Епізод другий
Всю дорогу жінка задумливо дивилася в книжку, іноді помічала щось олівцем на сторінках, а іноді вона навіть намагалась процитувати діалог персонажів.Можу припустити що вона була акторкою, тоді б це пояснювало її благородний вигляд і аристократичне вимовлення.Це виглядало так ніби вона була по-справжньому закоханою у свою справу, оскільки всі її емоції та рухи мали не аби яку грацію.Але що вона робить в цьому місті, в якому люди і писати не зовсім вміють?
Мені зустрічалось небагато справді цікавих клієнтів, здебільшого це були нетверезі купці та балакучі світські діви.Вони не боялись обговорювати політичні плани своїх чоловіків та самі потаємні секрети при мені, адже думали, що я все одно навіть, якщо захочу, то просто не зможу нічого розповісти.За все своє життя я побачив і почув скільки, що легко міг би тримати весь Вексаль в страху, проте це насправді не приносить ніякого задоволення.Адже стати лідером цього гнилого міста, означало б що я й сам прогнив, а я все ще сподіваюсь, що це не так.
Ми під'їжджали до будівлі театру, навколо нікого не було, та я знав, що десь серед тіней ховаються ненажерливі хижаки, що будуть слідкувати за кожним твоїм кроком.Мені було жахливо від думки, що можливо я ніколи не матиму нагоди побачити цю чарівну дівчину знов.Це місто жахливих людей.Щоб вижити в цьому болоті, ми забуваємо про будь-яку людяність, хто знає до чого нас це призведе.Єдина стійка валюта в цьому місті це чутки, вони завжди будуть розповсюджуватися ніби щури, а королем стане той хто перший спіймає щура за хвоста.Певне ніхто не знає, що буде відбуватися за цими стінами з бідолашною акторкою.Та я знав.
Це почалося близько місяць назад, коли я підвозив одного з членів міської ради.Він був збентежений і постійно підправляв краватку, яка вочевидь перекривала йому доступ до повітря.Очі мерехтіли ніби розжеврілі вогні, на фоні зблідлого обличчя.Цей чоловік був постійним гостем на всіх балах і званих вечерях, здавалося, що йому навіть непотрібно наймити кухарку, адже й додому він нечасто навідувався.На всіх святах він збирав навколо себе цілу купу людей, які з задоволенням слухали про його подорожі закордон і заморські диковини.Думаю він став членом міської ради лише завдяки тому, що добре вів перемовини і вони завжди завершувалися укладенням угоди.(Звичайно ж супроводжуючись пишним банкетом)
Я зупинився біля непримітного готелю, він не мав, а ні краплини тої краси та розкоші, яку зазвичай демонструвала місцева знать.За всю подорож він не промовив ні слова, і це мене вельми здивувало, адже зазвичай весь потік своїх думок вони виплескують на мене - на звичайного водія. Чоловік протягнув мені декілька монет і поспіхом вийшов з машини.
Коли ніч наступала, тоді розпочиналась справжня гра за майбутнє.Будь-кого, хто заважав зробити вирішальний крок, непомітно прибирали з поля.Ти можеш думати, що ти звичайний житель, і твої дії неважливі для планів "гравців", та вони вже вирішили все за тебе.Ніхто не знає скільки "гравців", і чи існують вони взагалі.Та я знаю одне, хтось вже зробив важливий крок, і його наслідки ось-ось хвилею накриють все місто, руйнуючи всі вже наявні порядки і створюючи нові.Виживуть тільки ті, хто зможе виплисти з усього цього хаосу, і навчитися дихати по-новому.
Ранок розпочався з бурхливої новини, яка зносила дах всім жителям.Вчора знайшли мертвим одного з членів міської ради, ніхто не очікував такого швидкого повороту подій.Я стояв на головній площі, і стежив за тим, як люди метушливо бігали від будинку до будинку, розносячи новину по всьому місту.Було кумедно спостерігати, як вони з трагічного моменту зробили можливість нажитися над тими, хто ще не встиг сам до цього додуматися.Все місто було повністю занурене під воду, та ніхто не тонув, всі жадібно хапали прохолодне повітря, яке обпікало все їхнє тіло.Можливо всі настільки прогнили, що їх вже й не можна було назвати людьми, адже малодушні давно б спочивали на дні, навіть не зробивши спроби виплисти.Та ми не можемо їх засуджувати за це, вони змалку вчилися за будь-яку ціну залишитися на плаву, тому і зараз діють за знайомим для них планом.
Було досить дивно усвідомлювати, що людина яку я ще вчора підвозив, сьогодні вже мертва.Ніяких деталей по цій справі не було оприлюднено, можна дійти до висновку, що це навмисно приховують.Чи зможемо ми колись дізнатися правду?