ,- сказали вони в унісон і всі троє залилися сміхом.

Унизу і справді все було готове: ялинка вбрана , кімната прикрашена , стіл накритий , друзі усміхнені. Від цього Герміоні стало трохи тепліше всередині . Решту вечора дівчина проводила час з друзями . Всі їли , пили , танцювали , веселилися. Дівчина справді почувала себе добре . Новорічна ніч проходила чудово , майже. Трохи за північ в двері хтось подзвонив .

- Я відкрию ,- сказав Гаррі , схоже його це не сильно здивувало. Було чути як він з кимось розмовляє , а потім двері зачиняються. Гаррі повернувся , а за ним до кімнати зайшов Блейз.

- З Новим роком ! - він підніс в руці бутилку вогняного віскі ,- Коли шок пройде треба відповісти " і тебе з Новим роком , Блейзе!"

- І тебе з Новим роком, Блейзе ! - Луна перша повернулася до реальності.

- Вибачте за запізнення.

- Я вчора зустрів Блейза в міністерстві і запросив приєднатися до нас ,- пояснив Гаррі .

- Я не зміг відмовити.

- Ну то приєднуйся ,- нарешті сказала Джині. - Знайди собі місце.

В цей момент Герміона з Анджеліною вернулися з кухні.

- З Новим роком ,- сказав Блейз.

- З Новим роком ,- відповіла дівчина і міцно обійняла мулата.

- Що тут відбувається? - трохи роздратовано запитав Рон .

- Потім поясню , все в порядку ,- сказав Гаррі ,- всі за стіл , вечірка продовжується!

Блейз сів біля Герміони.

- Все добре ,- стверджувально сказав Забіні взяв її за руку . Герміона здивовано на нього глянула , але нічого не сказала.

- Час для подарунків! - викрикнула Джині.

- Обожнюю подарунки ,- протираючи руки сказав Блейз.

- От тільки ми не знали , що ти прийдеш , тому і подарунок для тебе не підготували ,- сказав Рон .

- Трохи не так ,- втрутилася Джині ,- Гаррі сказав , що ти прийдеш тому я тобі дещо купила. Це дрібничка. Джині вручила йому коробку в якій був іменний записник і зачарована ручка.

- Супер ,- сказав Блейз. У мене теж дещо є. Герміона - це тобі ,- він протягнув дівчині невелику коробочку ,- Відкриєш?

- Так, звісно. Відкривши її дівчина побачила там кольє з невеликою підвіскою з дивовижної краси каменем кольору нічного неба з десятками блискучих вкраплень, що схожі на ...

- Камінь схожий на зорепад ,- сказала Луна , що сиділа поруч .

- Зорепад ,- тихо промовила Герміона і подивилася на Забіні. В його мовчазному погляді вона прочитала відповідь на своє запитання.

- Гарненьке . Одягнеш ?

Герміона не помітила хто це сказав , вона не помітила як Луна допомогла їй його одягнути , як друзі і далі розбирали свої подарунки...Світ зупинився для неї в цей момент.

Розділ 18

Світ зупинився для нього в цей момент. Коли влада захоплює з середини і відчуття вседозволеності поглинає , важко оцінити правильність своїх вчинків. Роки батькових настанов про чистоту крові не пройшли безслідно. Він справді думав , що всі його переконання залишилися там , в далекому травні. Стоячи сьогодні тут , поруч з батьком і його поплічниками він чітко усвідомлював правильність свого вибору. Це була не перша бруднокровка в стінах цього Менора , але коли він побачив ці кучері світ на мить зупинився. Він не знав для чого саме їм потрібні всі полонені. Знав лише , що це частина якогось закляття. Родольфус Лестрандж тримав все в таємниці навіть від поплічників темного лорда. Але Драко був переконаний - скоро станеться щось жахливе і він буде в центрі цього .

Герміону зранку розбудив Гаррі , який бігав по квартирі.

- Що сталося? ,- сонна Герміона глянула на годинник - 5 ранку. - Гаррі ! Що трапилося ?

- Ґрінґотс обікрали ,- друг нарешті звернув на неї увагу , - Не тільки його , було пограбовано одразу декілька магічних сховищ .

- Що було у цих сховищах ? - Поки не знаю, ми з Роном відправляємося у аврорат ,- Гаррі мав дуже стривожений вигляд ,- До пограбування причетні колишні смертежери , Мелфой з ними , обидва Мелфої.

Гаррі стрибнув у камін і вмить зник. Герміона у відчаї присіла на сходинку . Джині сіла біля неї і обійняла. Всі надії , що Герміона побудувала собі за цей тиждень вмить розвалилися - він був серед них , він обрав свою сторону.

- Потрібно щось зробити ,- Герміона піднялася і направилася на кухню. Джині поспішила за нею.

