Поки є зараз і трішечки потім

#конкурс

Я б не хотіла лишитись ні з чим,

Одвічно шукати мільйони причин.

Я б воліла палати й горіти

Сьогоднішнім днем, червоним, живим вогнем.

Залишилось ледь зараз і трішечки потім.

Тут, отам за три метри праворуч... Прошу, залишайся на дроті.

Схопила повітря, протисла в легені-

Гарячий шмат пилу, обгортка лежить у кишені.

Вона дивиться з неба, хрипить тобі за спиною.

Різні має імена, але більшість її кличе війною.

Болісно, млосно і мабуть ледве страшно,

Ти, як завжди, явилась невчасно.

Не дивись мені в очі і не стукай у двері!

Все одно залишу ці слова на папері…

Опущені брови, широка хода.

Ну що ж, прощатись пора…

Завжди не любила від'їзди, прощання.

Цей момент між посидьмо і їдьмо- мовчання.

Задушливі схлипи, усвідомлення незворотного,

І той клятий твій светр кольору болотного

Двадцять третя нуль нуль- вимикається світло.

Боюсь сплутати Щось із цим диким вітром.

Може, глянути фільм, погортати сторінки...

Все набуває інакшого сенсу, якісь не такі відтінки.

Я б справді зараз спала, проте не можу-

Всередині шкребе, душу тривожить.

У темряві нічній, серед страхів і болю,

Я думаю про людей і їхню долю.

Хто ж дозволив комусь писати закони,

Перетинати адекватності кордони?

Ловлю секунди, складаю їх в години,

А хтось мені скаже: "Тут немає моєї провини!"

Полягло сонце в задимлений вечірній сон,

Я сподіваюсь мене врятує товстелезний бетон.

Невідомість наступної миті

І жахаюча сила колись прекрасної блакиті

Я би небо широке закрила руками,

Аби ж тільки земля не встелилась свічками.

Повернути не можна дві речі у світі:

Безцінне життя та безтурботністю дні повиті...