#S #B2 #Міні #Закінчений #Хуманізація
Присвячуєтся Черті, та всім хто чекав.
-Мойш. Може відпочинеш? -Саш... - Але щось доповнити дніпрянин не встигає - як тільки сашкові руки трохи стиснули плечі, мужчина просто прикрив очі, насолоджуючить массажем. Все ж добре мати поряд когось з сильними руками. Чи то Сашко просто чарівник? Бо відволікти Мойшу від роботи, та при цьому залишитися живим ще треба вміти. А цей ще і своїми чарівними ручками лише мнучи плечі вимущує стогнати від задоволення. -Просто звіт, чи розводиш русню на гроші? - нажаль, Саша прибрав руки, а коли дніпрянин розвертаєтся до нього, виявляєтся, що той вже щось дивится у телефоні. -Звіт. -Тоді не проти якщо я тебе ще трохи відволіку?- Судя по тому, до тойвже садится на коліна дніпрянина, відкладаючи телефон на стіл. Ні, не чарівник. Характерник, або, що куди вирогідніше тварюка безсмертна. -Якщо потім допоможеш. -Добре. А поки я люб'язно сходжу нахуй. Ти ж цього так хотів. Дійсно хотів, але ж образно, бо сказав це під час сварки, а потім гепнув дверима, так шо із стіни квартири Сашка впало декілька нагород ще з часів совку. Але похуй. Мойша зараз у занадто доброму настрої, тому користуєтся тим що відбуваєтся. Починає лише з поцілунку, зарившись рукою у Сашкове волосся, поки той вже розстьобував ширинку. -А не занадто швидко? - віттягує волосся того, відкриваючи собі доступ до шиї. Через декілька годин на появу засмоктів там точно скажуть парочку далеко не цензурних слів, але треба користуватись тим що зараз його котик слухнянно мурчить на його колінах. Точніше скоро буде стогнати. -А я думав ти бережеш кожну хвилину. - і тут же бере член у руки, та проводить по ньому. От же чортяка. Настільки добре знає, що одного руху достатньо, щоб Мойша на декілька секунд не зміг взагалі нормально думати. -А може, все ж? - Нащупує спочатку ручку потрібної шухляди, а потім і презерватив разом з баночкою змазки, у якої десь загубилась кришечка. - Уходиш від відповіді, Самарський. - При цьому все ж пару раз натискує на дозатор. -Тому що зараз це не важливо, Хортицький. Ти впевненний у тому, що зможеш сам? -Штани краще з мене зтягни. - Навіть для цього трохи піднявся. Ще б тон простіше зробив, тоді взагалі можно було назвати слухнянним хлопчиком, але його чоловік просто не міг жити без сарказму. Але все ж допогає зтягнути усю одежу. -Це якось нечесно. -Нечесно то відволікти мене від роботи, та вижити, тому давай, любий, не розчаруй мене. Саша явно зібрався відповісти, але Мойша просто не дає новим поцілунком, тепер палким та вологим. А перші стогони не винудили себе чекати, але... Тут задзвонив цей клятий телефон. Можно, блять потерпіти, тут у людей дуже важлива справа. -Тц... Відповіси? -Да хай почекають. -Тобі не зручно. - Навіть дивно як вони разом поміщялися на цьому стільці, не говорячи про те що він їх взагалі витримував. Вони навіть один одного не завжди витримують. -Краще насолоджуйся процессом. - Але дніпрянин це ігнорує, аккуратно прибравши руку свого чоловіка. Ще трохи змазки і Сашко вже притискаєтся до нього. Від його подиху починають бігти мурашки по шкірі, але те що комір рубашки буде відсунутий, після чого вкусять, він не очікував. -Ай! - це в результаті було проігнорорувано, але Мойша не припинив рухати пальцями. -Д...Досить. Мх~ Дніпрянин слухается, та подає презерватив, який в результаті взяли та вікрили трохи тремтлячими руками. Ще один стогон і Мойша кладе руки на бедра партнера. -Тчч. Не поспішай. - Трохи стискає не даючи піднятись. -Я краще знаю. Мойша не відповідає, чим все ж дозволяє продовжувати. Телефон знову задзвонив, але вже було настільки все одно, що ніхто навіть не взглянув у сторону гаджету. Лише мелодія недовгий час не давала чути стогони один одного. Зараз увесь світ хай почекає, поки Мойша та Сашко п'яні один одним. *** Телефон знову почав вібрувати, та на цей раз Саша тягнется за ним. Мойша навіть по "Ні, прямий, блять" на экрані здогадуєтся, до то дзвонив Кривий Ріг. -Тільки не смійся, добре? Мужчина лише киває. Тим паче говорити не хотілось. А ось Саша мало того, що відповів, так ще і гучний зв'язок включив. -Ти де? -На Дніпрі. - А сам той ледь стримує смішок. Мойша обрав інший спосіб - знову почав цілувати чужу шию. -На річці, чи... -А ось це вже не важливо. І зкидує дзвінок. Одразу по кімнаті розносится їх сміх. -Давай перейдемо на ліжко? -А звіт? -А зі звітом будемо їбатися разом вночі.