- Але що ми можемо , цим вже займається міністерство.

- Потрібно дізнатися що саме викрадено і для чого це може знадобитися . Ще потрібна інформація про всі зниклих за останній період. Герміона була схожа на одержиму , але Джині знала - вона права , після всього що вони пройшли , вони можуть допомогти розібратися з цим. Білл передав Джині , таємно , інформацію про пограбування в Ґрінґотсі , а Невіл допоміг впорядкувати інформацію про зниклих. Коли Гаррі і Рон повернулися пізно увечері на Ґримо повним ходом працювала команда детективів.

- Що тут відбувається ? - запитав Рон .

- Що ви знаєте про сьогоднішні пограбування? Що саме викрадено?- Герміона майже накинулася на хлопців .

- Це таємна інформація , взагалі-то ,- Рон склав руки на грудях.

- Взагалі-то , нас не допустили до повної справи ,- сказав з відчаєм Гаррі.

- Так і думала , але хоча б щось ви знаєте? - не зупинялася дівчина.

- Так знаємо ,- сказав в тому ж тоні Рон .

- Знаємо ,- продовжив Гаррі ,- знаємо , що було викрадено п'ять різних магічних артефактів. Також знаємо що смертежери , чи те що від них залишилося , були помічені на чорному ринку у пошуках декількох заборонених настоїв.

- Мені потрібно знати , що саме це за настої.

- Я знаю , у мене є список ,- Рон витяг з кишені акуратно складений аркуш ,- Що? Білл заходив сьогодні , пояснив про вашу маніакальну справу , то ж я вирішив трохи розпитати , мій відділ займається цією справою , і дістав це . Він протягнув Герміоні аркуш. Дівчина уважно вчитувалася , щось розмірковувала , а потім присіла з відчаєм.

- Що це таке , ти ж зрозуміла ? ,- запитав Невіл.

- Я здогадуюся - це схоже на стародавнє заклинання , його дія непередбачувана якщо воно не правильно приготоване. Це не тільки суміш різних настоїв і трав. Тут потрібні інші магічні складники .

- І які ж? - запитав Рон .

- Я не пам'ятаю точно. Щось про кров трьох негідних . Це старе заклинання , про нього не так легко знайти інформацію.

- То звідки ти про нього знаєш ? - знову запитав Рон.

- Прочитала на дозвіллі ще на 3 курсі .

- Хто б сумнівався , знаю я твоє "читання на дозвіллі".

- Цю інформацію треба повідомити в відділ розслідувань , вони працюють повільніше ніж наша Герміона.

Гаррі був правий . Коли вони з Роном повернулися у міністерство ніхто ще не здогадався про це заклинання. Вони не могли розповісти , що розслідуванням займаються школярі , але їм вдалося вивідати решту інформації. З цим Гаррі повернувся на Ґримо , а Рон залишився у відділі .

- Тут детальний опис зниклих артефактів ,- він показав Герміоні папку , яку вдалося зібрати ,- Ти не зобов'язана цим займатися , в міністерстві є команда яка відповідає за це розслідування.

- Так , я знаю ,- Герміона глянула на Джині ,- Але для мене це особиста справа.

- Не зрозумів.

- Вибач , я колись тобі розповім , просто не зараз.

- Я знайшла ,- після декількох годин монотонної роботи з пошуку інформації в різних книгах , Герміона дещо дізналася.

- Що саме ?- запитав сонний Гаррі.

- Кров трьох негідних.

- Ти про це вже говорила.

- Ні , ти не розумієш. Ось навіщо ці викрадення . Всі хто зник були з різних прошарків магічного світу , але всі були негідні .

- Тобто?- Гаррі і досі не розумів.

- Перші зниклі були маґли , але дитина була чарівником , тобто бруднокровка. Далі зникла сім'я простих маґлів , явно не гідних в очах тих навіжених

. - А решта? - додав Гаррі , -Вони ж були чарівниками.

- Так , але дитина була сквібом.

- Теж не надто шанована особистість серед чистокровних маразматиків ,- додала Джині.

- Отже для цього заклинання потрібна їхня кров. Але чому так багато часу пройшло між різними викраденнями?

- Тому що кров додається поступово , це тривалий процес. Але результат вартий того.

- І який саме результат? - запитала Джині.

- Безмежна сила . Є лише декілька згадок про це заклинання . І всі хто його таки створив в результаті ставали страшними монстрами , яких вдалося зупинити лише ціною великих жертв.

- Отже Мелфой хоче цю владу собі , чи він просто пішак в чиїсь грі?

- Не знаю ,- на очі Герміони навернулися сльози ,- але ми повинні їх зупинити.

- Мені потрібно в міністерство. Я передам цю інформацію і розвідаю , що вдалося дізнатися їм. До речі Кінґслі догадується , що я не сам до цього допетрав.

