#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Томас завмер. Він дивився на фотографію маленької дівчинки. Монахиня намагалась підштовхнути її до церкви, однак вона відкинула її руку. Саме в такій позиції їх схопила камера.
Гіддлстон не мав сумнівів, що це Аліса. Дівчинка мала такий же колір волосся та очей. Її незадоволений вираз обличчя сходився один в один з мімікою його колишньої коханки.
“Поліція забрала з передмістя Лондону тьох дітей: Зоряна (6), Олесандр (5) і Одрі (5). Діти стали свідками вбивства. Подробиці наразі не повідомляються, однак церква Святої Марії піклуватиметься про дітей доки їхні офіційні опікуни не отримають права забрати дітей”.
Дата: 15 Травня 1985 рік.
Том знову подивився на маленьку дівчинку. Аліса Остін або Ранія Уламс дивилась похмурим незадоволеним поглядом на монахиню. Гіддлстон зітхнув і почав переглядати зміст папки. Досьє на священнослужителів церкви зберігались у хаотичному порядку, але на кожному листі паперу були написи почерком Аліси.
“Лицемірство — це гріх” було написано на обличчі ченця, чиє лице вже було перекреслено червоним. “Ти не маєш права брехати, це проти бога” — йшлось на іншому листі з червоним хрестом, але на цей раз з жінкою. “Ти виростеш і станеш монахинею, як всі ми. Не хотіти — означає не любити бога”, “Дівчатка не грають з хлопчиками — це гріх”, “Не їсти кашу означає ображати Ісуса”. “Спати з чоловіками не можна. У тебе є Ісус”.
Томас не міг зрозуміти Аліса цитувала їх на їхніх же досьє чи навпаки — зверталась до них.
“Гріх, гріх, гріх, гріх” — йшлося на останньому досьє. З фото на Томаса дивився підстаркуватий чоловік. “Вільям Вебстер — настоятель храму Святої Марії”.
“Гомосексуальність це ж гріх, пане Вебстере. Пане Вебстере”.
Гіддлстон знайшов карту місцевості. Він усміхнувся. Аліса порадила Джо придбати будинок за містом про всяк випадок і сама ж жила тут. Джо, очевидно, про це не знав.
Актор подивився на карту. Будиночок біля річки знаходився у годині пішки від найближчого містечка, де і знаходилась церква Святої Марії, разом з капличкою та невеликою територією довкола.
Чоловік підвівся та підійшов до вікна, церква знаходилась паралельно будинкові на Схід. Він опустив очі на карту, храм Святої Маріїї обведений червоним колом. Том відчув дим у повітрі і повернувся до плити. Рагу почало підгорати.
***
Гіддлстон ще тиждень провів розмірковуючи. Він детально вивчив усі досьє, що сховала тут Аліса. Усі записи про ченців та монахинь. Томас був здивований, що на території храму діяло одразу два монастирі. Як виявилось, церква часто влаштовувала семінари та релігійні заходи. Студенти з сусідніх абатств часто приїжджали на практику. Переважно молоді чоловіки. Невелика капличка у садах на території храму мала унікальні вітражі, та стояла вже понад півсотні років.
Аліса обвела червоним кольором західне крило храму, яке стояло на невеликому пагорбі. Воно було теж зображено на фото, де їй було тільки п’ять. Гіддлстон закочував очі, коли згадував запевняння, що вона не британка.
Заранку він приймав душ і виходив на прогулянку вздовж річки. Спочатку він намагався ходити під високим очеретом, щоб його не помітили машини, що проїжджали повз. Але згодом вже ходив з рівною спиною. Нога поступово перестала боліти. Опівдні він готував їжу та насвистував пісні своєї молодості. Він обідав, дивлячись у вікно, що виходило на Схід.
Потім він приймав ліки, читав та ремонтував поламані речі у будинку. Так диван став рівно і тримався без цегли, а стіл більше не скрипів.Ввечері він виходив з чаєм до річки і золото знову багровіло на його очах, а потім темніло. І він знову повертався до будинку.
