Прокидається мафія

#оріджинал #реалізм #В #нецензурна_лексика #кров #F

Наступає ніч. Жителі містечка не знають, що робити, адже почався найстрашніший час доби. Мафія виходить на полювання. Хтось сьогодні вмре, якщо не пощастить. Але хто? Всі нормальні люди вже сидять вдома за зачиненими дверима. Лиш найсміливіші зараз гуляють вулицями небезпечного містечка або ті, хто просто не встиг дійти додому. Інші – мафія. Вони шукають свою жертву на цю ніч. Ніхто не знає, кого вони виберуть зараз.

Боб повертався додому після тяжкого дня в ресторані. Кожний раз йому приходилося робити це вже вночі. Він вже перестав вірити в мафію, яка гуляє вулицями нічного міста, адже за стільки років його все ще не вбили. Всі тут знають, коли чоловік повертається додому. Могли в одну ніч це нарешті зробити. Мафію повинен цікавити його ресторан.

Деякі ліхтарі мигали. Він вже звик до цього. Вони тут стоять не один десяток років, а ніхто заміняти не хоче. Половина міста, через яку йому потрібно йти, просто без світла на вулицях, приходиться використовувати ліхтарі. Логічно, що саме там найбільше вбивств.

—   Ох, невже Джейн сьогодні вирішила піти сама? – прошепотів Боб собі, - я хотів їй запропонувати піти до мене, випити чаю. Нічого, в наступний раз якось. Сподіваюся, що вона згодиться. Зовсім вже здуріла з цією школою, повертається найпізніше.

Поруч проїхала машина. Дорога. Боб не звернув на неї уваги та пішов у сторону темної вулиці. Він увімкнув ліхтарик на телефоні. Він ніколи не любив саме цю частину міста. Йому завжди було моторошно нею йти.

Він почув вистріл, а через секунду різкий біль в животі. Боб відразу впав на коліна, не розуміючи, що відбувається. Невже в нього поцілили вогнепальною зброєю?

Не потрібно недооцінювати Олівера та Олівію. Милі двійнята вже багато років працюють на мафію та вбивають мирних жителів цього міста. Для них головне – гроші, на людські життя байдуже. А ресторан Боба може принести немаленькі суми. Ітан, їхній бос, це також прекрасно знав.

—   Що за… - прошепотів Боб. До нього підійшли двійнята. На їхньому лиці були маски, обличчя просто неможливо розпізнавати. Олівія поцілилася в нього та ще раз вистрелила. Тільки вона не знала, що навіть ця рана не принесе йому смерті. Десь неподалік проходила Софія.

***

Їй завжди було страшно повертатися вночі з лікарні. Хто його знає, що її очікує цієї ночі. Але вона неначе відчувала обов’язок перед цим містечком. Софія завжди носила з собою аптечку, де було все для першої допомоги або їздила машиною, щоби була можливість швидко довести пораненого до лікарні.

Вона – лікар у місцевій лікарні. Софія завжди цього хотіла.

Ця ніч не була виключенням. Вона їхала додому по темній вулиці, увімкнувши фари. Їй здавалося, що в машині безпечніше, хоч мафія і може вистрелити в неї або зупинити машину. Для них це легко зробити. Але це відчуття ніколи не покидало її. У дні, коли їй потрібно до мами – вона їздить машиною. Не ризикує йти цією темною вулицею.

Весь час, коли вона їздить по місту, то намагається побачити кожну дрібницю. Ніколи не вгадаєш, де тіло буде цієї ночі. Та, побачивши тіло саме тут, Софія не стала дивуватися. Мафія не змінюється.

Жінка швидко взяла аптечку та підбігла до людини. Вона ще здалеку впізнала в ньому сусіда своєї матері – Боба. Він ще й був власником улюбленого ресторану Софії, куди вона на вихідних заходила поїсти. Її рухи зараз були спокійними та чіткими. Вона не вперше рятує жителів цього міста, за спиною в неї багато років досвіду. Софія – професіонал своєї справи.

—   Чорт, доведеться везти до лікарні. Вибач, мамо, але сьогодні до тебе я не зможу заїхати, потрібно рятувати людське життя.

Боб був нижчий за неї, чому Софія раділа зараз. Вона засунула його на заднє сидіння машини та повезла до лікарні. Черговий лікар розбереться з ним.