Після цього Гаррі зник у камінні.

Канікули вже закінчувалися , але Герміона , як і решта, поки що не збиралися повертатися до школи. У них були справи важливіші.

- Герміоно !- Джині тихенько розбудила дівчину , яка заснула на стосі книг і документів ,- Сонечко , тобі потрібно відпочити.

- Зі мною все добре ,- сказала сонна Герміона ,- Я тут дещо шукала.

Вона почала перебирати папірці і книжки , вони впали і розсипалися підлогою . Герміона стала гарячково їх збирати. Джині присіла навпроти неї і взяла її руки в свої.

- Тобі потрібно відпочити ,- ще раз повторила вона ,- Ти виснажуєш себе .

- Тут щось не так , розумієш , з ним щось не так . Джині зрозуміла про кого йде мова. - Це кольє ,- вона покрутила на шиї прекрасний чорний камінь ,- це не подарунок Блейза , це від нього.

- Я здогадалася , люба. Якщо це так ми все з'ясуємо , але тобі треба виспатися.

Вона підняла подругу за руку і допомогла дістатися кімнати. Герміона прокинулася не розуміючи як опинилася тут , яка зараз година і взагалі який зараз день. В будинку було тихо , за вікном світало. Вона тихо вилізла з під ковдри і направилася в душ . Коли вона спустилася на кухню Джині вже хазяйнувала там.

- Доброго ранку .

- Доброго , як самопочуття , ти виспалася ?

- Скільки я спала ?

- Чесно? Майже добу.

- Добу ?? Як справи у міністерстві? Джині зупинилася на секунду.

- Нічого нового , якщо чесно , вони не просунулися в розслідуванні далеко. Гаррі підозрює , що хтось в міністерстві навмисне гальмує цю справу. Мені треба сьогодні заскочити в Нору , мама просила , Гаррі з Роном повернуться лише пізно ввечері. Ходімо зі мною , мама буде рада.

- Ні , передавай мамі привіт , але я залишуся тут. Не переймайся так за мене , я не пропаду.

Як тільки Джині пішла Герміона повернулася до своїх матеріалів . Щось не сходилося , чогось не вистачає. Але вона не могла зрозуміти чого : щось не так з магічними артефактами , одного бракує. Вона не знала скільки часу просиділа над справою , коли здригнулася від несподіваного шуму - у вікно стукала сова . Герміона не впізнала її , але одразу ж підійшла і відкрила вікно. У неї було погане передчуття. Давши сові смаколик , вона взяла лист і повернулася за робочий стіл. Герміона уважно вчитувалася в слова , не могла повірити написаному. Вона взяла чистий аркуш написала там декілька фраз , зібрала речі , взяла паличку і покинула будинок. У вечері коли повернулися хлопці в будинку було пусто. Незадовго повернулася Джині.

- А де Герміона? - стривожено запитала вона.

- Ми думали вона з тобою пішла в Нору.

- Ні , вона не захотіла ,- Джині кинула свої речі на підлогу і підійшла до гори , за якою працювала подруга ,- Щось не так. Тут записка :" я знаю де останній артефакт , його сьогодні спробують викрасти , повідомте в міністерство " і адреса. Гаррі вона ж не наробить дурниць?

- Це ж Герміона. Боюсь вона вже їх наробила. Джині , ти йди до Кінґслі , сьогодні чергує Персі , він тобі допоможе ,- Джині не хотіла сперечатися з хлопцем , хоч і не розуміла чому вона не може піти з ним ,- Передай йому адресу і розкажи все , що знаєш.

- А ви? - хоча вона і так вже знала відповідь.- Гаррі будьте обережні.

- Взагалі-то твій брат також йде туди ,- Рон намагався розрядити напруження , але вийшло не дуже. Джині підійшла , обійняла і його і швидко зникла в каміні. На обличчі дівчини читалася тривога.

Поки хлопці збирали деякі речі і чим швидше поспішали на допомогу подрузі , з іншої сторони Лондона Герміона заходи в " Музей архітектури і мистецтва магічного світу ". Вона розуміла - йти сюди самій це самогубство , єдина надія на те , що Рон і Гаррі приєднаються до неї . Але чекати вона не могла . Герміона знала який саме артефакт шукати і надіялася лише на те , що вона прийшла сюди перша. Завернувши за ріг вона різко зупинилася - вони були вже тут , він був вже тут. Вона виставила свою паличку і вже продумала план нападу , коли хтось схопив її ззаду і закрив рот рукою.

- Тихо ,- це був Рон , Герміона видихнула ,- ти зовсім збожеволіла?

- Я знала , що ви прийдете вчасно.

- Знала вона , а якби ми прийшли пізніше ,- голос Гаррі звучав розлючено.

