Здатися. Облишити усі намагання навіть просто плисти течією бурхливої річки і дати їй волю робити з твоїм тілом що заманеться. Й так зрозуміло, хто в цій грі переможець, тож лишається тільки покірно схилити голову. Витягти з кишень надію та страх, які досі тримали тебе на плаву, кинути куди подалі в хвилі та каменем йти на мулисте дно. Який сенс опиратися, якщо плавати ти і не вмієш? Легені твої вже переповнені водою і у грудях пече, що несила терпіти. Ноги й руки заціпеніли від холоду, невміло бовтатися не вийде. Безвихідь. Доведеться здатися.
Розумієш, вибору немає! Рано чи пізно це станеться, але навіщо чекати? Це ж так легко – здатися. Розслабитися і слухняно спускатися донизу, доки спина не відчує м’якість глини і змії не закрутяться навколо шиї. Хіба це погано? Тобі ж так цього хотілося. Просто відпочити, хіба ні? От тобі цей шанс, ось м’які водорості, лягай, відчуй цей спокій!
Ні, ти тільки подумай, зрештою, хтось має тонути на поталу рибам та чудищам з глибин. Ти робиш їм послугу! То чому б тобі не здатися?
Добре, назви хоч 5 причин не робити цього.
Один…
Я не чую!
Один…
Немає й одного…? Гмм…)
Але ти молодець, повільно рухаєшся в потрібному напрямку. Ще трішки. Випусти залишки повітря, воно тобі більше не знадобиться. Розваж місцеву фауну ще й гарними бульками. Буль-буль. Ось так. Чудово йдеш!
Думаєш, на дні холодно? А я кажу, тепло. Що тут цієї річки – калюжа! А ти і в тій тонеш, от сміховина, правда? Гаразд, гаразд, не відволікаю. Почекаю внизу.
Привіт, знову я. Ти, я бачу, майже на місці!
Що мовчиш? Невже ВОДИ у рот набрала?!
А які плани, скажімо, на найближчу… вічність?
Хочеш жарт про дівчину, яка тонула, тонула і врешті, не повіриш, втонула?! Дуже смішний! Ти захлинешся від сміху!
Але ти не відволікайся, правильно.
Слухай, ти завжди така мовчазна? Прямо серйозна, знаєш, зосереджена. Так старанно тонути – вперше бачу. Навіть покричати не спробуєш? Це весело, кажу тобі. Давай разом: АААААААААААААА! Ні? Ну гаразд. Нудна ти.
В будь-якому разі, головне що? Правильно, ре-зуль-тат! А результат в нас який? Саме так, ти ось-ось вже будеш на дні!
Добре, тепер давай без смішок. Треба ж попрощатися по-людськи.
Так, тобі довелося побачити в житті усякого і часом емоції топили не гірше цієї річки. Та знаєш, ти старалася, ти завжди старалася бути кращою, аніж є. Ти йшла вперед, навіть коли перед очима вже суцільна темрява. Я знаю, тобі було важко. І коли смуток накривав з головою, коли біль десь за лаштунками ребер ставав нестерпним, коли в голові шуміли червоні моря і луною ширилися в кожну клітину тіла аж до кінчиків пальців, ти гідно трималася. Хоч я й стріляю тут жартиками, як ти це любиш, та ти насправді неймовірно сильна людина. Не сприймай як образу, але ти, як ніхто, заслуговуєш на це дно. Нехай воно вгамує й вилікує твою змучену душу.
Це кінець. Приємно було знатися.
Ти на дні.
І тепер під твоїми ногами знову є земля.