Ангст

#тиждень100слів #згадка_наркотиків Моя любов, моя любов… Я вже починаю втомлюватися від приймання цього білого порошку та без нього ти до мене не приходиш. Не говориш зі мною. Не посміхаєшся. Не робиш нічого. Тебе без нього не існує. І я не розумію, що вбиває мене швидше — ця пекуча речовина, чи т

#драма #N #Б #Міні #Закінчений Я була розумною. Такою мене виростили батьки. Такою мене хотіли бачити оточуючі. Я хотіла бути чесною. Я хотіла довіряти найпотаємніше. Я хотіла мати обидві ці якості. Але ти не дозволив мені. Я могла бути чесною і наївно сподіватися, що моя правда потрібна тобі.

#N #B #Міні #Закінчений Попередження: тут немає конкретного сюжету чи персонажів, це більше роздуми персонажа. Не приймати все близько до серця. Шелест листків. Стукіт пластику. Швидкі рухи ручкою, що створюють текст. Один рядок округлого почерку за іншим. Чорт, не та літера. І де коректор? Стук

#Оріджинал #Агнст #В3 #ВПроцесіНаписання #СмертьГероя #Самогубство Вдих. Я лежала на чомусь м’якому. На дотик як мох... Це був лише сон? Я розплющила очі. Досі у лісі... Мені не вдалося? *Рев* — я почала швидко мислити: що це за звук? Тут ніколи не водилося великих диких звірів. Я присіла. Зда

#драррі, #драко/гаррі, #закінчений, #міні _____________________________________________ -Драко, я кохаю тебе! -я також кохаю тебе, дурень! -обіцяй, що виживеш. -обіцяю. Поттер йшов по руїнах колись величного замку. По пустому замку. Похмурому. Безлюдному. Мертвому. Тут більше не репетують першокур

#N #Б #Міні #Закінчений #Hurt/Comfort #Дружба Війна. Жахливе явище, але, на жаль, існує. Руйнівна сила, що знищує все на своєму шляху. Людей, будівлі, спогади, надії та перспективи. Ніколи не знаєш, що буде далі, чи переживеш ти це. З цим зіткнулися і дві дівчини. Вони нарешті повернулися до с

Найбезжальніша частина дня. Вона не встигла відкрити очі як відчула головний біль приковуючий потилицю до збитої подушки. Не зрозуміло, чи то він її збудив, чи прийшов після пробудження разом із пронизуючим ніс повітрям, що тхнуло ржавчиною та пилом через застарілу вентиляційну систему. Вставати не

Корчма. Місце куди збігається весь місцевий збрід окраїн. Не в кожному районі так званих "відходів цивілізації" знайдеться уцілівший будинок, проте корчм- хоч відбавляй. Слова із музичного програвача, що можна було почути ще з вулиці, місцями шипіли від давньості апарату. Загальна атмосфера всіх н

#тиждень100слів #згадка_вбивства “ВІН ЇЇ ВБИВ” — кричали газетні заголовки, міські вулички, маленькі крамнички та відчайдушні пліткарі. Але ніхто не знав його імені, адресу, родини. Деякі говорили, що вона була відьмою, раз її так жорстоко було вбито кимсь неназваним. “Це був демон” — говорив хтос

Вона йде на зустріч невідомому. Пробирається крізь заметілі, бурі, урагани, тайфуни, мусони й всі відомі їй природні катаклізми. Прямує через темряву. Таку густу, що не бачить власних покоцаних долонь, коли підносить їх до очей. Жива лише заради якоїсь невблаганної цілі – опинитися по ту сторону. Зн

#Оріджинал #Агнст #В3 #ВПроцесіНаписання #СмертьГероя #Самогубство Я вперше за довгий час думала про своє майбутнє. Знаючи, що від оптимізму немає ніякого толку — вистачить всього лиш одного усвідомлення, і тебе зламає нестерпний біль реальності, і нереальності всього... І яка інформація в мен

#Оріджинал #Агнст #В3 #ВПроцесіНаписання #СмертьГероя #Самогубство "Чому ми так любимо слухати історії про інші світи? Тому, що герої, які туди попали можуть скинути з себе проблеми і просто насолоджуватися життям. А містичні випадки? Можливо, нам не вистачає адреналіну? Там завжди йде жвавий хі

#S #Б #Міні #Закінчений #Дружба #НерозділенеКохання Я йшов знайомими вулицями рідного міста. Тут я народився та живу. Тут завжди чекали на мене з відкритими обіймами. Це місто наповнене спогадами про моїх друзів та родину. Саме в ньому я зустрів так багато чудових та цікавих людей. Ніколи не переїд

Чудовий день не буває без музики. У вухах апаратура яка дратує оточуючих. Окликати коли вона гримить практично не можливо. Після короткого шипіння полилась музика. Не відрегульований звук після галасливого оточення оглушив та змусив тріпотіти серце. Зробивши тихіше, голова у звичному ритмі загойд

#N#A#Міні#Закінчений Як жахливо бути в окупації… Не знати чи настане завтра і чи зможеш хоч колись прокинутися під прапором блакитно-жовтої сміливості, волі й нескореності. Як страшно жити, коли кожного вечора лягаєш спати під звуки вибухів. Як страшно чути вибухи у власному місті, і навіть не пр

Адреналін б'є у барабанні перетинки, змушуючи задихатись та хаотично хапатись за кути розвалин на поворотах. Распіратор робив ситуацію дратуюче гіршою затримуючи жар збитого дихання. З кожним видихом вона відчувала тепло заливаюче і без того липке від поту, диму та іржавого повітря обличчя. Переслід