#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Першим, що побачив актор, коли розплющив очі, був букет. Розкішні квіти стояли у вазі біля лікарняного ліжка. Поруч із ними записка “Улюбленому Тому. Заві”.
Дивно, але звуки знайшли його одразу. Гіддлстон намагався підвестися, але його ліва нога була скута. Він підвівся. Справді, ліва нога була у гіпсі. Томас глянув за вікно. Він був у тій самій палаті, де прокинувся кілька днів тому.
— Доброго ранку, — пролунав жіночий голос з-за спини. — Як спалось?
У палату зайшла Менді-Лаура та сержант Вуд.
— Що тобі треба?
— Прийшла провідати тебе, — посміхнулася дівчина.
Том помітив, як сержант опускає жалюзі.
— Що ви робите?
— Приватність, містере Гіддлстон, — відповів Вуд. — Ви ж знаєте як важлива приватність.
— Геть з моєї палати! — Закричав актор. — Охороно!
Він озирнувся в пошуках кнопки виклику медсестри. Менді дала йому ляпас. Щока наче спалахнула вогнем.
— Давай, по рухайся ще, потім й у голову прилетить що міцніше, — сказала вона.
Вуд дістав із лікарняного халата шприц.
— Що ви робите? - прохрипів Том.
— Я попереджала тебе, красуньчику, — Менді сіла на ліжко. — А ти все одно продовжував. Ну ось здалася вона тобі, ця Аліса.
Менді дістала кайдани.
Томас намагався штовхнути її, але дівчина сіла на нього. Вона притиснула одну руку до ліжка і потерлася низом живота по торсу Тома.
— Який чоловік, — мурликала вона і встромила шприц у груди актора.
Томас відчув, як його тіло поступово німіє.
— Бачиш, і кайданки не знадобились.
— Вуде,— прошепотів Том. — Ти… за що?
— Погана дівчинка Аліса, вона навіть не залишила мені нічого після смерті, — він бив пальцем по іншому шприцю, виганяючи бульбашки повітря. — Я був певен, що вона заплатить. Такі як вона завжди платять. Коли ти прийшов, — він вставив шприц у крапельницю, — я був певен, що ти маєш щось від неї. Ну що ж…
Тома почало хилити у сон.
— Ах, як шкода, за шість годин твоє тіло почне стигнути. Прямо жах, містер Гіддлстон. Але перед смертю, скажи мені, — Менді нахилилася до нього,— Локі виживе? Він повернеться?
Актор відвернувся до вікна, намагаючись зосередитись на сусідній будівлі. Він стиснув руку в кулак, проганяючи сон.
Менді поцілувала його в щоку і вони з Вудом вийшли.
— Містер Гіддлстон, — звернулася дівчина до іншої медсестри, — просив його не турбувати до вечера.
Вона кивнула головою й подивилася на Тома через напівприкриті двері. Він глянув на неї. З його очей потекли сльози. Дівчина здивовано продовжила дивитись на нього, потім озирнулася. Коридор був порожній. Вона ввійшла в палату навшпиньки, зачинивши двері.
— Може, вам щось принести? — Мило запитала вона і, здавалося, вона зовсім не дихала.
— Так, — Том глянув на її бейджик, ковтаючи сльози. — Ліндсі, мені потрібна сумка з моїми речами. Вона була зі мною, коли я знепритомнів.
— Ви знаєте, де вона?
— Так, але, сер, — засмучено сказала вона, — вам не можна видавати речі, так сказав головний лікар.
Томас зусиллям волі підняв руку і поклав її на руку Ліндсі, стиснувши.
— Я розумію, — він звів брови, — але там є дуже важлива для мене річ, без якої я не зможу заснути.
— Скажіть мені, — знайшлась Ліндсі, підставляючи руку під ласки Тома, — я знайду її і принесу.
— Хтось обов'язково побачить, це важливо для мене, — актор торкнувся пальцями вен на руці дівчини і її шкірою пройшлися мурашки, — ти допоможеш мені? — Перейшов на шепіт Том.
Медсестра лише кивнула, мимохіть забираючи руку. Вона вибігла із палати. Гіддлстон відкрив ящик тумбочки. У дорогих лікарнях, як і в дорогих готелях, на тому самому місці лежали ручка і блокнот. Томас написав як міг "Любій Ліндсі від Тома" і свій автограф.
Дівчина повернулася швидко і передала Тому сумку. Чоловік натомість віддав їй закритий блокнот.
Медсестра засяяла від побаченого і, чемно кивнувши, влетіла кулею з палати. Томас витяг голку крапельниці з руки, і щосили вдарив себе по обличчю. Він сподівався, що адреналін допоможе прийти до тями. Чоловік підвівся, спираючись на кожну зустрічну річ, і зачинив двері на замок зсередини. Він одягнув сумку, засунув ноги в капці і підійшов до вікна. Воно не відкривалось, однак другий поверх — це, здавалось, не так далеко від землі. Гіддлстон оглянув палату:
Ані крісла-каталки, ні милиць, ні навіть тростини. Однак погляд привернув тримач для крапельниці. Том знову вдарив себе по обличчю. Чоловік поставив його поруч із собою, потім узяв вазу та відкинув квіти на ліжко.
"Хоч якась користь від тебе" — подумав актор і з розмаху кинув вазу у вікно. Скло розбилося. Крапельницею він вибив скло, що залишилося. Том почув квапливі кроки з коридору. Коли персонал намагався відчинити двері, він вже стояв однією ногою на віконній рамі.
— Покличте лікаря! — Кричала жінка. — Містер Гіддлстон, з вами все гаразд?!
Том кинув уперед крапельницю і, звівши очі до неба, стрибнув сам. Він напружив м'язи і намагався падати боком, як його вчив колишній військовий. Томас швидко підвівся, хоча нога в гіпсі відгукнулася пекельним болем. Чоловік узяв крапельницю і, спираючись на неї, дійшов до дороги. Перехожі завмерли, спостерігаючи за потугами актора. У вічі вдарили перші кілька спалахів від камер.
Гіддлстон махнув рукою таксисту і той, схаменувшись, відчинив Томасові двері. Актор відкинув крапельницю і сів у салон.
Томас назвав адресу, попросив доїхати якнайшвидше і нічого не питати. Він чортихався, стримував сльози, лаяв себе за те, що не взяв номер телефону Джо. Усю коротку дорогу Гіддлстон намагався дивитися у вікно і ні про що не думати, але йому здавалося, що з-за рогу ось-ось хтось вилетить. Хтось із пістолетом, на мотоциклі чи в машині. Один натиск на курок і куля зупиниться лише у нього у скроні. Том потряс головою, вдарив себе по обличчю і відтягнув шкіру. Вони в'їхали до Сохо. Таксист зупинився просто біля будинку Джо. Актор відкрив сумку та дістав кілька купюр великого номіналу.
— Будь ласка, — вкрадливо сказав Том, — я благаю вас, не кажіть, куди ви приїхали і кого везли.
— Я німий, як риба, — сказав таксист і кнопкою відчинив двері для пасажира.
Гіддлстон виліз із салону, шкутильгаючи і жмурячись від болю дійшов до дверей приятеля. Таксист уже помчав геть.
— Ти охрінів? — Спитав Джо.