Попід зорями сяйво стелиться,
А між степами Дух Лісу мчиться,
До Мавки в гості на чай проситься,
Поки на світанку ще сонце не видніється.
«Мила нявко, німфо лісова,
між чар твоїх попав нещасний я,
налий же відвару зілля в келиха,
аби зійшов туман з моїх милих оченят!!»
І пролився дзвінко мавки сміх,
Між деревами в лісі, як вода,
Але пора завершувати історію цю, щиру побрехеньку,
Бо вже пробиваються між листя, сонячні проміння дня.