- Але ж ви тут...

- Що там відбувається ?

- Я думаю , що вони хочуть забрати останній артефакт і саме тут закінчити заклинання.

- Але звідки ти про це дізналася?

- Здогадалася , я ж розумна ,- відповіла вона , але хлопці схоже не повірили.

- Скільки їх там ? - Лише шестеро , принаймі я більше не бачила. Але тут Мелфой , Мелфої , і Лестрандж. Схоже що саме він командує рештою.Коли я прийшла , то вони вже знімали захист з останнього артефакту. Я думаю у нас мало часу .

- Треба дочекатися підкріплення ,- сказав Рон.

- У нас немає часу ,- повторила дівчина ,- треба їх відволікти і знищити інгредієнти. Я думаю вони в тому ящику ,- вона вказала на невелику скриню , що стояла осторонь, схоже саме Драко її охороняв.

Гаррі помітив шостого учасника цієї компанії - це був один з працівників міністерства , отже він був правий - хтось справді гальмує це розслідування , от чому в міністерстві не надто ним переймаються . Друзі вирішили діяти , з надією що Джині вже розповіла все у міністерстві.

- Найбільша наша надія це ефект несподіванки , нас менше , але якщо ми знешкодимо їх раптово у нас буде шанс ,- Гаррі вправно розподіляв команди і Герміона переконалася , що він буде справжнім аврором .

Вони розділилися , кожен мав знешкодити двох. Рон мав знезброїти двох смертежерів , які стояли біля останього артефакту. Гаррі - Лестранджа і старшого Мелфоя . Герміоні дістався працівник міністерства і Драко. Експеліаомус , ґлаціус , закляктус , звязатус , петрифікус тоталус - заклинання полетіли в сторону злодіїв , але вони миттю зреагували і встигли відправити в сторону грифіндорців декілька у відповідь.

- Протеґо ,- викрикнула Герміона , захищаючи Рона від редукто .

- Бісові сопляки , ви все зіпсували , знову ,- захлинався у своїй ненависті Луціус.

- Вмій програвати ,- відповів Рон.

Перед ними на колінах сиділи троє противників , інші троє були знерухомлені і непритомні .

- Що Мелфой , знову захотілося до дементорів ? Ще й синочка притягнув ,- Рон фиркнула дивлячись на нього.

- Будь ласка , Рон , помовч.

- Як ви сопляки дізналися про це , самі точно не могли ?

- А як ви змогли проникнути у міністерство? - Поттер вказав рукою на непритомного працівника міністерства.

- Ти думаєш він такий один , нас багато і ми всюди ,- слова Лестранджа були наповнені ненависті.

- Коли ж ви вже заспокоїтеся фанатики божевільні ?

В цей момент один з непритомних смертежерів тихо підвівся і кинувся на Рона , у якого були всі захоплені палички. Він повалив його на землю , вихопив три палички і кинув їх в сторону полонених . Гаррі знешкодив Лестранджа , але обоє Мелфоїв вхопили собі палички. Луціус направив свою на Герміону , а Драко свою - на Луціуса.

- Опусти паличку тату, все скінчено.

- Що..., Драко , що відбувається ?

- Опусти свою паличку ,- повторив хлопець.

Гаррі допоміг Ронові впоратися з його нападником. Вони теж направили свої палички на Мелфоя старшого. Рон не міг зрозуміти , що відбувається , а от до Гаррі здається все дійшло.

- Ти ниций зрадник , ти станеш на захист цієї бруднокровка , а не свого батька.

- Батька? Тебе ніколи не хвилювало батьківство. Лише влада і визнання. Ти готовий був пожертвувати сім'єю , знову , заради цього божевілля. Луціус хотів скористатися паличкою , направленою на дівчину . Рон кинувся щоб прикрити Герміону.

- Експеліармус! - Драко випередив батька і з його рук вилетіла паличка.

В цей момент до зали увірвалося декілька аврорів.

- Як вчасно ,- сказав Рон ,- ви не могли ще трохи затриматися.

- У нас виникли проблеми ззовні , вони були тут не самі.

- Заарештуйте їх усіх ,- до зали увійшов Кінґслі.

- Ні , не усіх ,- втрутилася Герміона.

- Слухаю , міс Ґрейнджер ,- міністр уважно дивився на дівчину.

- Розумієте ...,- почала вона.

- Сер ,- втрутився Поттер ,- Драко Мелфой допоміг нам у цій справі. Герміона уважно дивилася на свого друга і чекала подальших слів. - Він не винен.

- Якщо ви так кажете , добре . Залиште хлопця , потім з ним розберемося. Під вашу відповідальність ,- він вказав рукою на Гаррі і Рона.

- Що , я за цього відповідати не буду , що це взагалі таке було?

