#moonchaistory #Б #G #Романтика #Лев #Марія #Завершенний
Я йшла до свого гуртожитку. Сьогодні був важкий день. Хорсовці влипли в проблеми, ще й новенькі на факультативі. Сподіваюсь, їм буде комфортно у мене.
Багато викладачів вже відпочивали. По коридору пробігла кішка. Точніше, Ада. Сьогодні по коридорах чергує вона, а завтра… Ох, я. Потрібно виспатися, щоби не мучитися вночі.
Я зайшла до своєї кімнати. Хоча, це більше схоже на квартирку. Невелика зала, де є і кухня, спальня, ванна. Студенти нам заздрять. Але викладачів не так багато, як їх. Ну і для нас академія – перший дім. Світло було увімкнене. Лев вже прийшов.
— Чому я думала, що ти сьогодні будеш допізна на роботі?
— По суті, воно так. Просто дещо можна зробити тут.
Ректор. Іноді навіть не віриться, що воно так. Він так довго до цього йшов. А я змогла швиденько забрати місце викладача Історії магії та куратора Хорса. Роман Ісаакович навіть не встиг очима кліпнути, як його ціль знову була занадто далеко від нього.
Вимивши руки, я підійшла до нього, поклавши руки на його плечі.
— Як там факультатив?
— Ой не питай. В кінці у нас було пару вільних хвилин. Так студенти спитали, чи в курсі я, що по академії гуляють чутки, ніби у нас з тобою інтрижка.
Лев голосно засміявся, відриваючись від роботи. Що ж, моя реакція могла бути такою самою, але я все ж змогла стримати свій сміх.
— То ти їм сказала, що ми одружені вже 5 років?
— Вони всі так були здивовані, коли дізналися про це.
— Ха-ха. Йди до мене.
Я сіла Леву на коліна та забрала у нього окуляри.
— Знову починаєш? Я ж тобі купив, як у мене.
Тільки одягаю я їх, коли читаю, працюю за комп’ютером й так далі.
— Ну взагалі-то я не через це.
Я поцілувала його. Хотіла цілий день зробити це, коли бачила його. Та не могла. Все ж робота і студенти.
Поцілунок був недовгий, але як же я його чекала. Хоч і можу цілувати його кожний день.
— Мила, мені працювати потрібно.
Я доторкнулася до його щоки.
— Знаю, просто… Не втрималася. Ось твої окуляри.
Лев знову одягнув їх та продовжив працювати. Я пішла до ванної кімнати та увімкнула кран, щоби набрати воду у ванну. Я заслуговую зараз на відпочинок. Мені взагалі повинні платити більше за роботу з хорсівцями! Вони потрапляють весь час в проблеми, є й такі, хто сильно високої про себе думки. Одні проблеми від них.
Знявши макіяж, я почала роздягатися. Я люблю офіційний одяг, але в ньому буває так незручно.
Залізти в теплу ванну з піною після важкого дня – найкраща насолода в моєму житті. Авжеж, після Лева і його прекрасних поцілунків. Я розслабилася досить швидко, навіть перестала слідкувати за часом. Тиша. Як же мені її подекуди не вистачає. Навіть не уявляю, як там Ада з марівцями справляється.
У двері постукали.
— Ти довго там ще?
— Дай відпочити.
— Може вина?
— Я не проти.
— Тоді давай вилазь.
Все ж прийшлося це зробити. Одягнувши сорочку з халатом, я вийшла з ванни. На столику біля дивану стояли два бокали та пляшка вина.
— Почекай мене, я швидко.
Лев пішов у ванну. Я знала його, він не любить відкисати у гарячій воді, як я. Чи то у мене ще досі відголос студентського життя, коли така можливість була дуже рідкісною. Та все ж частішою, ніж в інших студентів.