У неділю Том дочитав Дікенса. Він відкинув книгу на диван та подивився у вікно. Сонце стояло високо над землею. Гіддлстон переодягнувся. Він подивився у дзеркало — лице заросло колючою щетиною.
Гіддлстон зітхнув і вирішив піти так. Він поклав у рюкзак термос із жасминовим чаєм, знаходячи це іронічним, воду і декілька яблук. Актор вийшов з будинку. По дорозі він знайшов товсту гілку, що лежала біля узбіччя. Томас підібрав її та очистив від листя, подовжуючи йти по карті у гору.
Він завмер на перехресті, невпевнений чи правильно він звернув. Перед ним стояла табличка про початок “Садів Святої Марії”. Однак піші дороги йшли ліворуч і праворуч, і жодної прямо.
Чоловік зітхнув і вирішив йти паралельно асфальтованої дороги для машин, тому звернув праворуч. Він йшов далі, спираючись на гілку. Він посміхнувся сам собі, вважаючи цю ідею досить креативною — прикинутись мандрівником.
За пів години він дістався міста. Невеличке містечко на березі моя не відрізнялось ні від одного іншого у Великій Британії: рівні біло-сірі будинки, що було побілені та цегляні жовтогарячі. Машини стояли припарковані біля декількох кав’ярень, супермакету та місцевого фермерського ринку. Томас натягнув на ніс панамку та пройшов далі.
Церкву Святої Марії було складно не помітити. Вона намагалась сховатись між високих дерев, однак її високі готичні вікна та гостроверхий круглий дах височив над кожною зеленою кроною. Томас пройшов через зелений паркан та опинився на території храму.
Як і було зазначено у путівнику, сам мінікомплекс був дійсно малий, він не був абатством, однак за сприянням священослужителів на його території були розташовані декілька додаткових будинків для гостей та практикантів. Томас порівняв це місце з Ватиканом в Італіїї, однак значно зменшену його версію.
Усі робітники, монахині та ченці зібралися на молитву, тому Гіддлстон спокійно прогулювався хамом. Чоловік зазирнув у колонаду, що вела до саду. Він бачив вирізки з газет по благодійні заходи та семінари, що проводить церква.
“Ми допомагаємо дітям з 1980го року” — йшлося у заголовку статті, що повідомляла про тридцяту річницю “Важкої та кропіткої роботи з дітьми, що постраждали від домашнього насильства або інших трагедій, що відбулися у їхніх сім’ях” поруч йшлось запрошення прочан до благодійного заходу та збору грошей на нові храмові приналежності.
Там же Том побачив таку ж вирізку з фото Аліси. Він хмикнув і перевів погляд на інший стенд “Найкращі студенти, майбутні слуги божі”. З фото на нього дивились хлопчики та молоді чоловіки віком від 17 до 25 років. У статті на стенді зазначалось, що вони успішно пройшли практику у церкві Святої Марії і готові бути розподілені по новим місцях їхнього служіння.
Гіддлстон пройшов далі. За колонадою починався сад. Троянди усіх кольорів та відтінків стелилися йому під ноги і вели до каплички, повз відносно свіжих могил. Капличка стояла напів згоріла. Дерев’яні готичні арки були напівзруйновані, старовинні вітражі не витримали полум’я і розбились. Деякі їх шматки залишились стирчати з віконних рам. Кам’яні блоки були також обпалені. Вони берегли сліди полум’я та диму, однак значно більше рясніли зеленим мохом та плющем, вирослим на них від дощу.
Том обережно увійшов у каплицю без даху. Він оглянув її колишню красу, знаходячи поглядом лише залишки від того, на що путівник та карта радили звернути увагу. Він відчув себе справжнім мандрівником. Розчарованим мандрівником.
— Я можу вам чимось допомогти? — Почувся голос з-за спини.
— О, ні, я тільки, — Тома повернувся на голос. Перед ним стояв Вільям Вебстер, — я хотів подивитись. Я подорожую Англією.