Секс, рок і Гоґвортс. Частина 3. Гаряча вода

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці #український_рок_у_Забороненому_лісі

Частина 3. Гаряча вода

“Приходи бувають двох видів: погані і добрі. Мій дядько додав третій вид - церковні. Він курив за туалетом у селі і бив кропиву палкою, наче йому все ще п’ять років. Я питала в нього чому він це робить, він відповідав, що коли в нього не виходило грати на піаніно, то мати била його руки кропивою. Тепер він б’є кропиву палкою. “Ну, і хто з нас тепер дибіл?” - питав він у трави. “Головне, - казав мій дядько, - не брати чашки з сервізів. А невміння грати на піаніно можна пережити. До речі, самогон найкраще п’ється з фарфору” - додав він і тушив цигарку о землю. І він, трясця, мав рацію. Він мав”. 

 Христина Левченко 2022, Київ 

Ніч була важкою і повною марень. Її дали ліки, але вони спрацювали як отрута. На ранок у Христини на лобі виступив піт. Холодний, отой наймерзенніший вид поту. Вон жмуриться і відкриває очі, наче і не засинала. І ця ніч пройшла однією секундою. 

— Одрі! Як почувається наш пророк? — Запитала дівчина з довгим чорним волоссям. 

— Якісь передбачення на сьогодні? — Питає інша, з білим волоссям. — Якщо між нами, чи дасть Снейп сьогодні додаткове завдання всім чи тільки тобі? 

Дівчата дивляться на свою однокласниці і гигикають. 

— Знаєте, ви як ті близнючки з “Сяйва”, — вона сідає у ліжку та з подивом помічає, що в неї нічого не болить. — Вас теж хочеться в’їбать і бігти. 

— Мадам Помфрі казала, що зілля мало тобі допомогти тобі від марення. Добряче ж тобе по голові вдарили на матчі. 

Христина оглядається довкола. У дальньому кутку вже нікого немає. Зламаної мітли теж. Вона бачить свій одяг на стільчику біля ліжка. Зелений колір краватки не викликає у неї ентузіазму, та вона зав’язує його туго. Під щебіт її однокласниць про вчорашній матч вона заправляє ліжко та вітається з Мадам Помфрі. 

— Ти чого? Залиш постіль, це її робота взагалі-то, —  шепоче білявка. 

— Їй за це гроші платять, — говорить друга.

— Де тут душеві? — Христина дивиться на обох з лицем повного недовіри, і такого ж повного розуміння безвиході. 

— Тебе, очевидно, сильно вдарило, ти що геть нічого не пам’ятаєш, Сельвін? — Білявка здивовано зводить брови. 

Її лоб морщиться як у шарпея і Христина майже впевнена, що в зморшках її чола можна прочитати закодоване послання. Вона намагається тримати рівне лице, але відчуття, що це все сон все ще не покидає її. Дівчина майже відчуває його присутність. Наче варто їй озирнутися і десь у щілинах вікна, під ліжком або у лампі заворушиться недописана підсвідомістю матриця.

— Чудово, так, і що далі? Душ, як і обід, має бути гарячим і за розкладом. То де тут можна знайти хоч щось з двох? 

Дівчати потупили очі і пішли на вихід з лікарняного крила. Христина махнула рукою на прощання Мадам Помфрі й також покинула приміщення. Головна медсестра Гоґвортсу дивилась у слід з широко розплющеними очима. 

— Так от я і кажу, — продовжила білявка, — Сіріус Блек не така велика загроза. Дементори на території школи! Сельвін, твій батько, до речі, теж був присутній на великому зборі у Міністерстві. Вони з Лордом Малфоем, — ім’я останнього блондинка розтягнула, смакуючи, — висловили своє обурення та занепокоєння безпекою в школі. 

“Занепокоєння, — думала про себе Христина, роздивляючись живі портрети на стінах. — Танки краще б прислали або дали б сотку євро на соляру. Занепокоєні вони. В дупу нехай засунуть своє занепокоєння, туди ж, до обурення”. 

— Одрі, ти взагалі слухаєш? — Запитала брюнетка зі схвильованим виразом обличчя. 

“Одрі, — продовжила внутрішній монолог Христина, - так вони мене називають. Одарка. Сподіваюсь, воно в мене всього одне. Чи як заведено”. 

— Ага. 

— Поттеру взагалі дісталось, — не вгамовувалась тарахкотіти блондинка, спускаючись все нижче у підземелля. — Він впав з мітли, всі в паніці почали вибігати з арени. Ти перечепилась через мантію як раз тоді. Снейп ледь свідомість не втратив, коли ти не прийшла до тями. 

— Ледь не втратив. Ми теж її ледь не втратили, коли він влетів у залу Слізерену. З нього пар валив так, наче він тільки з дуелі. 

— Ну, розмова з містером Сельвіном це тобі не в “Плюй-камінці” грати. 

Христина вже не відрізняла хто говорить. Вона оглядала підземелля, в якому знаходиться гуртожиток Слізеріну. Тут багато протягів, але гідного місця для паління вона не знайшла. 

— Хей, Сельвін, ти ще не вмерла? — Запитав Малфой як тільки вони втрьох зайшли до головної зали. — Ми так переживали за тебе, — він скривив гримасу, дражнячи її. 

“Боже, яке кончене, — подумала Христина” 

— Та я бачу, аж пропліш з’явилась. 

Дівчина зайшла до жіночих душевих. Гарячої води не було.