Я сіла на диван та взяла телефон. Почала гортати стрічку Іnstagram. Через роботу зовсім не можу зустрітися зі старими друзями. Але ця робота робить мене по справжньому щасливою. Я не можу відмовитися від неї, заради своїх друзів.
Лев справді вийшов швидко. Я усміхнулася йому. Він сів біля мене та взяв бокали. Один дав мені. Головне не пити багато. Я ж п’янію швидко.
Він налив нам трохи алкоголю та сховав пляшку.
— Завтра ще на роботу. Я не хочу, щоби у тебе зранку було похмілля.
— Який ти турботливий. Пропоную без довгих нікому не потрібних тостів.
— Я тебе повністю підтримую.
Ми цокнулися келихами та відпили вина. Я остаточно розслабилася. Якісь максимально серйозні справи я сьогодні вже вирішувати не зможу. Навіть Лев, який сидів біля мене з голим торсом, добряче заставляв мій мозок п’яніти ще більше. А його шрами.. Вони прекрасні.
— Досить на мене так дивитися.
— Як «так»?
— Неначе ти прямо зараз готова зі мною переспати.
— Любий, я завжди готова це робити.
Поставивши келих на стіл, я посунулася до Лева та доторкнулася до одного з його шрамів, ніжно проводячи по його довжині.
— Ну, а що? Ти прекрасний чоловік. Хоч тобі й 41, але за тобою все ще ганяється половина академії. Ти уявляєш тепер кількість студенток, які мене, м’яко кажучи, недолюблюють?
Що я мелю?
Лев спостерігав за мною, не в праві переривати. Йому було цікаво, що я зроблю далі.
Я поцілувала його шрам. Коли віддалилася, Лев підняв мою голову за підборіддя.
— Мила, мені приємно, але ти занадто розслаблена та дещо п’яна, тобі не здається?
— Хіба можна сп'яніти від такої малої кількості алкоголю.
— Я знаю тебе занадто добре. Пішли спати.
— Якщо поцілуєш.
Він знає мене занадто добре, тому зробить це.
Я мала рацію. В наступну ж секунду Лев нахилився та поцілував мене. Ніжно. Мене точно вже нічого не врятує, тільки сон. Він обняв мене за талію, притягуючи ближче. І здавалося, воно могло б перерости у щось більше, але він швидко віддалився від мене.
— А тепер спати.
Лев взяв мене на руки та поніс до ліжка.
***
Випила я небагато, тому похмілля не було. Я просто була занадто розслабленою. Та від звуку будильника голова все одно розколювалася. Так у всіх, мабуть.
Я потягнулася за телефоном, щоби вимкнути його. Наосліп зробити це було важко, та я все ж змогла. Набридливий звук перестав лунати по кімнаті. Спокій. Можна ще трохи поспати.
Так, стоп. Я вже не студентка, мені на роботу не можна запізнюватися. Навіть коли ректор спить біля мене. Потрібно вставати. Як би мені хотілося поспати ще трохи.
Вмившись та прийнявши ранковий душ, я вийшла та поставила чайник. Без кави мені не вижити. Поки він нагрівав воду, я швидко магією висушила волосся та розчесала його. Люблю свої гени. Руді пасма слухняно розмістилися за моєю спиною.
Лев ще спав. Йому збиратися швидше. Пощастило.
Я випила кави та пішла збиратися далі. Мій улюблений чоловік нарешті прокинувся й голився у ванні.
За півгодини до початку пари я нарешті була зібрана разом з Левом. Ми сиділи у нашій кімнаті, обговорюючи плани на день. У кураторів та ректора робочий день починається на півгодини пізніше, можемо собі дозволити трохи побути ще разом.
— Голова після вчорашнього не болить?
— Ох, я не пила багато. Просто багато чинників заставили розслабитися. Занадто сильно.
— Не хвилюйся. Я знаю, як це працювати з хорсівцями. А з тобою особливо. Після роботи просто забути про все на світі прекрасно.
Він поцілував мене у щоку.
— Нам потрібно йти.