#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
— Ви вчасно, містере Гіддлстон, — лунає важкий чоловічий голос.
— Не маю звички запізнюватись, — спокійно відповів Том.
Вони стояли у закинутому заводі у передмісті Лондону. Стіни досі тхнули хімікатами. Місячне світло ледь проникало крізь забиті дошками вікна. Та навіть коли проміні пробивались крізь гниле дерево вони розбивались о стіну пилу, що підняли ноги двох незнайомців.
— Це чудово знати, — посміхнувся детектив.
Він стояв у темряві. Все що Том міг бачити — чоботи, які зазвичай носять у походи, довгий тренч та капелюх з широкими полами. Актор усміхнувся, це було майже карикатурно, однак думка про те що це зроблено навмисно майже жахнула його.
— Тож, ім’я кого треба знайти, — ввічливо запитав чоловік.
— У неї багато імен, — Томас тримав руки по швах штанів. — Найбільш уживане Аліса Остін. За ним ви можете знайти про неї вирізки з газет та новини. Її чоловік теж має призвіще Остін. Вони розлучились рік тому, вона проживала у будинку № 46 по вулиці Сазерленд. Однак дехто знає її за ім’ям Мей. Призвіще мені невідоме. Ще є Ранія Уламс, але за документами вона значно старша за обидвох. У п’ять років вона опинилась у церкві Святої Марії, дві години на Схід від Лондону. Настоятелем церкви був …
— Вільям Вебстер, — усміхнувся чоловік і кивнув. Його посмішка була крива, наче вирізана тупим ножем на гарбузі. — Ви хочете знати хто вбив її?
— Ні, — Томас зберігав спокій та прямий вираз обличчя. — Я знаю хто вбив їх. Мене цікавить як дівчинка на ім’я Одрі пов’язана з Алісою Остін.
— Містере Гіддлстон, дозвольте запитати.
— Звичайно.
Пил осіла у них під ногами.
— Ви знаєте у яку історію вв'язуєтесь?
— Звичайно.
— Тоді вам краще найняти тілоохоронців, — детектив оглянув клієнта. — Або надбати специфічні навички.
— Я вже працюю над цим.
— Чудово, — детектив кивнув. — Ви виступили проти Артура Волша і його компанії, як я чув з сьогоднішньої вашої пресконференції. Це цікаво, — він подивився в очі Томові, актор помітив, що на лівому оці у детектива пов’язка, — і небезпечно.
— Я знаю, — Гіддлстон витягнув пачку купюр.
— О, ні, оплата після роботи і так як я скажу.
Томас бачив як в оці детектива грає інтерес і азарт. Він виблискував у зіницях, відбиваючи місячне проміння.
— Ваше право, — спокійно сказав чоловік і заховав гроші. — Коли будуть результати?
— Менше ніж за тиждень. Сподіваюсь, ви любите піцу. І, як я розумію, справа йде про спецагентів нашого доброго королівства.
— Звідки ви знаєте? — Томас примружив очі.
— Ранія Уламс, пане Гіддлстон, — детектив ще раз усміхнувся і насунув капелюха на очі, — це не ім’я, а статус. Гарного вечора вам, — чоловік кивнув, — і нехай живе королева.
Томас дивився у слід детективові. Він потер пил під ногами та розвернувся до виходу. Він задумався над “специфічними навичками” та як би могла їх визначити Аліса.
Чоловік написав своєму тренерові, який допомагав йому прийти у форму перед фільмами. Той відписав не одразу. Гіддлстон стояв на цілодобовій автомийці неподалік, ретельно змиваючи бруд промислової зони з машини. Томас зітхнув і потер чоло. Місяць світив йому у потилицю і падав на глянцеву поверхню крила його автівки. Він дістав телефон та вбив у пошук “Ранія Уламс”. На нього посипались новини про королеву Ранію. Дехто з журналістів зазначав тавтологію у її імені та статусі. Актор нахмурився та вбив у пошук “Ранія значення імені”. Пошук відповів: “королева”. Томас хмикнув, викрививши губи і продовжив пошук : “Уламс значення призвіща”
“Значення: жити, славити” — відповів гугл.
— Довго живи, королево.
Гіддлстон закрив очі і тихо засміявся.
Шановне королівство, а-а-а, товаривство! Доброго вечора :) Я написала і виклала, а ще намалювала і теж виклала. Я дуже і дуже рада, що є люди які читають цей тві. Вам опладушки 👏👏👏 Будь-ласка, напишіть кометар. Авторам неймовірно важливо чути і знати вашу думку. Автори творять для світу і вічності. Тому напишіть щось будь-ласка, відгукніться. Агов... Дякую
🌸☕️