Тренд жорстокості

#N #В3 #Міні #Закінчений #СмертьОсновнихПерсонажів #ЗгадкиНасильства #ЕлементиПсихології

–Відкрию вам таємницю: я не люблю, коли мене ігнорують. Ніхто не любить.

Леся професійно розставляла світло, намагаючись компенсувати недостатність природнього освітлення в гаражі. Їй довелося притягти сюди всю техніку, яку вона мала. Шкода, що не можна зробити цього під відкритим небом. Фотографії в натуральному освітленні були її улюбленими, особливо за кілька хвилин опісля заходу Сонця, коли повітря ледве торкається перша хвиля приємних сутінків. Дівчина зітхнула, фіксуючи штатив.

–Я ненавиджу залежати від інших людей.– перелякані очі зустрілися з її презирливим поглядом– Коли робиш усе самотужки, сподіватися немає на кого, тож і відчуваєш повну відповідальність.

Леся різко нахилилася над спітнілим, нажаханим обличчям зв'язаного чоловіка й майже прошипіла в обуренні.

–А коли якесь падло пхає тобі палиці в колеса...

Вона відхилилася і відійшла на два кроки, з іншого ракурсу оглядаючи розстановку постійного студійного світла.

–Мене аж дрижаки хапають, коли не можу втримати ситуацію у своїх руках, бо через таких як ви– дівчина інтонацією виділила це слово– Неможливо зробити все вчасно і як слід.

Леся ввімкнула фотоапарат і налаштувала експозицію, продовжуючи розмовляти, наче це була звичайна бесіда з другом за філіжанкою кави. Вона не поспішала, мала в запасі ще достатньо часу для всіх своїх балачок. Розуміння– ось чого не вистачає сучасній людині більше за все.

Дівчина зробила кілька пробних знімків і лишилася задоволеною результатом. Світлини прекрасної якості, на відміну від того, хто на них зображений. Дрябле голе тіло чоловіка за п'ятдесят з пивним черевом та непристойно волохатими кінцівками, проте на голові волосся було біляво-ріденьким. Обличчя умовно привабливіше за мавпячу морду, якщо замружити одне око й відійти метрів на десять. Рот чоловіка займала зіжмакана ганчірка, очі були налякані й трохи осклілі після дози снодійного.

–Знаєте, через вас моя квартальна звітність пішла коту під хвіст. Якби ж ви були трохи відповідальнішим, мені не довелося б брати замовлення деінде.

Її кроки в замшевих чобітках шурхотіли по товстій поліетиленовій плівці, якою була встелена підлога гаража. Така сама плівка вкривала й імпровізований столик-тумбу, на якій лежав непрозорий пакунок. Приміщення нагадувало знімальний майданчик для якогось спінофу "Чужого". Леся мимоволі згадала, як принижувалась, аби тільки отримати можливість попрацювати з цим чоловіком, і одразу розізлилася, уривчасто видихнувши. Вона клацнула ще кілька святлин, а потім встановила фотоапарат назад на штатив, налаштовуючи ракурс відеозйомки.

–Вам же відомо, наскільки важко зараз справді зачепити глядача, не кажу вже про те, як вразити його душу.– дівчина з характерним звуком розірвала пакунок.

Чоловік дещо оговтався після сидативів і тепер панічно смикався, намагаючись вивільнити затерплі кінцівки, проте його поведінка й емоції аж ні краплі не бентежили фотографесу, яка діловито розпаковувала стерильний набір хірургічних інструментів.

–Я така рада, що в мене не викупили аудіозапис, тепер нарешті зможу з вами спокійно потеревенити.– вона мило всміхнулася, надягаючи латексні рукавички.

Її приталений піджак тепер ховався під щільним поліетиленовим костюмом, що нагадував хімзахист, русяві хвислясті пасма свого довгого волосся прикриті капюшоном, очі захоплено блищать за захисними пластиковими окулярами. Професійна відеокамера була виставлена прямо за студійним світлом. Коли Леся бралася за справу, вона робила її до кінця, якісно та вправно.

–Безперечно, навіть я зараз намагаюся застрибнути в останній вагон та відхопити своє.