- Заспокойся ,- Поттер потягнув його до виходу ,- я тобі все поясню , напевне.

Герміона підбігла до Драко і міцно обійняла. Рон в шоковому стані почав показувати на них руками , ніби сталося щось надзвичайне і страшне водночас.

- Та я бачу , що ти тикаєш ,- Гаррі стукнув Рона по руках і виштовхав з зали. - Я ж сказав - потім поясню , або вона пояснить.

- Привіт ,- сказав нарешті Драко , не відриваючись з обіймів .

- Привіт ,- сказала вона.

- Я маю тоді все пояснити , мабуть

. - Ходімо звідси , потім поясниш.

Коли вони вийшли на двір , Гаррі підійшов до них . - На сьогодні ти вільний , я за тебе ручаюся , але завтра ми всі повинні з'явитися в Кінґслі , щоб пояснити все , що сьогодні відбулося .

- І не тільки сьогодні , судячи з всього ,- Рон досі не міг зрозуміти всього що відбулося і чекав на пояснення.

- Ми йдемо на Ґримо ,- скомандував Поттер.

- Це вже без мене ,- Мелфой спробував відмовитися .

- Ти також ідеш , ти маєш багато що пояснити . Я не хочу завтра виглядати ідіотом перед міністром.

- Чому тільки завтра? - Мелфой не зміг змовчати , за що отримав стусана від Герміони. Заради неї він готовий був підкоритися шрамоголовому. Тим більше , що пояснювати доведеться багато , особливо їй.

Розділ 19

До Ґримо всі добиралися в повній тиші. Всі слова наче вивітрилися. В будинку було на диво шумно. Джині з кимось сильно сперечалася. Зайшовши до кімнати Гаррі побачив Блейза. І не дивно , що стало так шумно.

- Гаррі! - Невіл перший побачив Гаррі , потім Рона , Герміону і Мелфоя.

Його явно ніхто не очікував тут побачити, навіть Забіні був трохи шокований .

- А цей що тут робить ?- запитала Джині вказавши пальцем на блондина. Але побачивши, що Герміона тримає його за руку заспокоїлася.

- Я б теж хотів знати ,- пройшовши біля сестри сказав Рон і сів на диван.- А цей , що тут робить? - вказав він на Блейза ,- Що за зборище зміїв?

- Напевно я маю все пояснити ,- нарешті втрутився Мелфой. Він розповів про плани Лестранджа , про те де тримають полонених , про його соратників , про те як сам був у це вплутаний . Гаррі все занотував , щоб мати з чим звітувати.

- А як Герміона дізналася про розташування останнього артефакту?

- Я написав листа , але чітко просив самій у це вплутуватися.

- Знав кого просити ,- фиркнув Блейз. Герміона дістала з стопки паперів листа і передала його Гаррі.

- Гаразд , думаю на сьогодні досить .

- Ні, не досить ,- втрутився Рон ,-Може мені тепер нарешті хтось пояснить з якого дива ось цей ,- вказав він на Мелфоя ,- надсилає тобі такі листи ?

Герміона хотіла щось сказати , але першим заговорив Мелфой.

- Я знав, що ти тугодум , але ж не настільки.

- Що ти сказав? - Рон став навпроти слизеринця , вигляд мав роздратований.

- Досить ,- Герміона встала між хлопцями .

- Можна хоча б сьогодні без твоїх в'їдливих коментарів? - сказала вона Драко і повернулася до Рона. - Рон , я хотіла розповісти , але думала що історія ця вже завершена.

- То ти з оцим ? Через нього ти так переймалася всі канікули ?

- Так ,- дівчина ледь не плакала.

- На сьогодні справді досить ,- Джині вирішила допомогти подрузі. Вона теж хотіла почути багато пояснень , але вирішила що це можна перенести на завтра. - Я йду в Нору , мама прислала три повідомлення і вона не засне сьогодні без пояснення ,- продовжила Візлі.

- А я йду в аврорат , треба скласти на завтра звіт. Рон ти зі мною ?

- Так ,- відповів він не відводячи погляду від блондина .

- І я піду , кудись, - Невіл наче нагадав про свою присутність.

- Ой , а я напевне залишуся , тут такий смачний чай ,- Блейз відпив ковток і задоволено посміхнувся.

Мелфой закотив очі. Але Джині дала мулатові стусана .

- Ей...,- скривився він ,- гаразд, гаразд я теж йду , але мені мають бути розгорнутіші пояснення.

Всі поступово розійшлися , залишивши Драко і Герміону на одинці. Хлопець не знав з чого почати , почувався виним .

- Я зголодніла , а ти?

- Що ? - він не одразу зрозумів питання.

- Зголодніла ,- і пішла на кухню ,- ти йдеш? Коли він зайшов , побачив як дівчина маґлівським способом нарізає продукти.

