І чим сильніше дощ, тим ближче ми до неба,
Лише удвох, одні на всій Землі.
І хоч застигли кригою між нами кілометри,
Щось залишилося у квітні навесні.
Щось залишилось. Спогадів відблиски,
В твоїх очах - відбиток небокраю,
В душі засіло сяйво променисте,
А може, недоречно так кохаю.