Ой леле, душенько моя
Що з тобою стало?
Чи так довго спав, що небо почорніло і замість співу пташок,
Чути звук гучних сирен?
І не помітив, як твої блакитні очі,
Стали повні тих кривавих сліз
Ой леле, душенька моя
Що з тобою стало?
Чому ти знову стоїш босоніж?
Не йди прошу туди своїми білими ступнями
По тій терністій, страшній стезі.
Ворог готує свої хижі лапи,
Щоб забрати навіки твої щасливі дні
Хто витоптав твоє пшеничне чисте поле?
Вільне як вітер і золоте як сронце,
Чому весь світ мовчить, коли ти кричиш?
Ні, ти не одна, з тобою твої діти
Сильні тілом і духом - вірні повсякчас.
Вони тебе ніколи не покинуть,
А ти їх міцно в обіймах своїх тримай.