Найбезжальніша частина дня. Вона не встигла відкрити очі як відчула головний біль приковуючий потилицю до збитої подушки. Не зрозуміло, чи то він її збудив, чи прийшов після пробудження разом із пронизуючим ніс повітрям, що тхнуло ржавчиною та пилом через застарілу вентиляційну систему. Вставати не хотілось рівно як і знаходитись в такому положенні. Після побиття в корчмі постраждала навіть гідність, а здавалось втрачати було нічого. Матрас жорсткий. Пружини можна відчути наскрізь. Ліжко маленьке отже, що б лягти доводилось жертвувати комфортом. Ноги затікли. Голова з кожною впаденою з крану каплею боліла все більше Це було схоже на катування саме тим, що встати Капс не могла. Ледь розплющивши одне око, можна було побачити розмитий силует електронного годинника. Судячи з часу, назовні все ще темно і вогко. Цікавий факт, люди пристосували земний час, що лище на 37 хвилин менший, під марсіанські оберти, хоча відлік днів та років довелось перерахувати. Погляд автоматично переметнувся на сумку в кутку, в якій все ще на диво знаходився зразок ДНК із лабораторій Револіціонерів. Серед колекціонерів вони ціняться саме за їх рідкість. І користі з нього тепер? Епідемія в Зорську правда. Дошкутильгавши вчора до марсоходів, перед тим забігши знову у ПСД, тільки що б почути, що вони не можуть зв'язатись із замовником, а також надати асистента для консультації. Потрібно знайти кому впарити цю бісову річ хоча б за пів ціни і сподіватись, що вистачить поки не загояться рани. Відчайдушний ривок з ліжка не увінчався успіхом. Без змоги змусити світ припинити крутитись в горлі став ком. Нудота підкосила коліна. Нарікати на екстримально малі апартаменти не доречно коли в хвилину слабкості під рукою є рукомийник. Здавалось наче порожній шлунок вивертався назовні, в спробах звільнитись від залишків ще вчорашнього ранку. Думати про це було не найкращою ідеєю, до всього живіт схопило нестерпними судомами. Відкривши кран за звичкою про себе дівчина порахувала до шести, доки застояна вода пробіжить. Шкіра неприємно стягувалась від не дистильованої води на до того сухому від марсіанських вітрів, токсинів, скупчення яких надавали повітрю легенького помаранчевого забарвлення, тобто так звана іржа, та пилу обличчі. Вона вкотре оглядала тісну кімнату в якій жила коли не ходила на завдання. Від її вигляду знову ставало погано, але це краще ніж дивитись в дзеркало на жалюгідне, побите лице. Якщо вона звісно його побачить крізь шар бруду. Переодягатись не хотілось. Вирішено обійтись накинутим на білу майку плащем. Блукаючий погляд впав на руки які міцно схопились за край рукомийника. Колір шкіри знову зеленів. Чортові препарати знову закінчились. Знову, дідько, невчасно. Дратував навіть звук джурчання води, що перебігала по масивним трубам. Через пронизливий біль в животі першою в черзі була місцева крамничка. Закупитись сухпайків на прибережену сумму. Наступним був диллер. Якщо препарат і надалі даватиме такий короткочасний ефект, продавати він буде власні зуби. Далі маршрут прямував в обласну контору марсоходів, де її зобов'язані проконсультувати. Заодно переглянути список дійсних завдань на найблище майбутнє. Після ймовірної невдачі пряма дорога в ринковий провулок, шукати охочих купити в своєму роді реліквію. Сходити відмітитись у страхову компанію, яка скоріш не надавла послуги, а змушувала відчитуватись для контролю "особливо нестабільних верств населення". Якщо вдастся промайнути крізь Збір, які грозились її виселити ще до останьої місії на залишок можна купити медикаментів, а не дешевого лайна із ПСД. Скоріш всього, звичайно, вона пошкодує на це коштів, і візьме, що ще не розграбували із нікчемних подачок вищих кіл, що б потішити его волонтерством серед безнадійно втрачених частин соціуму. Важко видихнувши на порозі від розписаного дня, Десма закрила двері не обертаючись. Ті важко гупнули за спиною. Замка не було. В тих хто знімає такі приміщення красти не має сенсу.
top of page
bottom of page