романтизуєш мене,
сподіваючись на щасливий кінець,
каюсь, не люблю я тебе,
зводжу твої почуття нанівець
спалюю мости,
яким уже давно пора згоріть,
світе, повний радосте,
невже дозволиш два життя згноїть?
так, напевне, судилось
нам краще наодинці, ніж разом
впевнена, розійтися давно годилось
бо у повітрі вже пахне крахом
крихким виявилось геть усе
мрії перетворилися на страждання
чи змушу я ще колись битись своє серце жагуче?
чи знайду нову пристрасть й позбудусь смутних жадань?
6/2/2024
Дуже емоційний вірш. Сповнений туги