У матовому світлі холодно зблиснув скальпель. Їй доведеться витягти ганчірку з рота чоловіка, щоб він ненароком не задихнувся. Звісно ж, першим, що вона почула, були прокльони різних мастей та ступенів лайливості, погрози та пустослівні образи. Леся закотила очі й намітила лінію першого розрізу. Кінчиком скальпеля вона пройшлася від западинки між ключицями до пупка, вирвавши з горла чоловіка вибух істеричного визгу, наче натиснула кнопку синхронного ввімкнення всіх сигналів оповіщення. Кількома цівками потекла перша темно-багряна кров, збираючись під його огрядними боками. Він захрип, наче дикий поранений кабан, якому все важче дихати після поранення. Не настільки глибокий той розріз, наскільки ефектний: першочергово нагадує початок розтину. Проте труп ще живий. Фактично, всі ми, людські істоти, ходячі мерці з різним терміном придатності.

–Я мрію про циркулярну пилку.– сказала вона і голос її потонув у новому шквалі хриплого крику, оскільки вона продовжувала орудувати скальпелем, поволі знімаючи заживо з нього клапті шкіри.– От ви зараз сконаєте і ніяких вам проблем, а мені розбиратися з купою проблем.

Рукави костюми хімзахисту вкривалися кривавими плямами з жахливою швидкістю. Подумки Леся рахувала секунди, червона лампочка запису на відеокамері регулярно блимала, хоч би назнімати хвилин п'ять його судом, тоді після продажу їй вистачить перекрити прогорілу зарплату за два місяці. Поруч із нею на металевому столі зростав стосик епідермічних, а потім і жирових тканин.

"Наче свинячу тушу членую..."

Впринципі, ідея замовника була дещо схожою на цей процес. Тепер чоловік незв'язно бурмотів прохання помилувати його, звертався до совісті й почуття провини дівчини. Дешеве кліше з детективних серіалів. Як розтопити серце вбивці? Вона неочікувано агресивно різонула в ділянці його шлунку, кінчик скальпеля зламався об ребро, викликавши ще один болючий стражденний стогін з уст "піддослідного".

–Індустрія даркнету потерпає зараз подібно до порносайтів.– Леся пожбурила зламаний інструмент на плівчану підлогу, де зі столу вже добряче накрапало кров'ю.– Глядач приситився звичайними сюжетами, він жадає жорстокості, підвищення градусу, перетину межі, кінки та фетиші стають все більш вибагливими, проте від базових речей вони таки залежні. Люди прагнуть побачити якнайбільше страждань інших. Те саме і з вами, напівчітким відеорядом смертельної різанини в темному провулку вже нікого не спокусиш. Вважайте, вам пощасливилось сьогодні знятися в якісному кіно.

Дівчина не фокусувалася на вологому хльосткому звукові розрізання плоті, тепер вона змінила інструмент на інший, з довшим лезом. Не переймалася і все тихішими стогонами чоловіка, в який вже нічого не бачив через крововтрату та пелену болю, що червоною поволокою застилала йому очі. Леся не думала й тоді, коли настала черга геніталіїв чоловіка, методичними рухами створюючи щось на кшталт тих карвінгових візерунків на кавунах. Навіть таке збочення клієнт передбачив у своєму запиті.

"Як же брудно..."

Саме після цього агонія чоловіка припинилася, дівчина зітхнула, спостерігаючи, як згасло чергове життя під прицілом її об'єктивів. Не було ні жалю, ні сорому, просто комусь у цьому світі пощастило трохи менше, ніж іншим. Хоча, це відкрите питання для роздумів. Страждати кілька годин чи мучитись кілька десятиліть?

Вона перерізала мотузки кравецькими ножицями, мерцю більше не потрібні обмежувачі, так як саме тіло є обмеженням душі. Поглянувши на безживне сіре обличчя чоловіка, Леся гидливо скривилася. Більше ви нікому не спаскудите ні роботи, ні настрою.

Червоний індикатор запису продовжував монотонно блимати, коли ножівка звякнула по металу перед тим як вгризтися в кістки. Попереду дівчина мала довгу й клопітну нічку.