Вони прийшли до магазину о десятій ранку.
За цю ніч він поспав лише дві години, а потім з самого ранку лежав та дивився у стелю. Що цікавого в стелі? Його мати досі на нього сердиться. За сьогодні вони й досі не розмовляли. Вона точно хвилювалася?
-Тобі треба спати побільше.
-Я не зміг заснути, нічого не вдієш.
-Цілу ніч на голих дівчат дивився? - вона легенько посміхнулася.
-Досить бути такою глузливою. Що ти купуватимеш?
-Не знаю, мабуть, лише каву. А що, хочеш за мене заплатити?
-Ні, я просто спитав. В мене не так багато кишенькових залишилося.
-Тобі, до речі, кава також не завадила.
-Знаю.
-Ти досі не помирився з матір'ю? Будь чоловіком та вибачся, навіть для мене це не складно. Дві кави, будь ласка!
-За що я маю вибачатися? Вона навіть нічого не сказала, звідки я знаю на що саме ця дурепа ображається? Може вона взагалі посварилася з дядьком, може вона втомилася, може ще щось, але суть одна - я не можу напевне визначити що саме не так.
-Пішли на вулицю. Знаєш, ти дійсно дурний. Вона ображена, бо хвилювалася за тебе під час двох повітряних тривог. А ти вештався чорт-зна-де. Просто вибачся, що прийшов так пізно і змусив хвилюватися.
-Досить.
-Це нічого не змінить.
-Знаю.
Настала тиша. Він напружений, вона - байдужа. Тому і тиша між ними була чимось неоднозначним, наче так і треба і тут немає нічого сварливого. Тиша не давила на них.
-А куди ви переїдете?
-Ну, мені батьки не казали куди саме. Та й яка різниця.
-Ти приїдеш після війни?
-Мабуть, ні. А ти приїдеш?
-Я нікуди не їхатиму, залишуся тут.
-Ну, я мала на увазі чи приїдеш ти до мене раптом що.
-Тобто, ми таки спілкуватимемося після твого від'їзду?
-Авжеж. Та якщо ти против...
Знов якась недоречна тиша.
-Я не проти. Звісно, я не проти.
Вже було рівно дванадцять. Вони сиділи під парасолькою від сонця та розмовляли ні про що, плутаючи руки. Розмови ні про що під час війни це те, що допомагає залишитися при собі, не з'їхати з глузду. І його серце переповнював спокій, бо він знав, що навіть коли вона поїде, то вони все одно зможуть розмовляти ні про що літніми ночами, зможуть щось обговорювати похмурого дня прохолодної та самотньої осені. Осінь дійсно дуже самотня, її майже ніхто не любить, стає холодно, ніяких свят, час, коли все засинає. Але вони не будуть самотні завдяки цим розмовам.
Вони розійшлися по домівках. Він йшов не відчуваючи геть нічого. Було б легше, якби він відчував хоча б порожнечу, коли вона пішла, але він не відчував нічого. Сонце пеклó, наче наказувало людям впасти посеред вулиць та померти. Сонце, чому ти таке нещадливе? Він майже був готовий підкоритися та впасти, але він пообіцяв їй вибачитися перед матір'ю. Що це за людина така: ти з нею розмовляєш ні про що протягом декількох годин, а наприкінці розумієш, що дав безліч незбагненних обіцянок цій людині. Але саме це він вважав в ній найцікавішим.
Він дійшов до дому.
-Мамо, вибач, що я вчора прийшов так пізно.
А у відповідь лише мовчання та байдужість. Він вважає цю рису характеру матері напрочут дратівливою.
Наступного дня він таки помирився з нею, але йому це нічого не дало, на душі було гидко - почував себе приниженим. Але подруга запевнювала його, що все гаразд і він все правильно зробив. Хто ж буде йому допомагати, коли вона поїде?
А вже через тиждень вона таки поїхала. Він дізнався про це вранці, вона написала йому, що вже у родичів. Отакої, він навіть не попрощався з нею - не встиг.
-Там краще, ніж тут?
-Я так відразу не можу сказати.
-А, он як.
Весь день він ходив пригнічений та самотній, він навіть не думав, що після її від'їзду вже й сам не захоче підтримувати зв'язок. І навіщо було так через це хвилюватися? Він ще й запитував в неї чи точно вони спілкуватимуться, а сам тепер ненавидить все, що з нею пов'язано. Невже це через те, що вона не повідомила йому, коли їхала? Причина невідома, але наслідок є - з того моменту минув місяць, він відповів на безліч її повідомлень лише 5 разів і стер усі спільні фото чи відео. Навіть її телефон він видалив, хоча потім пожалкував, адже як він буде відхиляти її дзвінки? Проте він потім зрозумів, що знає її телефон напам'ять, коли вона йому подзвонила через два тижні. Він її досі ненавидить, невже відтепер він стане самотнім і йому не буде з ким говорити ні про що?
