Літо має запах меду.
І цей запах, розтоплений, розноситься річкою,
Було б чудово вловити падаючу влітку комету
Або зірку, хай навіть вона була б невеличкою.
Літо – це чоловік, що бережно витягує з води маленьку дівчину,
Бережно розплутує її волосся,
Огортає ніжністю цю дитину,
Свою дочку, а може, що дочка, здалося.
Літо ховається у відблисках сонця на вікнах
Які бережливо ховаються на поверхах маєтків.
У ранковій свіжості повітря,
У веселому шелесті в когось на одязі паєтків.
Літо це теплі ранки й теплі ночі.
Їхнє тепло залізає тобі в душу,
Вигріває її, рятує від порчі,
Але пускає по венах адреналін і спокусу.
Літо – це новий погляд на життя.
І в тому погляді єдине кокетство,
А глибше істина системи буття:
"Життя імітує мистецтво".
13.07.2025