Стогне небо із вітрами, плачу я, як плачуть хмари
Понівечили всі храми, люди самі як примари
В них є біси, і є кати, страшно в самоті гуляти
Страшно вийти мені з дому, я є злість, і я є втома
Сніг забруднився в червоний, я самотній, непритомний
Відрубайте всім їм руки, щоб не лізли не в свій куток
Що же бог, хіба не бачить? То є грішно, то є лячно
Світ здривгувся у багнюці, де ми є не розберуся
Апокаліпсис все блище, є вже зомбі їм так ліпше
Не глухі, та слів не чують, за вас дії констатують
А точніше бездіяльність, свій куток своя ментальність
Зараз знудить від цих фактів, корабель пішов ти на*уй
І братів мені не треба, в мене добре все буде тут
Поміж час червона стрічка, з чорним маривом узбіччя
Квітнуть в полі перші маки, небо плаче усе-таки
Вийду в світ зі свого дому: я є злість, і я є втома.