Її різдвяне диво

В темній маленькій кімнаті занадто холодно знаходитись одній.

Ліна нарешті змушує себе встати з ліжка і доповзти до підвіконня. Тремтячими руками вона тягнеться до сірників і запалює одиноку свічку, сподіваючись хоч трішки зігрітися від її полум`я. М`яке жовте світло розповзається по стінах кімнати. Сірий кіт, який спокійно спав до цього моменту, здіймає голову і позіхає. Він невдоволено мружиться і тихо нявкає з підлоги. Дівчина сміється і залишає свічку горіти на підвіконні.

−Вибач, друже, це ненадовго.

Вона сідає за стіл і її погляд зупиняється на чистому білому аркуші. Різдвяне бажання. Ліна збиралась написати його ще зранку, але в голові тоді було пусто. Насправді, за весь день так нічого і не змінилося.

Коли люди запитують тебе про бажання, слід розуміти, що воно повинно бути обмежене. Настільки, щоб вони дійсно мали можливість привітати тебе від щирого серця. Наприклад, у батьків ти можеш попросити якусь річ, у друзів – смаколик, у вчителів – гарну оцінку за семестр і далі. Список може бути нескінченним. Немає сенсу питати на рахунок єдинорога, якщо він не існує. Як і немає зараз сенсу писати своє дійсне бажання на звичайному аркуші. Але сьогодні дівчина як ніколи хоче вірити в диво і існування Санта Клаусу, тож вона дістає ручку і повільно виводить одну коротку фразу.

«Хочу побачитися з ним.»

Пошепки вимовляє його ім`я, вік, місце перебування і дату народження. А після, відклавши ручку, важко зітхає. Їй слід перестати занурюватися глибоко в свої мрії. Ну, невже хтось дійсно зможе притягнути людину як подарунок на Різдво? Але Ліна все одно ховає лист у конверт і тягнеться за свічкою, капає трохи воску на необхідний куточок, залишає друк. Полум`я згасає. Кіт заривається носом у свій хвіст і прикриває очі. Дівчина також повертається до ліжка. Завтра вона залишить конверт в своєму поштовому ящику, а звідти його забере хтось з її близьких. Вже час спати.

Свято приходить так само несподівано, як сніг з`являється на сході Європи. Ліна весь день не могла зосередитися на прибиранні та готуванні страв – постійно відволікалася на вікна, за якими білий пух все сипався з небес і не танув на землі. Цікаво, чи принесе цей день з собою ще якесь диво? Дівчина вже встигла поділитися чарівною новиною з подругою, заради якої, до речі, і вимиває свою маленьку квартиру до блиску – вона обіцяла приїхати з сусіднього міста, щоб вони зустріли свято вдвох.

Вечір настав поступово, лягаючи темрявою на місто, вулиці якого були прикрашені безліччю ліхтарів та гірлянд. Ліна запакувала подарунок, прикрасила ялинку, змінила домашній одяг на святкову сукню, нанесла макіяж та зробила зачіску. До приїзду подружки залишалося не більше години, тож вона склала в маленьку сумку усе необхідне і поїхала на вокзал.

Потяг прибув чітко за розкладом. На відміну від Ліни, яка зараз бігла по перону назустріч подрузі. З радісним вереском вона накинулась на неї, обіймаючи так міцно, як ще ніколи в житті.

−Вибач, Алю, я змусила тебе чекати!

Дівчина відсторонилася від подруги, очікуючи на «Як ти так можеш, Ліно!? Я вся промерзла!» або щось подібне. Але Аля чомусь мовчала і посміхалась, хитро жмурячи очі. Витримавши максимально необхідну паузу, Ліна все ж відкрила рота, щоб запитати, але саме в цей момент її перервав до болю знайомий голос.

−Особисто я не проти і вічність чекати на тебе.

Ця людина стоїть прямо за її спиною. Достатньо близько, щоб відчувати її присутність, але все одно лишає між ними достатньо простору. Ліна знає, хто це, але поки що не вірить, скидаючи все на втомленість і свою хвору фантазію. Вона завмирає і дивиться на подругу широко розкритими очима, у пошуках відповідей на купу запитань. Аля щиро сміється з такої реакції і за плечі розвертає подругу, підштовхуючи вперед з голосним «Сюрприз!».

Ліна витрачає декілька секунд на те, щоб сприйняти реальність. Перед нею стоїть людина, риси обличчя якої вона раніше бачила тільки через екран телефону. Реальна. Така, до якої можна доторкнутись та відчути тепло на відмерзлих кінчиках пальців. Дівчина настільки ніяковіє, що не вимовляє жодного слова, лише прикриває долонями широко розкритий від здивування рот. Вона стільки уявляла собі їхню зустріч, думала, що скаже і зробить, але стоячи прямо перед ним, не в змозі навіть ворухнутися.

Хлопець також збентежений: розгубився, на мить забувши все, що збирався сказати, втратив усю свою палкість лише подивившись у вічі дівчині, про зустріч з якою мріяв вже довго. У нього дурна посмішка на обличчі та щасливий блиск в очах, ніби він готовий піднестися прямо зараз.

−Привіт..?

І за мить на його шиї повисла Ліна, яка нарешті справилася з шоком та повернула собі контроль над тілом. Обіймає так, ніби злитися з ним в одне ціле хоче, посміхається блискуче, аж до сліз в очах. І відпускати не збирається – все ще боїться, що це тільки сон.

Чого там не існує? Киньте це.

Зараз вона поряд зі своїм різдвяним дивом.

Дякую за увагу до моєї роботи!

#завданнятижня #різдвянебажання #зима #сніг #дружба #А #Міні