Простий, буденний вечір , передавали дощ і град , та я збиралась на прогулянку, тому його вважала недоречним , ну накрапа , й хай накрапа , мені то що , і не таке бува . Ти навіть у прогноз в цей вечір не дивився , мабуть в цей час вбирався чи голився , хто зна . Але мета у нас була на двох одна - зустрітись й погуляти , і розійтись удосвіта . Ніхто ні в чому ще не признавався , я вважала , що зарано, ну а ти скоріш за все боявся , але пусте , я не про те ... Ми все ж потрапили під зливу , мокрющі бігли в мій під'їзд , кричали й матюкалися на все , я через те , що тепер біла сукня стала сіра , туш розплилася , ти лише сміявсь на це , а сам вже зняв оту липку футболку , бо не було від неї більше толку ... Отак й сиділи і курили , сподіваючись , що скоро все мине . Ми говорили говорили говорили , пройшли години , краплі барабанили в вікно , то ледве чутно , згодом сильно , тоді здається був і перший поцілунок, а дощ все бив і бив в вікно... Та зрештою нам треба було розійтися , мені в квартиру , а тобі аж в інший закапелок простувать , прощалися ми майже в тиші , але так просто не хотів мене ти відпускать . І от ти на руках мене виносиш із будинку , під цю холодну зливу , я навіть не пручалася на це , тепер кружляємо у ритмі вальсу , ми з тобою , під дощем , і під моїм будинком, мокрі як хлющ , але щасливі вщент .
top of page
bottom of page