Право на Суд: Справедливість для негідника. Пролог.

#епічнефентезі #етнічнефентезі #фентезі #романтика #пригоди #становленнягероя #музичніінструменти #слов'янськібоги #власнасвітобудованаосновівжеіснуючої #магія #дракони #S #В2 #Максі #ВПроцесіНаписання 

Опис: У світі людей, який живе по своїм законами, існують абсолютно інші істоти зі своїми світами, що накладаються на звичайний людський. Як і у будь-якому співжитті, щоб уникнути конфліктів і воєн, Всесвіт створив Суддів, аби утихомирити богів та улагодити конфлікти інших породжень чарівного світу. Довгі століття кровопролиття і боротьби за владу припинилися з появою Вищого Правосуддя, проте апетити колишніх богів так і залишилися звірячими. Порядок спіткала чергова криза...Чи зможе Усуда утихомирити хоча б частину, підконтрольну їй? А головне чи дізнається вона, хто такий загадковий Дракон і як вона з ним пов'язана?

Тривалість життя вимірюється траєкторією кулі, що здатна змінити перебіг подій.

Всупереч усталеній думці про призначення богів, Всесвіт створив себе сам, без стороннього втручання. Люди, роздумуючи про розмір світу і його початок, не здатні осягнути настільки масштабну конструкцію, зроблену з сотні трильярдів і мільярдів часток. Хтось божеволіє, хтось просто кидає спроби думати над цим, а деякі зводять все до курки і яйця. Що ж з них з'явилося першим? Аналогія нехай і груба, але цілком наближена до простого висновку: не було ні першого, ні останнього, ні навіть якогось середнього стану. Існує лише сьогодення.

В результаті того самого "сьогодення" та "тільки тут і зараз", створювалося більше світів, а відповідно виникало більше проблем. Незрозумілу конструкцію складно тримати на одних лише богах, довіряючи їм все: від життя людини, яка їм поклоняється, до стихій і панування над іншими землями та істотами.

Правь, Такамагахара, Рай, Вальхалла...

Навь, Нарака, Пекло, Хельхейм...

І так до безкінечності, до незліченної кількості повторень і розділень. Смерть та народження. Біль та екстаз. Страждання та щастя. Кругообіг, в якому кожен гвинтик шалено важливий для безперебійного функціонування. Так-так, Всесвіт той ще інженер чи інженерка (залишимо це секретом Всесвіту, не все ж вам знати). Але що робити зі своїми дітьми, наш вельмишановний Всесвіт так до кінця і не усвідомив.

Чи помирають боги? Поставте питання інакше. Чи існуємо ми, а якщо так, то і померти здатні? Ви ж усі дасте відповідь, що питання безглузде і відповідь очевидна, чи не так?

Ніщо не вічне під місяцем (Та сонцем. Щось недолюбили поети це світило).

Безсмертя не таке вже і безсмертне виходить. Як вам такий поворот? Від такого здригнеться навіть найдревніший ельф і мудро підтвердить цей вислів.

Друге пришестя Христа не вирішить проблеми перенаселення людського світу, як і метеорит. Можна скинути, але сенс?

Як це пов'язано, запитає уважна і нерозуміюча людина?

Все має свої причини, свої наслідки, а відповідно кожен забуває про серединку між цим всім. Дія. Спусковий курок. Бах! Кулю не зупинити. Вона летить по траекторії, яку їй задали до свого кінцевого пункту. 

Таким чином і почалися війни. Боги, істоти, люди. Останні потерпали від ігрищ вищих частіше за усіх. Не було в них ані влади, ані сили, ані тієї самої кулі. Маріонетки, що стрибають на ниточках на потіху, адже безсмертним частенько нудно. Хліба і видовищ! Думаєте, наш коханий і вельмишановний Всесвіт таке стерпів?

Ха, і ще раз ха.

Тисячоліття тому, чарівний світ здригнувся і принишкнув від появи нових могутніх істот. Явилися Судді.

Щоб усі зрозуміли свою помилку, Суддями могли стати лише звичайні люди. Так було спочатку... Смертні набули сили про яку мріяли боги. Гучний ляпас, але запитувати чи борони Боже, прислухатися до них Всесвіт не збирався.

Голос Суддів був вирішальним, опиратися наказу не смів ніхто, навіть божества. Кожен карався по справедливості, розбрати вирішувалися на місці.

Тільки ось наш занадто розумний Всесвіт абсолютно забув, що люди за своєю природою мінливі, жадібні до багатств, любителі плотських утіх.

Так і почалася нова Ера. Покоління руйнувань і бруду. Деякі Судді перестали вершити чесне правосуддя, роблячись підкупними шавками богів. Ставши дітьми істот, напівкровними, вони вставали на сторону батька чи матері, чим значно посилювали своє положення. Довіра поступово рушилася. Строга ієрархія сипалася подібно до вулканічного попелу.

Друга, совісна частина, піддавалася гонінням, проти них плели інтриги, слово Судді під впливом слабло.

Зібравши останні сили, Судді видали новий указ, що розлетівся по всьому світу подібно до чуми.

Стосунки між представниками чарівних світів і Суддями – строго заборонені. Непокора каралася смертю без розглядів.

Світ затих. 

Але хіба це надовго? Стримати лавину таких масштабів було нереальне і вибухнула нова буря. Ще злобніше і безжалістіше. Більшість Суддів загинули, а боги стали найвищим ступенем в правлячій ієрархії, поділивши між собою світ.

Бути Всесвітом робота невдячна.

"Навіщо ти нас народила? Ми не просили!"

І так до нескінченної кількості голосінь, скарг, прокльонів.

Ніякої вдячності від моїх дітей не дочекаєшся. Тому нехай буде так: я дам їм надію і свободу. Якщо впораються – житимуть. Якщо ж підведуть – отримають по заслугами. Такий мій вирок.

Всесвіт

Відлік нової ери розпочнеться вже скоро... Зовсім скоро.