- Для цього є магія , ти знаєш? Вона на мить затримала ніж у повітрі , а потім продовжила .

- З мене на сьогодні досить магії.

- Нам треба поговорити ,- сказав хлопець.

- Я знаю ,- Герміона злилася ,- Слухаю тебе .

Він заліз до кишені , дістав листа і протягнув їй.

- Що це ?

- Пам'ятаєш той лист , який прийшов мені того дня , коли я покинув Гоґвортс?

- Ще й як ,- дивний смішок вирвався з Герміони. Вона відклала ніж і схопила лист . Взяла бутерброд і почала їсти , Драко трохи здивувала ця простота , але йому сподобалось.

- Прочитаєш ?

- Так , вже ,- вона відкрила його і почала читати.

Спершу лист був звичайним. Мати цікавилася його справами , писала як сумує. Потім почала розповідати , що батько знову зв'язався не з тими людьми , що їй страшно за їх сім'ю . Раптом її лист закінчився , а іншим почерком дописано решта . Вона здогадалася що це Луціус. Він писав , що оскільки мати не вміє не пхати носа у його справи , Драко повинен повернутися в Менор і приєднатися до нього. Інакше мати пожаліє про свій довгий язик. Також наказав , що б ніхто не знав про це і знову повторив свою погрозу щодо матері. Герміона не знала чи міг Луціус справді нашкодити своїй дружині , але тепер розуміла почуття Драко .

- Чому ти не показав цього мені ? Думаєш я б не зрозуміла?

- Бо я був ідіотом , боявся щоб батько не запідозрив про наш зв'язок , думав сам з всім впораюся , а потім якось все тобі поясню.

- Думав він. А про мої почуття ти не подумав ? Коли я прочитала всі статті з твоїм ім'ям я повірити не могла. Драко підійшов ближче до дівчини.

- Я знав , що ти не повіриш ,- він ніжно поцілував її руки ,- ця надія єдине , що змусило мене йти до кінця .

- Завтра буде важкий день , потрібно дати свідчення проти батька.

- Давай ми про це подумаємо завтра. Він підійшов до неї ще ближче .

- Ти вже поїла? - від його тону голод зник миттю.

- Ага ,- промугикала дівчина. Він підійшов ще ближче до неї , нахилився і ніжно поцілував. - Ти ж розумієш , що цим не залагодиш свою провину? - вона намагалася мати максимально серйозний вигляд. Але він занадто добре знав її , тому нахилився до шиї і поцілував.

- Я сильно постараюся.

- Сильно?

- Сильно ,- повторив він. Потім різко підніс її на руки , змусивши обійняти себе ногами.

- Можемо продовжити тут , або ти скажеш яка кімната твоя.

Герміона лише вказала в сторону сходів і посміхнулася . Він опустив її на ноги , міцно поцілував і не відриваючись направив її в сторону сходів. Там вони трохи затрималися , позбавляючись від частини одягу. Діставшись нарешті до кімнати Герміона вже не стримувала себе: вона штовхнула його на ліжко , сама осідлала зверху. Йому це дуже сподобалося , вона це добре відчувала . Він схопив її за талію і одним рухом їх положення помінялися. Драко схопив її руки і притис над головою.

- Здається я маю загладити вину ,- нагадав хлопець

- Ну так вперед ,- від її погляду в ньому загорілася нова іскра. Лише миттєвість і на них залишилася одна білизна , а тіла вкрилися гарячими поцілунками. Герміона задихалася від задоволення , від відчуття блукаючих рук по оголеному тілі , від його палких губ на кожному сантиметру своєї шкіри , від легенького доторку його зубів до шиї , до ключиці , до сосків .

- Аах ,- легкий стогін виривається з неї. Драко відривається на секунду , бере свою паличку , накладає протизаплідне заклинання , повертається до дівчини і одним рухом стягує з неї трусики. Герміона вигинається в спині і застигає коли відчуває як Драко торкається губами внутрішньої сторони стегон знову і знову , піднімаючись все вище поки не торкається губами бажаної точки , від чого Герміона вже не стримує своїх стогонів.

- Ще ...трішки...не зупиняйся ...ааах! Оргазм був таким , що на мить вона забула де знаходиться і поринула в вир насолоди.

- Я відпрацював свою провину ? - запитав хлопець продовжуючи цілувати її в живіт , піднімаючись вище.

- Ти на правильному шляху ,- вона взяла його за підборіддя і з посмішкою потягнула для поцілунку. Від підтягнув її , повернув на спину розвів ноги і акуратно увійшов , поцілувавши в шию.Це викликало стогони насолоди з обох. Ритм поступово збільшувався , рука Драко повернулася до заповітної точки і Герміона розуміла - фінал на підході , для обох. Він лежав , поклавши голову на її живіт і ніжно гладив шкіру навколо грудей.

