To find East of Eden. Розділ 36. Чому?

#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання

Гіддлстон стояв посеред матів для тренування. Він дивився на стару форму для тренування. Він вдягав її для занять перед зйомками у “Локі”. Чоловік озирнувся довкола — добре знайома тренувальна зала. Він падав на ті мати, що стоять спертими на стіни, від сміху, коли Гемсворт вчергове виніс його ударом резинового молоту. Тріщина на дерев’яній підлозі пам’ятала його пластиковий спис, яким він вчився керувати перед першим фільмом “Месники”. Гіддлстон закотив очі, питаючи сам себе що він тут робить. Аж раптом у його думки увірвався голос його тренера — Майкла. 

— Радий знову тебе бачити, — усміхнувся молодий чоловік під тридцять. Він як раз перев’язував руки еластичним бинтом. — Знову зйомки? 

— Щось накшталт того, — актор кивнув, — але режисер дав завдання вивчити все самому. 

— І що, ніяких планів? Навіть ескізів сцен? — Майкл кинув спортивну сумку біля лав. — Хоч щось. 

— Ні, лише уявлення про персонажа. 

— І яким ти його бачиш? 

Тренер сів на лаву, розв’язуючи кросівки. З його обличчя не злізала посмішка. Він відкинув взуття у сторону та натхненно ступив на мати. 

— Яким буде твій герой? 

— Елегантний, — трохи подумавши відповів Томас, — зважений, рішучий. Готовий до всього. 

— І навіть захищати прекрасну даму? — Майкл усміхнувся. 

— Прекрасні дами захищаються самі, — Томас усміхнувся у відповідь. — Час і джентельменам навчитись. 

— Я правильно розумію, що ми не про роль говоримо? 

— Ти все правильно розумієш. 

— Добре, — тренер плеснув у долоні, — подивимось що ти пам’ятаєш з рукопашного бою. А потім перейдемо до зброї. 

Томас кивнув. Йому подобалось, що Майкл не ставив зайвих питань. Тренування почалось. Гіддлстон пробіг декілька кіл навколо залу та почав розминку. М’язи тремтіли час від часу, однак згадували знайомі вправи та, немов радіючи, піддавались розтяжкам та навантаженням. 

Вони стали у центр кола, намальованого на матах. Чоловіки стали у бойові позиції. Томас цілився кулаком у голову, Майкл перехопив його руку та спрямував у бік, роблячи підсік ногою. Актор впав обличчям на мат.

— Оу-оу, хто це всі навички розгубив, — піддівав його тренер. — А кажеш, героєм хочеш бути. 

— Я не герой, — Том піднявся на кулаках. — Я звичайна людина. 

— Так, звичайні люди рятують прекрасних дам, — Майкл відчув його слабке місце та почав давити, намагаючись спровокувати учня на більш жваву реакцію. — І карають покидьків. 

— Я не рятую прекрасну даму, — актор вдарив ще раз, однак промахнувся. — Але хочу покарати негідників. 

— Не рятуєш? — Майкл ухилився від удару та наніс такий самий у відповідь. — Чому ж ні? 

— Тому що, — Томас схопив його руку та перенаправив удар, — прекрасна дама давно мертва, — чоловік вдарив ногою по коліну супротивника. 

— Ай-й-й! — Закричав чоловік та впав на коліна, однак заблокував удар підопічного. — Тоді хочеш відстояти її честь? 

Гіддлстон намагався забрати кулак назад, однак Майкл тримав його у міцній хватці. Тренер викрутив руку актора та вдарив того в живіт. Томас ухилився, однак майже потягнув руку. 

— Я хочу помститися, — прошипів Том, видираючи руку назад та ухиляючись від чергового удару. 

Майкл встав на ноги, користуючись зміною позиції опонента. 

— А який сенс, якщо вона мертва? 

— Вона була мені важлива, — Гіддлстон замахнувся, однак його руку заблокував чоловік. — Ну, майже. 

— Майже? — Майкл зробив ще одну спробу вивернути його руку, однак безуспішно. — Це так говорять про кохану жінку? 

— Я її не кохав, — Томас наніс жорсткий удар, та Майкл заблокував його удар, хоч той і змусив його відступити. 

— Он як? — Майкл перестрибував з місця на місця. — А газети казали інше. Ти торкався її так, наче кохав по-справжньому. Цілував під дощем. Втікав від папараці. Вдягав на її голі плечі свого піджака. 

Кожен аргумент супроводжувався ударом.

— Я. Її. Не. Кохав, — Томас ухилявся і наносив комбінації атак у відповідь. 

— Тоді що ти з нею робив, не-коханець? 

— Кохався, — відповів актор, наносячи удар ногою у стрибку. — І це нікого не стосується окрім мене. 

— О так? Ну вибач, містере приватність, — Майкл усміхався, відкинувши його ногу. — Ти зірка, селебріті, — він відповів таким же ударом ногою, однак ще й заносячи кулак, — всіх це цікавить, до того ж… Фух, я не розумію. 

Тренер присів, ухиляючись від ноги Гіддлстона, він зробив підсік, однак актор перестрибнув його. 

— Звідки тоді мотивація? — Запитав Майкл. 

— А яка тобі різниця? — Гіддлстон завмер у метрі від нього, переводячи подих. 

— Її вбили, але ти спокійний. Навіть не натиснув на поліцію, щоб сказали хто замовник. Нічого. Однак ти мстишся. За що? 

Актор дивився на тренера. Його усмішка здалась йому такою ж кривою як у детектива і такою ж гострою як у Макфола, однак йому тільки здалось. Перед очами поплило. Він дивився на Майкла і той роздвоївся, а потім знову зійшовся в одного. Томас стис кулак. У венах накипала кров. Чоловік підняв очі. 

— За себе, — він наніс удар. 

Майкл ухилився, але впав на мат. Гіддлстон перехопив його руку та стис горло у захваті. 

— За що? 

— За себе, — шипів Томас, намагаючись змусити Майкла прийняти поразку. 

— За себе? — Хрипів тренер. 

— Її забрали. Її забрали у мене. Не мали права. 

Чоловік хлопнув по матові і Том випустив його з захвату. Тренер відкашлявся і подивився на підопічного червоними очима. 

— То це вже інше питання, — Майкл потер шию та кивнув, розуміючи. — Перевіримо як у тебе з пістолетами.