////////////////////
кружать у вальсі сніжинки повільно, а я так само під ними. присутність моя проходить безслідно, так само, як весни і зими. мене не чекають, про мене забули, але так буде краще для всіх. в таночку мене без усталі кружать вітри і бурі шалених доріг. у мене нема черевиків й плащу, не мерзну і в сукні тоненькій. у мене є воля, її - досхочу, та не щаслива я врешті. із льоду очима бачу, як повз ідуть батьки з дітлахами за руки. і двоє закоханих під снігом, що ось, обійми і перші цілунки. знаєте, духам потрібна любов, їм теж потрібна турбота. батько мій - лютий, безжальний мороз, мати моя - завірюха погорда. і хоч тіло моє холодне, мов помста, а кров крижана, наче лід, я хотіла б тепла, родини, знайомства з кимсь, хто в морознім краю залише свій слід.
////////////////////
P.s. - зазвичай не пишу таке, але вирішила підтримати марафон, наскільки можу)