- Я скучала за тобою ,- рука зупинилася і він підвівся , глянувши на неї.

- Це я скучав ,- відповів Драко.

І вона знала - це правда.

- Давай спати , завтра важкий день.

Він лише більше підтягнув ковдру на неї і міцніше обійняв. Зранку їх розбудив шум , що доносився з вітальні.

- Напевно Джині повернулася , або Гаррі. Нам потрібно вставати .

- Я не хочу спускатися до твоїх дружків. Герміона боляче стукнула його .

- Еей ,- потираючи руку він зрозумів свою помилку ,- вибач , я буду гарним хлопчиком.

- Так краще. Не забувай вам сьогодні треба зустрітися з міністром.

- Гаразд , вставай! - він стягнув з неї ковдру і ляснув по сідниці.

- Еей,- повторила його манеру дівчина.

Спустившись на кухню , вони побачили як Гаррі , сидячи за столом , копирсається в документах , а Джині готує собі каву. Рона поки не було , це втішило Герміону.

- Доброго ранку ,- несміливо сказала вона. Джині і Гаррі переглянулися і також привіталися .

- Ви давно повернулися ? - продовжила Герміона.

- Ні , нещодавно . Кави? - запропонувала вона.

- Не відмовлюся ,- чесно сказав Драко .

- Дякую , я теж. Джині піднесла їм дві чашки поки вони сідали за стіл .

- Я дещо позбирала на сходах ,- нахилившись прошепотіла вона ,- поставила на диван.

- Дякую ,- почервонівши відповіла Герміона.

Гаррі робив вигляд , що цього не чув , за що вона була йому вдячна. Нарешті Поттер порушив мовчанку .

- Через годину міністр чекає нас у себе , йому потрібні всі подробиці , по максимуму ,- Ти також підеш ,- вказав він на Герміону.

- Звісно я піду , а хіба був інший варіант? - Рон чекатиме нас там , і чесно ,- він уважно подивився на подругу ,- я б радив тобі з ним поговорити.

- Я знаю ,- вигляд у неї був винним.

- Через 15 хвилин виходимо .

Мелфой був у міністерстві не вперше , і не вперше він був тут у якості підозрюваного , але цього разу його більше влаштовувала підтримка. Кінґслі викликав всіх по черзі , спершу пішов Поттер. Потім Герміона , на останок залишився Драко . Він зрозумів , що вони допустили помилку , не обговоривши все що будуть тут розповідати , не домовилися чи будуть обговорювати їх стосунки , якщо до цього дійде тема.

- Добрий день , містере Мелфой ,- міністр перший привітався і вказав хлопцю рукою на крісло.

- Пане міністре.

- Ваші товариші розповіли мені більшу частину історії , але ви розумієте , що без вашого доповнення вона не повноцінна.

- Так сер , розумію ,- Драко був впевнений в своїх діях ,- я готовий розповісти все необхідне і дати свідчення проти свого батька і його поплічників.

Розділ 20

- Я не піду з тобою на Ґримо.

Вийшовши з міністерства Драко мав ще одну незавершену справу - треба поговорити з матір'ю.

- Що?

- Я повертаюся в Менор, потрібно все обсудити з мамою.

- Оу. Ну звісно . Я все розумію.

- Не хочеш зі мною?

- Що?- Герміона не надто любила це місце зрозумілих причин , точніше воно викликало в неї напад паніки. - Вибач , але я напевне не зможу. З ним у мене не надто приємні спогади ,- вона боялася образити Драко , але справді не могла піти туди.

Він насправді вже сам пошкодував , що запропонував таке . Спогади про те , як його божевільна тітка катує Герміону на підлозі їхньої вітальні боляче виникали у нього в голові. Це завжди був один з найстрашніших моментів всього життя. Хоч тоді він і не відчував до дівчини і долі тих почуттів , що є зараз , але дивитися на таке було страшно. Цей момент часто приходив до нього в кошмарах .

- Вибач , я не хотів. Я не надовго . Зустрінемося вже мабуть у Гоґвортсі.

- Так , мабуть .

Він підійшов і на прощання несміливо поцілував дівчину у щоку.

Герміона і Джині повернулися до навчання , потрібно було надолужити втрачені дні.

- Герміоно , Герміоно ! - Джині намагалася привернути її увагу.

- Що ? Вибач.

- Не замикайся знову у собі. Все буде добре. Він писав щось?

- Лише про слухання.

- Він скоро повернеться ,- Джині намагалася підтримати подругу ,- потрібно йти на вечерю.

- Пішли.

Особливого апетиту не було , але Джині змусила трохи поїсти. Раптом збоку підсів Блейз.