***

Джейн поверталася зі школи. Вона не знала, чому завжди там засиджується до темряви, тому йшла додому вночі. Ні, вона не боялася мафії. Після роботи з дітьми їй було вже просто байдуже на все. Вона б хотіла перепочити та просто сексу з дівчиною. Джейн ненавидить роботу в школі, але все одно терпить її. Навіть сама не знає, чому.

Її квартира в центрі. Вона любила цей факт, адже тут ніколи не було вбивств. Мафія розумна, вони всі там знають, що тут було б багато свідків. А це їм ні до чого. З іншої сторони, ходять чутки, що саме тут живе їхній бос. На кожному жителі центру висить підозра.

Джейн проходила біля пабу, коли почула знайомий жіночий голос.

—   Хм, і не боїшся.

Жінка обернулася та усміхнулася, коли побачила свою давню подругу. Вона ніколи вночі не відпочиває. Емілі – коханка багатьох чоловіків цього міста.

—   Та байдуже якось.

—   Ти якась напружена, тобі не здається?

Емілі підійшла до Джейн. Вона доторкнулася до її щоки, а далі її рука спустилася нижче до талії.

—   А ти спробуй з дітьми цілий день працювати.

—   Тобі потрібно розслабитися.

Джейн цього і хотіла. Але ні грошей, ні бажання заставляти її в неї не було.

—   Ти знаєш, що якщо тобі потрібні гроші, то це не до мене.

—   Ох, мені від тебе гроші ніколи не потрібні. Ті чоловіки вже так набридли. Джейн, прошу, забери мене з собою та нагодуй печивом з чаєм.

Джейн засміялася. Такий сюжет цієї ночі їй подобався найбільше. Навіть більше, ніж секс з нею.

—   Йдемо, моя хороша, нагодую тебе.

—   Я тебе обожнюю, Джейн.

***

Відділення поліції, де працює Ліам, знаходиться далеко від місця, де зараз перебуває чоловік. Коли на вулиці гуляє мафія, то йому приходиться працювати, перевіряти кожного жителя на вулиці. Як добре, що в місті живуть розумні люди, які не висовуються зі своїх домівок вночі.

Ліам побачив, як по центру йдуть дві жінки. Емілі та Джейн.

—   Доброї ночі, панянки. Куди йдете?

Жінки обернулися до нього.

—   До моєї квартири, Ліаме.

—   Бачу, що в когось буде весела нічка.

Джейн глибоко вдихнула та видихнула.

—   Ти бридкий, Ліаме. Емілі – моя подруга.

—   А ще ти лесбійка.

—   Але це не означає, що вона трахається з усіма своїми подругами. До побачення.

Емілі потягнула свою подругу далі, а я пішов шукати інших людей. Міг зараз спати, але ні, потрібно шукати. По центру справді майже не ходили люди. Джейн та Емілі були першими.

Десь через годину чи дві я побачив чоловіка. Здалеку не зміг його впізнати, але потім зрозумів, що то Джек – кухар у ресторані Боба та його брат.

—   Доброї ночі.

—   Доброї ночі, детективе. Ви щось хотіли?

—   Так. Джеку, а скажи мені, куди ти йдеш вночі?

—   Додому. У ресторані техніка зламалася, прийшлося затриматися до ночі. Ось нарешті йду додому. Просто так залишити не міг, бо на ранок прийшлося б робити ремонт у всьому приміщенні.

—   Добре, йди.

Цієї ночі було навіть якось нудно.

***

Продзвенів будильник. Джейн ледве дотягнулася до нього та вимкнула. Вона зовсім забула його вимкнути. Сьогодні вихідний, можна було спокійно поспати. Поруч простогнала Емілі. Все ж вони вчора переспали, але по згоді обох сторін.

Джейн встала та відразу пішла до душу. Вона взяла свій телефон. Вже були повідомлення за цю ніч на сторінці їхнього міста.

«Цієї ночі мафія ледве не вбила Боба Браун, але йому надали вчасно допомогу. Сьогодні ніхто не помер»

Джейн злякалася, а потім полегшено видохнула. Він живий.

А цієї ночі мафія не змогла нікого вбити через лікаря. Та чи зможе наступної?