- Привіт.

- Привіт.

- Якщо я виконаю одне твоє бажання , що мені за це буде?

- Що? Блейзе , мені не до жартів .

- А хто жартує ? Я точно ні. Якщо ти подивишся в ту сторону ,- він вказав рукою на вхід ,- то побачиш , як дехто хоче з тобою зустрітися.

Герміона різко повернула голову і побачила таке знайоме платинове волосся і сірі очі , які пильно її розглядали. Вона одразу встала і направилася до виходу .

- А дякую! - викрикнув у слід Блейз , чим привернув увагу багатьох учнів ,- І так завжди.

Вийшовши в коридор дівчина гарячково шукала його , але він наче зник , вона вже подумала що марила коли знайомі руки обійняли її ззаду і знайомі губи поцілували в шию. Герміона розвернулася і притягнула хлопця для поцілунку. Учні , що в цей час опинилися в коридорі , шоковано дивилися на парочку , але їм було все одно .

- Ходімо звідси ,- сказала дівчина і потягнула його в кабінет.

Пройшло майже два місяці від січневих подій. Драко дав свідчення проти Луціуса та інших , вони нарешті відправилися в азкабан. Нарциса сприйняла це спокійно , як належить аристократці. Цього разу вона не стала виправдовувати чоловіка. Герміона з Драко перестали приховувати свої почуття , чим породили хвилю нових чуток в Гоґвортсі. Вони встигли відсвяткувати день святого Валентина. Джині вирішила влаштувати вечірку на Гримо , на яку були запрошені не тільки стандартна компанія , але і дехто з зміїних. Рон прийшов з новою дівчиною - Маріет , схоже він був щасливий. Герміона не могла не радіти за нього.

- А я думав , що це свято для парочок , щоб гарно ... , ну ти розумієш? - підморгував Забіні до Джині.

- Всі потім цим займуться , не переймайся . Я просто хочу ще раз нагадати нам всім як чудово коли є друзі , любов до вас , всіх , - повернулася вона до Блейза , він відсалютував їй своїм стаканом ,- не менш ціна ніж кохання.

Нарешті прийшов Драко , у руках він тримав великий букет білих троянд.

- Вибач за спізнення , - він поцілував Герміону і подарував їй квіти.

- Які вони чудові. Дякую. Я для тебе теж дещо маю , - вона наблизилася до його вуха і прошепотіла ,- покажу у спальні.

- Наш Драко вважає , що білі троянди це класика , - втрутився Нот.

- Білі троянди , - повторила Герміона задумавшись .

- Вони схожі на ті , що тобі подарував на день народження таємний прихильник ,- сказала Парватті.

- Ті квіти - це подарунок від тебе ?- всі прислухалися до цієї розмови , - але я не розумію , тоді ми ще терпіти не могли одне одного. Він ніжно поцілував її в щоку.

- Це ти мене терпіти не могла , а я тебе вже тоді обожнював , просто сам собі не міг в цьому зізнатися до кінця. Дівчина лише поцілувала його.

- Ураа , - викрикнув Забіні ,- за таке треба випити.

Всі готувалися до весняних канікул.

- У мене для тебе дещо є ,- він протягнув їй конверт , - Будучи вдома я не тільки вирішував питання з мамою , але і шукав деяку інформацію в нашій бібліотеці.

- Що це таке? - Герміона дістала з конверта квитки на літак.

- Я думав ти краще розбираєшся в маґлівських штуках.

- Я бачу що це таке , але для чого ?

- Подивись куди вони.

Вона розвернула їх і побачила , що летіти треба в Австралію.

- Я все ще не розумію.

- Вдома я розшукав одне дуже старе заклинання з допомогою якого повертають втрачені емоції , втрачені спогади. Відколи я повернувся в Гоґвортс показав його Макґонеґел і вона допомогла з складниками. Залишається лише випити і надіятися , що спрацює.

- Ти зробив це для моїх батьків?

- Я думав , що найрозумніша відьма свого часу трохи розумніша.

Вона стукнула його подушкою.

- Квитки для нас , зілля для батьків - головне не переплутай.

Вона ще раз його стукнула , а потім накинулася з поцілунками.

- Але для чого квитки? Не думала, що ти користуєшся літаками.

- Звісно не користуюся , але я подумав коли ми повернемо спогади твоїм батькам , вони повернуться в Англію і буде дуже дивно якщо в нас на кордоні запитають як ми потрапили на континент. А повертатися нарізно якось нелогічно після всього .

- Але для чого?

- Я подумав ти заслуговуєш , щоб на твій випуск біля тебе була твоя сім'я в повному складі.

- Я кохаю тебе ,- зізналася дівчина.

- А я кохаю тебе ,- відповів хлопець і поцілував дівчину.